Тровафлоксацин — синтетичний антибіотик з групи фторхінолонів IV покоління, що застосовувався для перорального та парентерального застосування.http://www.antibiotic.ru/cmac/1999_1_1/066.htm Як і інші препарати групи фтохінолонів, тровафлоксацин діє бактерицидно, порушуючи синтез ДНК в бактеріальних клітинах, блокуючи два життєво важливих ферменти бактерій — ДНК-гіразу та топоізомеразу.

Історія застосування Тровафлоксацин був синтезований у лабораторії компанії «Pfizer» та представлений для клінічного використання у 1997 році та допущений до продажу у США у лютому 1998 року. Компанією-виробником була заявлена висока активність препарату щодо анаеробних мікроорганізмів, пневмококів та більшості штамів Pseudomonas aeruginosa.http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1176694&uri=index2.html Було заявлено про низький ризик побічних ефектів при застосуванні тровалофлоксацину. Наприклад, повідомлено, що частота фотодерматозу при застосуванні препарату становить менше 0,5%; частота побічних реакцій з боку травної системи (нудота, блювання), згідно повідомлень, складала 4—8% ; частота появи головокружіння складала 3—11%. Зразу ж після виходу тровафлоксацину на фармацевтичний ринок США почали фіксуватися випадки важких уражень печінки та жовчевих шляхів. Було повідомлено, що протягом року було зареєстровано 140 випадків ураження печінки у 2,5 мільйонів пацієнтів, які застосовували у лікуванні тровалофлоксацин, 6 із яких виявились смертельними. Пізніше було уточнено, що частота важких уражень печінки склала 58 на 10 мільойонів випадків застосування препарату. Усього доведено 14 випадків печінкової недостатності, пов'язаної із прийомом тровафлоксацину, 4 випадки трансплантацій печінки та 5 смертельних випадків. У зв'язку із цими фактами FDA у червні 1999 року обмежило застосування тровафлоксацину, а вже у травні 1999 року призупинено, а пізніше і заборонено викаристання тровафлоксацину в Європі. Причиною важкої гепатотоксичності препарату вважають наявність у молекулі тровафлоксацину дифторфенільної групи, імовірного утворення антигенів, які викликають реакції гіперчутливості до клітин печінки, та переважний печінковий метаболізм препарату. З 2011 року тровафлоксацин був заборонений до використання у США.

Клінічні випробування тровафлоксацину в Нігерії У 1996 році компанія «Pfizer» організувала клінічні випробування тровафлоксацину в Нігерії у провінції Кано під час епідемії менінгіту. У клінічних дослідженнях взяли участь 200 дітей, із яких у 100 дітей у лікуванні менінгіту застосовували тровафлоксацин, а у 100 дітей у лікуванні застосовувався цефтріаксон, як золотий стандарт лікування менінгіту цефалоспоринами. Під час клінічних досліджень спостерігались часті побічні явища застосування тровафлоксацину — втрата зору, глухота, пошкодження головного мозку, які не спостерігались при застосуванні тровафлоксацину при захворюваннях інших органів та систем. Окрім цього, під час клінічних досліджень померли 11 дітей (із них 5 — при застосуванні тровафлоксацину), ще кілька десятків дітей стали інвалідами. Уряд Нігерії у 1997 році зажажав від компанії «Pfizer» виплати компенсації у 7,5 мільярдів доларів США. Спочатку компанія заперечувала свою провину у загибелі та інвалідності у дітей, мотивуючи це тим, що під час епідемії загинуло значно більше людей, і застосування антибіотику допомогло врятувати значно більше людських життів, але після подачі позовів до судів США компанія вирішила піти на мирову угоду із владою Нігерії та виплатити компенсацію у розмірі 75 мільйонів доларів, що рівно у 100 разів менше, ніж початкова сума позову.http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2009/07/30/AR2009073001847.html

Примітки

Посилання Тровафлоксацин