Мико́ла Са́вович Абаза́ ( — ) — російський державний діяч молдавського походження, керував організацією санітарної служби в російській армії.
Життєпис 1859 закінчив медичний факультет Харківського університету. Від 1862 — доктор медицини.
1863–1867 перебував на військовій службі.
Від 1868 — тамбовський віце-губернатор,
1870–1873 — губернатор Херсонської губернії.
Від 1874 — рязанський віце-губернатор.
Від 1876 — головний уповноважений Російського Червоного Хреста.
1880–1881 — начальник Головного управління в справах преси, член Верховної розпорядчої комісії. Завдяки Абазі це був період відносної свободи — принаймні, для столичної преси.
Від 1880 — сенатор, від 1890 — член Державної ради Російської імперії.
Від 1891 — голова Комісії для обговорення питання про заходи щодо підтримки дворянського землеволодіння.
Праці «Червоний Хрест у тилу діючої армії в 1877–1878 роках» (два томи, Санкт-Петербург, 1880–1882).
Примітки
Література Шилов Д. Н., Кузьмин Ю. А. Члены Государственного совета Российской империи 1801–1906: Биобиблиографический справочник. — Санкт-Петербург: Дмитрий Буланин, 2007.