Бударін Микола Петрович(*19.05.1910 — †06.11.1943) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії підполковникПосада та військове звання подані на дату здійснення подвигу.
Біографія Народився 19 травня 1910 года на станції Чакино (зараз Ржаксинський район Тамбовської обл.), РФ у родині робітника. В 1914 році родина переїхала до м. Омськ. Закінчив сім класів школи, працював вантажником, візником, закінчив курси монтерів. В 1928 році вступив до комсомолу, виявив добрі організаторські здібності, був обраний секретарем комсомольської ячейки. Був відомим фізкультурником, призером Сибірського військового округу з фігурного катання на ковзанах, чемпіоном Сибіру з кількох видів спорту. В 1929 році став головою Ново-Омської (пізніше Кировська) райради фізкультури.
В 1932-34 роках — строкова служба у Червоній Армії. Після служби закінчив Військово-політичні курси і був атестований політруком запасу. Керував Омською міською та обласною радами фізкультури.
З 1938 року член КПСР, бул на відповідальній комсомольській та партійній роботі. Вчився в Омському сільськогосподарському технікумі до 1939 року, коли з початком Радянсько-фінської війни добровільно вступив до лижного батальйону.
Участь у Радянсько-фінській війні На посаді політрука лижного батальйону, що був сформований з добровольців м. Омськ, Бударін М. П. відмінно показав себе в боях на Карельському перешийку. Після закінчення воєнних дій повернувся до Омська, пройшов курси перепідготовки офіцерів в Омському піхотному училищі. Був призначений начальником Омського гарнізонного Дому Червоної Арміїhttp://www.lib.omsk.ru/csmb.php?page=list52 Герой земли русскойhttp://nashomsk55.ru/omskgeroi/281-2010-12-29-18-06-32 Наш ОмскСолдаты Победы. Приложение. — Омск: ОАО «Омский дом печати», 2011. — 208 с..
Участь у Радянсько-німецькій війні Початок війни Бударін зустрів на посаді завідувача воєнного відділу районного комітету ВКП(б) м. Омська. 22 червня 1941 року написав рапорт про відправлення на фронт. В діючий армії з початку війни.
У вересні 1942 року майор Бударін командує 1-м стрілецьким батальйоном 241-го стрілецького полку 95-ї стрілецької дивізії, з яким бере участь в обороні м. Сталінград. Проявив себе сміливим, хоробрим, мужнім командиром, був нагороджений орденом Червоного Прапораhttp://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.682525, д.190, запись 4010300 , стр. 21.
За оборону Сталінграда 95-й стрілецькій дивізії було присвоєно найменування 75-ї гвардійської, гвардійським став і 241-й стрілецький полк, а гвардії підполковник Бударін — його командиром.
В битві на Курській дузі 241-й гвардійський стрілецький полк діяв в районі Понирі-Ольховатка, відбиваючи масований німецький наступ, в якому застосовувалась велика кількість танків, а потім брав участь у розгромі і переслідуванні противника. За бойові дії на Курській дузі, зразкове виконання бойових завдань та проявлені при цьому мужність і героїзм наказом 13-ї Армії № 88/н від 17.7.43 року Бударін був нагороджений другим орденом Червоного Прапора.
Восени 1943 року 241-й полк під командою Бударіна відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва, в боях при захопленні і утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка і Ясногородка (Вишгородський район Київської області). В нагородному листі командир 75-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал-майор Горишній В. А. підкреслив мужність і хоробрість підполковника Бударіна, його вміння командувати полкомhttp://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.793756, д.7, запись 150004210 , стр. 145}.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії підполковнику Бударіну Миколі Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300.
Через кілька днів, 6 листопада 1943 року під час наступу на Київ в бою за с. Феліціалівка (зараз Здвижівка), піднімаючи бійців в атаку, М. П. Бударін був смертельно поранений.
Похований у братській могилі воїнів 75-ї гвардійської стрілецької дивізії в смт. Димер.
Пам'ять На братській могилі в Димері, де похований М. П. Бударін, встановлено пам'ятник і меморіальну дошкуhttp://reibert.info/forum/showthread.php?t=61198 Волюнтарист 9. В м.Омську вулиця, на якій жив М. П. Бударін, названа його ім'ямhttp://www.omskmap.ru/point/omsk/lore/172 Улицы и районы Омска і на будинку встановлена меморіальна дошкаhttp://fotki.yandex.ru/users/universman/view/240747/?page=1 Фото мемориальной доски. Його ім'ям названі школи в Омську і Димері. В школі № 105 Омська організовано воєнно-патріотичний клуб «Бударинец»http://rosgenea.ru/?alf=2&serchcatal=Бударин&name=Николай%20Петрович&r=5 ЦГИ. В Омську проводяться чемпіонат і першість міста з лижних гонок, присвячені пам'яті Героя Радянського Союзу М. П. Бударинаhttp://55sport.ru/?p=194 55sport. У навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України «Десна» встановлено бюст Героя.
Нагороди медаль «Золота Зірка» № ---- Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943) Орден Леніна два ордени Червоного Прапора Медалі
Примітки
Посилання Наш Омск Герой земли русской Град Кирсанов Побеждали в спорте — победили в войне Omsk-On-Line Бударин Н. П. Футболист Николай Бударин
Література Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996. — 208 с. с илл. — 950 экз. Солдаты Победы. Приложение. — Омск: ОАО «Омский дом печати», 2011. — 208 с. ISBN 978-5-86849-043-9