Бойова частина (головна частина, боєголовка) — частина боєприпасу (ракети, бомби або артилерійського снаряду), призначена для безпосереднього ураження цілі.
Загальний опис Конструктивно бойова частина складається з корпусу, заряду, детонатору з механізмом підриву, іноді містить пристрої наведення. Здебільшого, розміщується у головній частині боєприпасу, що й визначає її назву. Як заряд бойової частини може використовуватися вибухова речовина, ядерний, запальний або хімічний заряд.
Розрізняють суцільні (моноблочні) та поділені (багатозарядні) боєголовки. На ракетах малої дальності та калібру використовують моноблочні боєголовки з одним зарядом, найчастіше не відокремлювані від корпусу ракети.
На більшості балістичних і деяких крилатих ракетах моноблочні боєголовки відокремлюються від ракети та наводяться на ціль самостійно, що ускладнює їх виявлення та перехоплення.
У деяких протичовнових і протикорабельних ракет, боєголовки являють собою самонавідну торпеду, що запускається після падіння ракети в районі цілі. Така схема дозволяє доправляти торпеду на значно більші відстані, ніж при пострілі з торпедного апарата. Ряд ракет для ураження цілей на великій площі оснащені касетними боєголовками.
Класифікація за типом вражального впливу
Ударно-кінетична БЧ
Ударно-кінетичні бойові частини — клас бойових частин, основний спосіб дії яких заснований на прямому влучанні боєприпасів у ціль, з подальшим її руйнуванням. Призначені для ураження захищених броньованих цілей (бронетехніка, кораблі), супутників і ядерних боєголовок балістичних ракет. Подібні бойові частини поділяються на: бронебійні; кінетичного ураження.
Бронебійна БЧ
Бронебійна БЧ призначена для ураження цілей, захищених бронею. Пробиття броні в таких снарядах забезпечується винятково за рахунок твердого корпусу або сердечника снаряду, і його високої швидкості. Залежно від конструктивних особливостей такі снаряди можуть бути каліберними та підкаліберними (останні — з віддільним або з невіддільним піддоном), гостроголові й тупоголові, з балістичними наконечниками або без них, безкоморними (суцільними) і коморними — з бойовим зарядом у хвостовій частині ракети, що забезпечує додаткову до ударної заброньову дію (яка може бути осколковою, фугасною, запальною або поєднанням факторів).
Вкрай близькими за будовою до коморних бронебійних, є проникні та бетонобійні БЧ, у яких міцний корпус призначений для пробиття перешкоди, а основну руйнівну дію надає заряд високобризантної вибухової речовини у хвостовій частині корпуса.
Підкаліберна БЧ не має заряду вибухової речовини, її бронебійна дія зумовлена кінетичною енергією міцного снаряду високої щільності. Зазвичай використовуються сердечники з вольфраму та збідненого урану.
Представники боєприпасів: підкаліберні снаряди (ОБПС) / «Манго» 3БМ-44 · «Свинець» 3БМ-48 · «Лекало» 3БМ-44; М829А1 · М829А2 · М829А3 ; DM-33 · DM-43 · DM-53 ракети MGM-166, LOSAT/KEM
БЧ кінетичного ураження Бойова частина, призначена для ураження високошвидкісних цілей типу балістичних ракет і супутників. Конструктивно являє собою кінетичний перехоплювач з системою самонаведення і двигунами керування. Основним уражальним чинником є висока кінетична енергія перехоплювача при прямому попаданні (зустрічні швидкості до 10 км/с). Крім перехоплювачів прямого влучання, існують бойові частини зонтичного типу (як на ракеті Петріот PAC-3). Принцип дії схожий з кінетичним перехопленням, але тут використовується бойова частина у вигляді скріплених в одній точці міцних стрижнів (як спиці парасольки), з якою і відбувається зіткнення цілі.
Представники боєприпасів: Петріот PAC-3 · THAAD · RIM-161 SM-3 · GMD
Запалювальна БЧ
Запалювальні бойові частини, призначені для ураження живої сили супротивника, знищення його озброєння і військової техніки, запасів матеріальних засобів, а також для створення пожеж у районах бойових дій за рахунок згоряння заряду — запалювальної суміші. Уражальна дія — виділяється теплова енергія і токсичні продукти згоряння.
