Жак-Андре-Франсуа д'Аженкур (, також чи , 1684, Руан — 30 квітня 1758, Руан) — французький композитор, клавесиніст та органіст.
Біографія Він вчився у Жака Бойвена та Ніколя Лєбеґа. Між 1701 та 1706 роками він працював органістом у церкві Сент-Манделен-ан-ля-Сіте у Парижі. У 1706 році став титулярним органістом Руанського собору після Бойвена. Він був також органістом у абатстві Сен-Вен у тому ж місті. У 1714 році стає одним із чотирьох органістів Королівської капелли. Жак Дюфлі був одним із його учнів.
Твори Збірка «Клавесинних п'єс» (), видані у 1733 році у Парижі, в яких видно захоплення д'Ажанкура Купереном (який помер того ж року): він теж звав свої 4 сюїти «ordres» і надавав перевагу зображальним і п'єсам з характером над традиційними танцями; його стиль є завжди менш меланхолічним, більш споглядальний. Книга 46 п'єс для органу (згруповані по тональностях у 6 сюїтах), що залишилась у рукописному вигляді, була скопійована Александром Ґі Пенґре і зберігається у бібліотеці Сент-Женев'єв. дві книги арій із генерал-басом.
Pièces de Clavecin (1733)
Premier ordre en ré mineur Allemande La Sincopée Allemande La Couronne Courante Sarabande La Magnifique Le Pattelin, rondeau Gigue La Bléville La Sensible, rondeau Les Dances Provençales La Caressante La Sautillante Menuet Double du menuet précédent Autre menuet
Second ordre en fa majeur La Pigou Le Colin Mailliard, rondeau La Pressante Angélique Le Précieux, rondeau Les deux Cousines Menuet Chaconne La Sonning
Troisième ordre en ré majeur L'Ingénieuse La Villerey ou les deux Sœurs L'Agréable, rondeau La Fauvette La Misterieuse Le Val Joyeux, vaudeville Le Moulin à vent La Minerve, rondeau L'Etourdie, rondeau Le presque rien, rondeau La Courtisane, gavotte
Quatrième ordre en mi mineur Allemande La Couperin Les Violettes fleuries, rondeau La Tendre Lisette, rondeau L'Empressée La Janneton, rondeau La Princesse de Conti, rondeau L'Harmonieuse, rondeau Les Tourtelles, rondeau La Badine, rondeau La D'houdemare La Moderne Menuet
Примітки
Бібліографія L. Panel, " François d'Agincourt 1684—1758 ", Études normandes, 1961, . Michel Roubinet, " François Dagincour ", dans Gilles Cantagrel (dir.), Guide de la musique d'orgue, Paris, Éditions Fayard, 1991 & 2012 . Jean-Patrice Brosse, Le Clavecin des Lumières, Paris, 2004. François D'Agincour, Pièces d'Orgue. Nicolas Gorenstein, coll. Organa Gallica, Fleurier (Suisse), Éditions du Triton, 1992.