«Німеччина, рік нульовий» () — завершальний фільм військової трилогії Роберто Росселліні, знятий в післявоєнному Берліні у 1947 році. Одна із загальновизнаних вершин італійського неореалізму.

Сюжет Фільм оповідає про долю однієї німецької сім'ї в Берліні, що лежить після війни в руїнах. Сім'я ледве зводить кінці з кінцями: їх будинок було зруйновано, тому їх підселили до іншої, уцілілої квартири, чому хазяї, звичайно, не раді. Батько (Ернст Пітшау) важко хворіє і нічим не може допомогти своїй сім'ї. Його син Карл-Гайнц (Франц-Отто Крюгер) нещодавно повернувся з армії і ховається, побоюючись, що його відправлять до в'язниці за участь у військових діях. Забезпечувати харчування вимушені найслабкіші члени сім'ї: донька Єва (Інгетрауд Хінце), що проводить вечори в барах з американськими солдатами, і 12-річний Едмунд (Едмунд Мешке), що цілими днями тиняється зруйнованим містом у пошуках їжі і грошей.

Під час однієї з таких прогулянок Едмунд зустрічається з колишнім учителем — нацистом і педофілом. Той читає йому ніцшеанську проповідь про те, що слабкі і некорисні повинні померти, і хлопчик проектує ці слова на свого батька. Старий і сам раз у раз заводить мову про бажання перестати бути тягарем для сім'ї і відійти у світ інший. Роздобувши отруту, Едмунд безпристрасно підмішує його в чай прикованого до ліжка батька. Після смерті батька підлітка починає роз'їдати всепоглинаюче почуття провини. Хлопчик намагається відволіктися, приєднавшись до дітей, що граються у дворі, але вони втікають від нього, немов розгадавши його таємницю. Фінальна сцена в остові зруйнованої будівлі увійшла до історії як «один з найстрашніших епізодів післявоєнного європейського кіно»Коротка рецензія Мих. Трофименкова.

У ролях Едмунд Мешке — Едмунд Ернст Пітшау — батько Інгетрауд Хінце — Єва Франц-Отто Крюгер — Карл-Хайнц Еріх Гюне — учитель Ганс Санген — пан Радемахер Хайді Бленкнер — пані Радемахер Крістль Меркер — Крістель

Робота над фільмом Фільм присвячено режисером пам'яті свого 8-річного сина Романо, який помер незадовго до початку зйомок. Майже усі ролі зіграли непрофесіонали. Виконавця головної ролі Росселліні знайшов в сім'ї німецьких циркачів. Його вразила зовнішня схожість хлопчика з покійним сином. Деякі епізоди засновані на спогадах режисера про звички сина; сюди відноситься, зокрема, поводження хлопчика зі шматком труби як з пістолетом. Деякі сцени фільму (у приміщеннях) знімалися не в Берліні, а в Римі. Росселліні довго був відсутнім на знімальному майданчику, тому окремі сцени знімали його асистенти. Сам режисер говорив, що його у фільмі цікавить лише фінал.Стаття Дж. Розенбаума, приурочена до випуску фільму в рамках Criterion Collection (2010)

Етичний парадокс У трактаті «Enjoy your symptom»! філософ Славой Жижек розглядає стрічку з позицій лаканівського психоаналізу. Здійснюючи батьковбивство, Едмунд не лише виконує заповіт свого демонічного наставника, але і здійснює прямо висловлене бажання батька померти.Slavoj Žižek. Enjoy Your Symptom!: Jacques Lacan in Hollywood and Out. 2nd edition. Routledge, 2001. ISBN 978-0-415-92812-0. Pages 35-37. У його діях вища жорстокість і холодний розрахунок поєднуються з безмежною любов'ю і ніжністю — здатністю піти на злочин заради виконання волі батька. Парадокс в тому, що, здійснюючи вбивство батька, Едмунд зберігає невинність і, можна сказати, наближається до святості. Найбільший злочин тут прирівнюється до найбільшого самопожертвування.

Художня своєрідність Песимістичний настрій задають вже перші кадри, в яких дитина риє могилу на кладовищі. Відмінні риси фільму — по-експресіоністському контрастне освітлення, різкість монтажних рішень, свідоме зниження драматизму в сценах викрадення отрути і отруєння, «настирливість» камери, яка невідступно йде за головним героємPeter Brunette. Roberto Rossellini. University of California Press, 1996. ISBN 978-0-520-20053-1. Pages 82-85.. Фоном слугують гігантські остови розбомблених будівель, які зайвий раз підкреслюють депресивний стан дитини, провіщаючи тривожні міські декорації у фільмах Антоніоні. Метафорично можуть читатися і інші прикмети цього світу, такі, як численні осушені фонтані і трамваї, що настирно гуркотять. Модерністський музичний супровід також працює на нагнітання почуття смутної тривоги.

Оцінки У 1948 році фільм був удостоєний гран-прі і премії за найкращий сценарій на кінофестивалі в Локарно. «Безстрашний, тяжкий погляд на наслідки фашизму для суспільства і для окремих людей» (Criterion Collection).Germany Year Zero (1948) — The Criterion Collection «Перший випадок в історії кіно, коли центром тяжіння були представлені діти, а не дорослі» (Франсуа Трюффо).Current Posts for August 2010 — Page 2 — The Criterion Collection «Скоріш за все, найкращий фільм сорокових про дітей» (Майкл Аткінсон, Village Voice). «Найбільш безпросвітний фільм епохи неореалізму» (Філіп Френч, The Guardian).Precious | Film review | Film | The Observer

Вплив

Франсуа Трюффо зняв фільм «Чотириста ударів» (1959), з якого починається історія Французької нової хвилі, під враженням від перегляду стрічки РосселлініProfile: Roberto Rossellini: sexual adventurer and master film-maker | Film | The Guardian. Трюффо вважав, що Росселліні першим потім Віго став знімати дітей без нальоту сентиментальності. Бернардо Бертолуччі вважає «Рік нульовий» серед трьох своїх улюблених фільмівBFI | Sight & Sound | Top Ten Poll 2002 — How the directors and critics voted і заявляє, що кожен його фільм є батьковбивством. У фільмі «Конформіст» (1970) він також простежує зв'язок між фашистськими злочинами і психічною травмою, нанесеною головному героєві в дитинстві педофілом. Головний герой повторює жест Едмунда, приставляючи до своєї голови імітацію пістолета. До шанувальників фільму відносить себе австрійський режисер Міхаель ХанекеBFI | Sight & Sound | Top Ten Poll 2002 — How the directors and critics voted. У його фільмі «Біла стрічка», удостоєному «Золотої пальмової гілки», також розглядаються психологічні витоки фашизму, то, як з соціального зла проростають зерна зла в душах дітей.

Див. також «Мотузка» — фільм, знятий в тому ж році Альфредом Хічкоком: безвідповідальна проповідь переваги одних над іншими веде до злочину «Мушетт» — класичний фільм Роберу Брессона про нікому не потрібного підлітка, що містить сюжетні переклички з фільмом Росселліні «Німеччина, рік дев'ять-нуль» — фільм Жан Люка Годара, знятий після падіння Берлінської стіни, з назвою, що відсилає до фільму 1948 року.

Коментарі

Примітки

Посилання