Розрізняють наступні сполуки запалювальних сумішей: на основі нафтопродуктів (напалмів). Температура горіння 1000—1200 °C металізовані запалювальні суміші (пірогелі) — з нафтопродуктів із добавками стружки магнію або алюмінію. Мають підвищену температуру горіння — 1600—1800 °C. У склад можуть додаватися окислювачі — тоді для підтримки горіння не потрібен кисень з повітря терміти і термітні сполуки. Складаються з металевих оксидів, металів і окислювача зі зв'язувальною речовиною. Найбільш поширені залізоалюмінієві термітні сполуки, з температурою горіння близько 3000 °C. Горять без доступу повітря білий фосфор і пластифікований білий фосфор. Температура горіння — 1200 °C. При горінні виділяється їдкий отруйний дим .
Уламкова та уламково-фугасна БЧ
Осколкова () і осколково-фугасна () бойові частини, призначені для ураження цілей високошвидкісним потоком осколків, який формується при підриві заряду вибухової речовини. Осколки можуть бути природного та заданого дроблення, а також складатися з готових уражальних елементів (ГУЕ). Осколки рухаються із високою швидкістю (у разі використання ГУЕ — близько 2 км/с). Як видно з назви, в першому випадку при підриві оболонки заряду формуються осколки довільної форми. У другому випадку використовуються оболонки з попередньою насічкою (підпилами) для формування осколків заданої форми. Перший варіант характерний для снарядів і бомб. При використанні ГУЕ осколки виготовляються заздалегідь (як правило, з високоміцних металів) і поміщаються у заряд. Цей вид, як правило, застосовується як бойові частини ракет.
Осколково-фугасна бойова частина поєднує у собі два уражальних впливи — уламковий і фугасний. Оскільки в уламкових частинах для підриву завжди використовується вибухова речовина, будь-яка осколкова БЧ має фугасний вплив і може вважатися осколково-фугасною. Суворої загальноприйнятої методики поділу на осколкові та осколково-фугасні бойові частини немає. Одні й ті ж бойові частини в різній літературі можуть називатися як осколковими, так і осколково-фугасними. Як правило, всі вони називаються осколково-фугасними бойовими частинами.
Вони є одним з найбільш поширених типів бойових частин. Застосовуються для ураження практично всіх видів цілей, крім підводних, підземних і сильно броньованих цілейА. Бєлов «Бойові частини ракет для ураження повітряних цілей», Зарубежное военное обозрение N2, 1987. Копія на сайті rbase.new-factoria.ru.
Недоліки: неможливість застосування проти підводних, підземних і сильно броньованих цілей, у силу відносно невеликої швидкості осколків — недостатня ефективність при використанні проти високошвидкісних цілей типу гіперзвукових крилатих і балістичних ракет.
Представники боєприпасів: ракети Повітря-повітря (П-П): Р-37, Р-98, Р-4, Р-23, Р-40; ракети Земля-повітря (З-П): 9К317 «Бук-М2»
Осколково-фугасна БЧ з круговим полем розльоту осколків Для збільшення щільності формованого поля осколків була розроблена схема осколкової частини з круговим полем розльоту осколків. Конструктивно БЧ являє собою оболонку з увігнутою твірною, на якій розміщені ГУЕ, і внутрішнім зарядом вибухової речовини. Підрив вибухової речовини здійснюється детонаторами, розміщеними на торцях заряду, або декількома осьовими детонаторами. В результаті підриву утворюється поле осколків типу «різальний диск». Цей тип БЧ є найбільш поширеним для ракет П-П і П-З, оскільки має високий коефіцієнт використання енергії вибухової речовини та забезпечує ураження цілі при будь-якій стороні промаху. Як правило, маса БЧ не перевищує 10 % маси ракети.
Залежно від кута розльоту осколків розрізняють вузькі та широкі поля (для формування широкого поля розльоту осколків використовуються оболонки циліндричної або бочкоподібної форми).
