Григо́рій Григо́рович Бо́ндар ( — ; 18 листопада 1881, с. Мала Бурімка Золотоніський повіт, Полтавської губернії, Російська імперія (тепер Чорнобаївський район на Черкащині) — 20 лютого 1959, Салвадор, Бразилія) — бразильський агроном, ботанік, міколог, фітопатолог, ентомолог українського походження.

Біографія

Батьки його були становими козаками (дрібною шляхтою), що володіли у Малій Бурімці 5 га землі. У 1892 р. Григорій закінчив місцеву школу, а два роки по тому родина переїхала до Єнісейської губернії у Сибіру. Приблизно рік Григорій працював на землі, потім пішов дрібним чиновником до органів місцевої влади. У 1899—1902 роках здобував освіту у Красноярську, яка дала йому змогу стати вчителем начальної школи у ЄнісейськуGregório Gregorievich Bondar. [S.l.] \\ Revista de Entomologia, 1943,14: 313—319.

1905-го року Григорія Бондаря мобілізували до війська (тривала Російсько-японська війна. Але того ж року його заарештували за підривну пропаганду. Завдяки Жовтневому маніфесту вийшов з-за ґрат і приєднався до збройного повстання у Красноярську. Його знов заарештували 20 травня 1906 року.

Ймовірно, йому вдалося втекти або звільнитися. В усякому разі, він емігрував до Маньчжурії із документами на ім'я Григорія Когутовського. У Північному Китаї він працював учителем в Хайларському районі. У 1908 році він емігрував до Франції. Там одержав (1910) диплом агронома в сільськогосподарському інституті Університету Нансі і переїхав до Бразилії.

Попервах працював найманим фотографом на кафедрі патології рослин у (1911—1913). Одержавши бразильське громадянство, він став професором зоології і ентомології вищого Університету Сан-Паулу.

На початку 1916 року Бондар повернувся до Росії, маючи намір узяти участь у Першій світовій війні. Він закінчив військове училище, але був затриманий за обвинуваченням 1905 року і кинутий до Петербурзької в'язниці. Амністія політичним ув'язненим (лютий 1917), надана Тимчасовим урядом, звільнила його. Маючи політично помірні погляди, він узяв бік Білого руху і зрештою обійняв посаду заступника губернатора Єнісейської губернії. На цій посаді критикував жорсткі каральні методи боротьби з повсталим селянством, вважаючи, що вони ще більше погіршили становище і підірвали у населення престиж колчаківської влади . Натомість звернувся до повстанців з миротворчою відозвою, яка не досягла мети . Після поразки від червоних вчергове був заарештований і 24 грудня 1919 року засуджений до смертної кари. Однак, вирок не здійснили, а 1920-го року Григорія Григоровича звільнили, зобов'язавши організувати боротьбу з сараною на півдні губернії. На шляху до нового місця роботи йому вдалося втекти до Монголії.

Подальший маршрут його мандрів — Маньчжурія, Корея, Японія. У вересні 1920 року на пароплаві «Чикаго Мару» він прибув до Сантуса (Сан-Паулу, Бразилія). Наступного року він почав працювати ентомологом й патологоанатомом у департаменті сільського господарства в місті Салвадор штату Баїя. 1932-го року його перевели до Інституту какао у тому ж штаті. У 1938 році він стає технічним консультантом Центрального інституту економічного розвитку Баїї. Бондар очолював експериментальну станцію Інституту какаоGilbert M. Joseph. Reclaiming the Political in Latin American History: Essays from the North. P. 120 . Деякий час помічником у нього був відомий австрійсько-парагвайський фотограф і натураліст Адольфо Марія Фрідріх Adolfo Maria Friedrich — El gran desconocido // Portal Guaraní. Наприкінці 1932 року до Багії (колишня назва міста Салвадор) приїхав російський генетик і селекціонер Микола Іванович Вавилов, що саме подорожував Бразилією. Він відвідав Інститут какао і з подивом дізнався, що директором цієї установи є його земляк Григорій Бондар (У своїй книзі «П'ять континентів» Микола Вавилов описує цей епізод, але помилково називає Григорія Бондара «»)Н. И. Вавилов. Пять континентов. А. Н. Краснов. Под тропиками Азии. — Москва: Мысль, 1987. Стр. 153 .

Родина Донька Грегоріо Бондаря Джейсі Бондар Ногейра () закінчила у 1937 році Школу сільського господарства Баїї. Джейсі, як і батько, захоплювалася ентомологією . Вона є співавтором видання «Glossário de palmeiras: oleaginosas e ceríferas» (), яке було видане Міністерством сільського господарства Бразилії 1950 року.

