Шара́шка (також шара́жка, шара́га) — термін, що з'явився у 1930-х роках і означав секретний науково-дослідний або проєктний інститут в Радянському Союзі, де під контролем органів безпеки працювали вчені й інженери, як правило, засуджені за «саботаж будівництва» або «підрив воєнної міці СРСР».

15 травня 1930 вийшов циркуляр Вищої Ради народного господарства та об'єднаного державного політичного управління «Про використання на виробництвах фахівців, засуджених за шкідництво», підписаного В. В. Куйбишевим та Г. Г. Ягодою. Зокрема, в цьому документі зазначалося, що «використання шкідників слід організувати таким чином, щоб робота їх проходила в приміщеннях органів ОГПУ». Так з'явилася перша система науково-технічних в'язниць — «шарашек» для використання «шкідників» в інтересах військового виробництва.

У системі НКВД іменувалися «особливими технічними бюро» (ОТБ), «особливими конструкторськими бюро» (ОКБ) і подібними абревіатурами з нумерацією.

Через шарашки пройшло багато радянських учених та конструкторів. Основним напрямком ОТБ була розробка військової та спеціальної, використовуваної спецслужбами, техніки. Безліч нових моделей військової техніки і озброєнь у СРСР були створені ув'язненими шарашок.

У романі Олександра Солженіцина шарашка представлена як держава в державі. Шарашка — територія, замкнутий простір, в'язниця, де жили майже всі примітні, розумні, інтелігентні люди тої епохи, крім того, що вони мали можливість працювати, творити. Щоправда на благо системи, що їх і посадилаСолженіцин «В круге первом».

Відомі в'язні

Олександр Солженіцин, письменник. Його роман «У колі першому» — яскрава розповідь про життя в шарашці Марфіно. Лев Копелєв, письменник, інший ув'язнений Марфіно (прототип Рубіна з роману «У колі першому»). Сергій Корольов, конструктор літаків та ракет, пізніше головний конструктор радянської космічної програми. Валентин Глушко, головний конструктор ракетних двигунів. Андрій Туполєв, головний конструктор родини літаків Ту. Володимир Петляков, головний конструктор родини літаків Пе. Володимир Мясіщєв, авіаконструктор. Кербер Леонід Львович, авіаконструктор. Роберт Людвигович Бартіні (або Роберто Орос ді Бартіні) авіаконструктор та вчений. Гельмут Греттруп, німецький інженер-ракетник, спеціаліст з систем управління, з лабораторії Пенемюнде. Микола Полікарпов, авіаконструктор. Лев Термен, піонер електронної музики, винахідник терменвокса і пасивного підслуховування. Микола Тимофєєв-Ресовський, генетик та радіобіолог. Леонід Костянтинович Рамзін, винахідник прямоточного котла. Юрій Кондратюк, піонер космонавтики та космічного польоту, винахідник «траси Кондратюка». Озеров Георгій Олександрович, авіаконструктор. Володимир Полієвктович Костенко, інженер-суднобудівельник.

Див. також

Остехбюро

Посилання

Вячеслав Звягинцев «Трибунал для Героев»

Примітки