«Теорія моральних почуттів» — книга Адама Сміта 1759 року. via Google Books; Smith, Adam (1790). Theory of Moral Sentiments, or An Essay towards An Analysis of the Principles by which Men naturally judge concerning the Conduct and Character, first of their Neighbours, and afterwards of themselves, to which is added a Dissertation on the Origin of Languages II (Sixth edición). London: A. Strahan; and T.Cadell in the Strand; and T. Creech and J. Bell & Co. at Edinburgh. Consultado el 18 de junio de 2015.  vía Google Books Ця книга забезпечила етичну, філософську, психологічну та методологічну основу для більш пізніх праць Сміта, зокрема «Багатства народів» (1776), «Есе на філософські теми» (1795) та «Лекції про правосуддя, поліцію, податки та зброю» (1763) (вперше опублікована в 1896 році).

Загальний огляд Загалом, Сміт дотримувався та розвивав суспільні погляди свого наставника, Френсіса Гатчесона з Університету Глазго, який поділив моральну філософію на чотири частини: етика та чеснота; приватні права та природні свободи; сімейні права (так звана економіка); та державні та індивідуальні права (так звана політика).

Шосте чуття Гатчесон відмовився від психологічного підходу до моральної філософії, стверджуючи, що мотиви є надто мінливими, щоб слугувати основою для філософської системи. Натомість він висунув гіпотезу про існування «шостого чуття», призначеного для пояснення моральності. Ця ідея, яку пізніше підхопить Девід Г’юм (див. «Трактат про людську природу»), стверджувала, що людина отримує задоволення від користі.

Експериментальний метод Сміт відкинув віру свого вчителя в це особливе чуття. Починаючи з 1741 року, Сміт поставив собі за завдання використати «експериментальний метод» Гюма (звертаючись до людського досвіду), щоб замінити специфічне «моральне чуття» на плюралістичний підхід до моралі, заснований на безлічі психологічних мотивів. Теорія моральних почуттів починається з такого твердження:

Яким би егоїстичним не вважався людина, очевидно, що в її природі є деякі принципи, які змушують її цікавитися долею інших і роблять їхнє щастя необхідним для неї, хоча вона нічого з цього не отримує, крім задоволення від споглядання. До цього типу належить милосердя або співчуття — емоція, яку ми відчуваємо через нещастя інших, коли бачимо його або коли нам доводиться уявляти його дуже яскраво. Те, що ми часто відчуваємо біль від страждань інших, є фактом настільки очевидним, що не потребує прикладів для його підтвердження; адже це почуття, як і всі інші природні пристрасті людської природи, жодним чином не обмежується доброчесними або гуманними людьми, хоча, можливо, вони відчувають його з найвитонченішою чутливістю. Навіть найбільший негідник, найзапекліший порушник законів суспільства, не є повністю позбавленим його. Smith, Adam (1872). Black, Joseph; Hutton, James (eds.). The Essays of Adam Smith (6 ed.). London: Alex. Murry & Co. p. 9. Retrieved 21 Jan 2021.

Симпатія Сміт відійшов від традиції «морального чуття» Шафтсбері, Хатчесона та Гюма, оскільки принцип симпатії займає місце цього органу. «Симпатія» — це термін, який Сміт використовував для позначення цих моральних почуттів. Це було співпереживання чужим пристрастям. Воно діяло за принципом дзеркальної логіки, за якою спостерігач уявно відтворює досвід людини, яку він спостерігає:Оскільки ми не маємо безпосереднього досвіду того, що відчувають інші люди, ми не можемо скласти уявлення про те, як на них впливають події, окрім як уявляючи собі, що ми самі відчували б у подібній ситуації. Навіть якщо наш брат перебуває на катівні, а ми сидимо в затишку, наші почуття ніколи не повідомлять нам, що він страждає. Вони ніколи не виводили і ніколи не зможуть вивести нас за межі нашої власної особистості, і лише за допомогою уяви ми можемо сформувати уявлення про те, які у нього відчуття. Ця здатність також не може допомогти нам у цьому інакше, як уявити собі, що було б з нами, якби ми опинилися на його місці. Саме враження наших власних почуттів, а не його, копіює наша уява. Завдяки уяві ми ставимо себе на його місце...Однак Сміт відкинув ідею, що людина здатна формувати моральні судження поза обмеженою сферою діяльності, знову ж таки зосередженою на власних інтересах:Управління великою системою Всесвіту... турбота про загальне щастя всіх розумних і чутливих істот — це справа Бога, а не людини. Людині відведена набагато скромніша сфера, але набагато більш відповідна слабкості її здібностей і обмеженості її розуміння: турбота про власне щастя, щастя своєї родини, друзів, своєї країни... Але хоча ми... наділені дуже сильним прагненням до цих цілей, пошук відповідних засобів для їх досягнення довірено повільним і непевним рішенням нашого розуму. Природа спрямувала нас до більшості з них за допомогою первинних і безпосередніх інстинктів. Голод, спрага, пристрасть, що поєднує дві статі, та страх перед болем спонукають нас застосовувати ці засоби самі по собі, не зважаючи на їхню спрямованість на благодійні цілі, які великий Керівник природи прагнув ними досягти.Багатії лише відбирають із загального запасу те, що найцінніше та найприємніше. Вони споживають не набагато більше, ніж бідні, і попри свій природний егоїзм та жадібність, хоча б вони дбали лише про власну вигоду, хоча б єдиною метою праці всіх тих тисяч, яких вони наймають, було задоволення своїх власних марних та ненаситних бажань, вони діляться з бідними плодами всіх своїх покращень. Вони керуються невидимою рукою, щоб здійснити майже такий самий розподіл життєвих потреб, який відбувся б, якби земля була поділена на рівні частки між усіма її мешканцями, і таким чином, не маючи наміру, не знаючи про це, сприяють інтересам суспільства та забезпечують засоби для розмноження виду.У своїй опублікованій лекції Вернон Л. Сміт також стверджував, що «Теорія моральних почуттів» та «Багатство народів» доповнюють одна одну:аксіома поведінки, схильність до обміну, обміну та обміну однієї речі на іншу, де об'єкти обміну, які я інтерпретуватиму, включають не тільки товари, а й подарунки, допомогу та послуги з симпатії... незалежно від того, чи обмінюються товари чи послуги, вони приносять вигоду від торгівлі, якої люди невпинно прагнуть у всіх соціальних трансакціях. Отже, єдина аксіома Адама Сміта, інтерпретована в широкому сенсі... це культурне підприємництво. Вона пояснює, чому людська природа здається одночасно егоцентричною та чужою.Smith, Vernon L. (1998). "The Two Faces of Adam Smith," Southern Economic Journal, 65(1), p. 3 (pp. 1-19..