Наукова діяльність

Автор понад 200 наукових робіт. Бондар описав кілька нових видів пальм (Arecaceae). Він також опублікував кілька статей з економічної ботаніки рослин із родин Apocynaceae, Euphorbiaceae, Araceae та Arecaceae. Його книга «Palmeiras do Brasil» була опублікована посмертно, в 1964 році, Інститутом ботаніки Сан-Паулу. Грегоріу Бондар описав як нові для науки: принаймні, 12 видів пальм родини Arecaceae; майже 400 видів комах (Insecta), в тому числі: 35 родів і близько 300 видів жуків (Coleoptera); 11 родів клопів (Hemiptera); 2 роди трипсів (Thysanoptera); 318 видів жуків-довгоносиків (Curculionidae).

Деяких із зібраних ним нових видів жуків він свідомо передав для першоопису французькому ентомологові , знавцю тропічних довгоносиків, з яким підтримував листування до початку війни в Європі. Як ентомолог спеціалізувався на вивченні саме жуків-довгоносиків, причому найбільше його цікавила біологія цих комах, їх зв'язки з рослинами. Зібрав колекцію, що налічувала понад 16 тисяч екземплярів довгоносиків Південної Америки. Цю колекцію придбав Девід Рокфеллер старший і подарував її Американському музею природознавства (). Окремі зразки нових видів Г. Бондар передавав на зберігання до знаних музеїв Європи (у Берліні, Парижі, Лондоні), а також США (Чикаго, Вашингтон), Бразилії (Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу) і Аргентини (Тукуман).

У галузі фітопатології виявив бактеріальну гниль маніоки. Описав pv. manihotis — збудника маніоки.

Він описав 318 видів комах, у тому числі багато шкідників досліджуваних ним рослин. Колекція Бондара була придбана Девідом Рокфеллером і передана в дар Американському музею природознавства, включно з типовими зразками. Більшість його ентомологічних досліджень була опублікована в серії статей під назвою Notas Entomológicas da Baía, опублікована між 1937 і 1950 роками в журналі Revista de Entomologia.

Деякі праці Gregorio Bondar. A Cultura do Cacao na Bahia, São Paulo, Empresa Gráfica da Revista dos Tribunais, 1938 Gregorio Bondar. New palms of Bahia. Field Museum of Natural History. Botanical series ; v. 22, no. 9, Chicago, 1942 Gregorio Bondar. Os insectas damninhos na agricultura. Secretaria de agricultura, industria, e commercio, S. Paulo 1950 Gregório Gregorievitch Bondar. A Cultura do Coqueiro (cocos nucifera) no Brasil. Tipografia Naval, 1955 Gregorio Bondar.Palmeiras do Brasil.Instituto de Botânica de São Paulo, 1964.

Вшанування пам'яті

15 лютого 2023 року у місті Золотоноша вулицю Павлова перейменували на вулицю Григорія Бондаря.

У місті Салвадор (Бразилія) є вулиця Григорія Бондаря ().

На честь Грегоріо Бондара названі 3 роди комах: Bondaria Sampson & 1941 (Hemiptera); 1942 (Coleoptera); Bondarius Rosado-Neto 2006 (Coleoptera).

Майже 50 видів рослин також носять його ім'я.

В місті Санта-Крус-Кабралія (штат Баїя) 1968 року відкрито дослідну станцію, що названа ім'ям Григорія Бондара (). На цій станції розроблена програма диверсифікації різних культур, таких як: кокос, банан, вишня, сметанне яблуко, пальмова олія, ананас, помаранча і кавун. В той же час, також розроблені дослідження для поліпшення врожайності гевеї бразильської і виведення нових сортів какао.

Американський поет Вільям Стенлі Мервін присвятив Бондарю один з віршів у своїй збірці «Подорожі» () 1993 року. Мервін зображує видатного ботаніка, який залишає досліджувані ним джунглі задля повернення на батьківщину, де його можуть убити. Уривок з вірша описує почуття відірваного від батьківщини науковця:

Примітки

Бібліографія

Silva Filho. José Tavares da, NOMURA, Hitochi. Gregório Gregorievitch Bondar (1881—1959). Salvador: Instituto do Cacau da Bahia, 1981. Garcez, Angelina Nobre Rolim. Centenário de Gregório Bondar. Salvador: Instituto de Cacau da Bahia, 1981. 149p. Teixeira, Alcides Ribeiro. Apresentação. P. 5-6 in: BONDAR, Gregório. Palmeiras do Brasil. São Paulo: Instituto de Botânica, 1964. 159p., il.

Джерела

Посилання