FGM-148 «Джавелін» ( — «дротик») — переносний протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) виробництва американських підприємств Raytheon та Lockheed Martin. Перший серійний ПТРК третього покоління, якому властивий принцип «вистрілив-забув» — ракета має теплову голівку самонаведення, тому оператор ракетного комплексу не має супроводжувати і коригувати політ ракети після запуску, поки вона наближається до цілі. Оператор також може вибрати один із двох режимів атаки ракети: атака згори — для ураження бронетехніки у її менш захищений верх, або атака по прямій.
«Джавелін» призначений для ураження бронетехніки, укріплень на землі, а також літальних апаратів, що переміщуються на низькій висоті й швидкості — гелікоптерів або БПЛА.
Цей ПТРК США розробляли з 1986 року, а прийняли на озброєння в 1996 році. Успішно використовували в Іраку. Постачають на експорт у деякі країни світу.
З 30 квітня 2018 року перші комплекти стали надходити до України. Після початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, цей ПТРК став символом українського опору.
Історія
ПТРК Javelin був задуманий як заміна протитанкового ракетного комплексу M47 Dragon, який перебував на озброєнні з 1975 року. Перші спроби створити нову систему відбулись іще в 1978 році, коли стартували роботи над проектом IMAAWS ()Javelin Antitank Missile , FAS Military Analysis Network, 6. August 1999, abgerufen am: 16. August 2008. Проте ця програма не виправдала сподівань й роботи над нею були згорнуті. На початку 1980-х років розпочались роботи за програмою , яка також мала створити протитанкову ракетну систему, але так само не мала успіху.
Javelin увібрав у себе всі напрацювання, отримані компанією-розробником під час роботи над цими та подібними проектами. Контракти на проведення науково-дослідних конструкторських робіт із трьома компаніями-розробниками (Texas Instruments, Hughes Aircraft та Ford Aerospace and Communications Corporation) на конкурсній основі (з вибором одного з трьох дослідних прототипів) були укладені 28 серпня 1986 року. Випробування комплексу розпочались в 1988 році, у лютому 1989 року розробка TI була оголошена переможцем конкурсу на заміну ПТРК Dragon. Назву «Javelin» комплекс отримав у жовтні 1991 року, до цього він мав назву «TI AAWS-M». Після перемоги компанії-розробнику було надано 36 місяців на доведення комплексу.
Уже з 1994 року було розпочато виготовлення установчої партії Javelin, у ході експлуатації якої розкрилися проблеми, типові для високотехнологічних зразків озброєння і військової техніки: Texas Instruments виклалася «на повну котушку» на етапі конкурсного відбору та її ресурси були на межі виснаження, що незабаром відбилось на якості серійної продукції, — після прийняття комплексу на озброєння стало очевидним, що серійні зразки як ракет, так і командно-пускових блоків (КПБ) серйозно поступаються якістю і бойовими можливостями зразкам, представлених на випробування в 1987—1989 рр.
Внаслідок розслідування урядовою комісією було з'ясовано, що матеріально-технічна база компанії обмежена і не може забезпечити необхідної якості при серійних обсягах виробництва, у такому вигляді, комплекс не відповідає пред'явленим державним вимогам. У Texas Instruments були готові забезпечити необхідні показники виробництва з істотним зниженням якості, який зацікавлені особи серед армійського генералітету повинні були «не помітити», але конкуренти, які мали види на її бізнес, доклали всіх зусиль до того, щоб цього не допустити. Зазначені чинники призвели до поглинання ракетного бізнесу Texas Instruments компанією Raytheon, яка могла собі дозволити капіталовкладення такого масштабу і викупила все, що стосувалось виробництва ПТРК Javelin, включно зі штатом інженерно-технічних працівників, весь робочий персонал і складальну лінію, внісши цілу низку змін (наприклад, масивний КПБ, якого не було у Javelin на момент прийняття на озброєння і який увібрав у себе багато рис від згорнутого в середині 1980-х рр. власного проекту Raytheon).