Переваги: велика щільність осколків порівняно зі звичайними осколковими БЧ. Недоліки: створюваної щільності уламків недостатньо для ефективного ураження малорозмірних цілей типу балістичних і крилатих ракет.
Уламково-фугасна БЧ з осьовим полем розльоту скалок Бойова частина даного типу сконструйована таким чином, що при підриві формується поле осколків, спрямоване уперед, за ходом руху засобу ураження.
Переваги: висока швидкість зустрічі ГУЕ і цілі (при використанні проти літальних апаратів на зустрічних курсах швидкості цілі та ГУЕ сумуються), висока щільність сформованого поля осколків. Недоліки: необхідність високої точності наведення на ціль (малоефективні проти маневрових цілей), обмеження по кутах зустрічі з ціллю (фактично, тільки «лоб у лоб»), необхідність розташування БЧ у головній частині боєприпасів або скидання головних відсіків перед підривом.
Уламково-фугасна БЧ з направленим полем розльоту осколків Різновид осколкової частини, в якій для збільшення щільності поля осколків основну масу осколків намагаються направити в обрану сторону (як правило в площині, нормальній до траєкторії). Це досягається за допомогою наступних методів: поворот снаряду перед підривом БЧ навколо повздовжної осі в бік цілі; поворот перед підривом БЧ навколо поздовжньої осі; багатоточкове ковзне ініціювання; вибухове деформування БЧ перед підривом; розкриття сегментованої БЧ у бік цілі.
У перших двох варіантах БЧ вже має спрямоване поле розльоту осколків. Перед підривом напрямок розльоту осколків БЧ орієнтується у бік цілі. У першому випадку повертається сам снаряд. У другому варіанті снаряд залишається у тому ж положенні, а повертається сама БЧ. Недоліками даних методів є ускладнення конструкції та невелика швидкодія, оскільки неможливо забезпечити миттєвий поворот.
При багатоточковому ініціюванні в заряді вибухової речовини радіально розташовуються кілька детонаторів. Підривається детонатор, найбільш віддалений від цілі. Цей метод має найбільшу швидкодію, але володіє істотним недоліком — невеликим перерозподілом потоку осколків.
У разі БЧ з вибуховим деформуванням, ГУЕ вмонтовані в оболонку з гуми або пластичної сталі. По твірним оболонки розташовані детонаційні подовжені заряди малої потужності. Після отримання направлення на ціль здійснюється детонація заряду, найближчого до цілі, а потім здійснюється її підрив основним детонатором з формуванням спрямованого потоку осколків.
У випадку сегментованої бойової частини, що розкривається, циліндричний заряд розбитий на кілька сегментів, як правило чотири квадранти. У момент підриву вони розкриваються у бік цілі, а потім підриваються. Недоліком є швидкодія, обмежена часом на розкриття БЧ. Через це подібна конструкція не отримала поширення.
Стрижнева БЧ
Стрижнева бойова частина () призначена для ураження літальних апаратів. Уражальним елементом є стрижні квадратного або круглого перерізу. Стрижні можуть бути не пов'язані один з одним, або з'єднані (зварені) поперемінно верхніми або нижніми кінцями. При підриві вони розлітаються у сторони від напрямку польоту ракети, утворюючи при пов'язаних стрижнях суцільне кільце, а при не пов'язаних — переривчасте з перекриттям. Стрижні «перерізають» обшивку та силовий набір літального апарата, призводячи до миттєвого руйнування його конструкції.
Переваги: компактність, порівняно з осколковими або уламково-фугасними головними частинами; миттєве руйнування цілі в повітрі. Недоліки: невисока швидкість розширення кільця (при її збільшенні кільце може бути передчасно зруйновано); невеликий радіус ураження (обмежений радіусом розкриття стрижневого кільця); недостатня різальна здатність стрижнів проти дії деяких міцних цілей.
Представники боєприпасів: ракети П-П: Р-27, Р-60, Р-73; AIM-7C/E/F, AIM-9D/G/H; ракети З-П: «Стріла-10» (ракети 9М37 і 9М333), ЗРК Кортик (ракета 9М311К); RIM-24 Tartar, RIM-66A Standard-1MR, RIM-67A Standard-1ER.
Фугасна БЧ