Спочатку, у відбірковому турі програми AAWS-M, коли зразок Texas Instruments ще проходив випробування нарівні з іншими дослідними прототипами, планувалося протягом 6 років закупити для потреб Сухопутних військ і Корпусу морської піхоти США до 7 тис. ПТРК і 90 тис. ракет до них. Також передбачалося, що поставки на експорт для армій країн-союзників можуть досягти 40-70 тис. ракет, згодом, до моменту завершення конкурсу та оголошення переможця, замовлення було знижено до 74 тис. ракет, а на момент завершення доводочних робіт і прийняття комплексу на озброєння обсяги поставки були іще зменшені й, до того, на триваліший термін — 33 тис. ракет протягом 11 років (тобто всього близько третини від вихідного національного замовлення і практично тотальне онулення закордонного замовлення). Одним із головних чинників настільки кардинального перегляду програми держзакупівель у частині протитанкового озброєння став розпад СРСР. Комплекси Javelin розроблялися спеціально під забезпечення ними угруповання сухопутних військ США в Європі, яка в силу названих обставин перестала потребувати засобів такого роду.
Загальна вартість програми розробки і виробництва ПТРК «Javelin» склала $5 млрд. Вартість ракети в пусковому контейнері при закупівлі для армії і морської піхоти США становить близько $73 тис. у цінах 1992 року, $78 тис. у цінах 2002 року і наближається до $100 тис. у цінах 2013 року, а вартість командно-пускового блоку складає $126 тис. у цінах 2002 року, що робить «Джавелін» найдорожчим ПТРК за всю історію створення та використання подібних комплексів.
Конструкція
Повний комплекс Javelin складається з трьох основних модулів: пульту керування — пускова установка M98A1 Command Launch Unit (CLU), боєприпасу в транспортно-пусковому контейнері (має форму тубуса) Launch Tube Assembly (LTA), елемента живлення і системи охолодження теплових сенсорів Battery Coolant Unit (BCU).
Транспортно-пусковий контейнер слугує для безпечного транспортування і пуску ракети.
Ракета комплексу «Javelin» має інфрачервону головку самонаведення (ІЧ ГСН), завдяки якій протитанковий комплекс і належить до третього покоління — у ньому реалізований принцип «вистрілив-забув», де після пуску ракета самостійно корегує траєкторію свого польоту. Ракета обладнана крилами, що розкриваються за класичною аеродинамічною схемою. За вибором оператора, ракета здатна уражати цілі як у лобову частину, так і згори вниз, де ракета попередньо набирає висоту перед атакою. У поєднанні з потужною тандемно-кумулятивною БЧ, ці характеристики дозволяють ракеті уражати всі сучасні танки.
У ПТРК створена система «м'якого пуску», що дозволяє стріляти із закритих приміщень.
Для пуску необхідно: Приєднати транспортно-пусковий контейнер (ТПК) із ракетою до пускового пристрою (ПП); Зняти торцеву кришку ТПК; Ввімкнути комплекс та охолодити ГСН; «Захопити ціль» за допомогою регульованого маркера наведення на моніторі пускової установки (ПУ) та вибрати тип атаки — прямий чи зверху; Натиснути спускову клавішу.
Пульт керування — пускова установка (CLU)
Пульт керування — пускова установка M98A1 Command Launch Unit (CLU) єдина складова комплексу, яка призначена для багаторазового використання. Вона надійно захищена від ударів гумовими абсорберами та має дві рукояті в нижній частині. Цей модуль складається з: корпусу, абсорберів ударів, рукояток, відсіку для елемента живлення, оптичного прицілу, теплового прицілу, окуляра, гнізда для з'єднання з обладнанням для навчання та гнізда для під'єднання до ракетиJAVELIN MEDIUM ANTIARMOR WEAPON SYSTEM — FM 3-22.37, Headquarters Department of the Army, Washington D.C., 23. Januar 2003, Chapters 1-5. Абсорбери також захищають обличчя та очі стрільця під час пуску ракети. Разом із сумкою для перенесення та приладдям для очистки, модуль важить 6,4 кг. Його габарити (Д×В×Ш) складають 34,8×33,9×49,9 см.
Відсік для елемента живлення пульта керування призначений для розміщення елементу живлення LiSO2 (літій-діоксид сірки) BA-5590/U без можливості перезаряджання, який забезпечує роботу системи протягом 0,5–4 години (в залежності від температури), або елемент живлення-акумулятор BB390A, який дозволено використовувати лише під час навчання.
Оптичний приціл є зоровою трубою з 4-кратним збільшенням, полем огляду 4,80°×6,40° та не потребує живлення. Основним призначенням оптичного прицілу є огляд поля бою та пошук цілей вдень.
Тепловий приціл () є тепловізором та основним прицільним пристосуванням, яким користуються стрільці як вночі, так і вдень. Він дає можливість стрільцеві працювати за умов поганої видимості (туман, дощ, задимлення, димові завіси, тощо) та теплових завад. Тепловий приціл складається з об'єктиву, теплового детектора-охолоджувача (поміщеного в посудину Дьюара), дисплея пульту керування та окуляра, який може працювати у двох режимах: Широкий кут огляду () дає 4-кратне збільшення (поле зору 4,58°×6,11°); Вузький кут огляду () дає 9-кратне збільшення (поле зору 2,00°×3,00°).
Охолоджувач використовує двигун Стірлінга та здатен охолодити систему до робочої температури за 2,5-3,5 хвилини. Тепловий сенсор має роздільну здатність 240×1 пікселів (пізніші версії 240×2 та 240×4) — такий вузький сенсор здатен охопити все поле зору завдяки дзеркалу, що коливається із боку в бік. Сенсор перетворює теплову енергію на електричні сигнали, які відображаються на моніторі.
Стрілець бачить зображення і з оптичного, і з теплового прицілів через єдиний окуляр. Перемикання між оптичним прицілом та тепловим режимом відбувається поворотом дзеркальця в середині пристроюhttp://www.ngms.state.ms.us/154thtrngreg/INBN/11B30/11B30%20TSP%202.doc . При цьому, стрілець може спостерігати за полем бою через оптичний приціл навіть тоді, коли пристрій вимкнено.
Пульт керування має два порти: один для з'єднання з системою для навчання та один для під'єднання до боєприпасу в транспортно-пусковому контейнері. Також поруч з окуляром знаходиться індикатор вологості повітря всередині пристрою.
Дисплей та індикатори
Окуляр має муфту, яка захищає зображення від відблисків від навколишніх джерел світла. Також лінзи окуляра дають можливість стрільцеві підлаштуватись під необхідні діоптрії. Також у муфту окуляра вбудовані пелюстки, які його закривають, якщо муфта не притиснута оком. Це не лише захищає поверхню лінзи від подряпин, а й попереджає демаскування стрільця вночіJAVELIN MEDIUM ANTIARMOR WEAPON SYSTEM — FM 3-22.37, Headquarters Department of the Army, Washington D.C., 23. Januar 2003, Chapter 2.
По периметру навколо монітора розташовано 14 кольорових індикаторів, на яких показаний поточний режим роботи, налаштування, та можливі помилки в системі.
Зелені індикатори повідомляють про обраний режим перегляду (денний, широке поле зору, мале поле зору, зображення з голівки самонаведення ракети), обраний режим атаки (прямий чи непрямий). Іще один зелений індикатор працює при увімкненому світлофільтрі теплового прицілу.
Два індикатори бурштинового забарвлення повідомляють, коли тепловий сенсор пульта керування не охолоджений до робочої температури (лівий) та неготовність голівки самонаведення ракети (справа). Індикатор блиматиме, якщо електроніка голівки самонаведення перегріта, а система автоматично вимкнеться протягом 30 секунд.
П'ять червоних індикаторів повідомляють про несправність системи: автотест голівки самонаведення, збій при пуску ракети, проблеми з елементом живлення ракети та пульту керування, а також автотест пульту керування.
Додаткові індикатори відображаються вже на самому дисплеї: прицільна сітка, позначки, за якими можна визначити режим перегляду (широке чи вузьке поле зору), кути прямокутника захоплення цілі, тощо.
Зліва направо: оптичний приціл, тепловий приціл із 4- та 8-кратним збільшенням, зображення з голівки самонавдення
Важелі керування