Standard (Стандард) — з 1903 року англійський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Ковентрі. У 1960 році компанію купує фірма Leyland Motors. У 1963 році компанія припинила виробництво автомобілів в Англії, а в 1987 році — в Індії.
Реджинальд Волтер Модслі Засновник компанії, Реджинальд Волтер Модслі, був нащадком Генрі Модслі — британського винахідника різного роду інструментів, якими людство користується і сьогодні. Коли помер батько Реджинальда — Атол Едвард Модслі, — не залишивши йому спадщини, то йому на допомогу прийшов його роботодавець — сер Джон Вулф-Баррі, який був автором знаменитого Тауерського моста через Темзу в Лондоні. Сер Джон виписав чек на 3 000 фунтів Модслі, щоб той зміг відкрити власну справу.
Той зняв невелику майстерню в Ковентрі і почав займатися проєктуванням двигунів внутрішнього згоряння, оскільки був інженером за освітою, більш того, якийсь час він пропрацював в сімейному підприємстві Maudslay Motor Company, яким керував його дядько — Волтер Модслі, а потім і кузен — Кирило Модслі. У сімейній справі працював інженер Олександр Крейг, який потім працював ще на Singer і на Lea-Francis.
Заснування компанії Молоді люди подружилися, і Р. У. Модслі покликав Алекса Крейга собі на допомогу в своєму новому починанні. Модслі не може використовувати як назву свого підприємства своє досить відоме прізвище, оскільки вже була фірма його дядька, і оскільки Крейг не збирався винаходити велосипед і використовував у своїх напрацюваннях перевірені і надійні рішення, то Модслі 2 березня 1903 року реєструє свою фірму як Standard Motor Company, тобто фірма, в якій всі деталі і конструкції стандартизовані.
Початок виробництва автомобілів
Тим часом Крейг, Модслі і ще 7 найманих робітників починають будувати свій перший автомобіль, до кінця року були готові три перших автомобіля, які мали під підлогою одноциліндровий 1 л мотор, потужністю 6 к. с., авто мало 3-ступінчасту коробку передач і карданний вал.
На початку наступного року з'явилася 2-циліндрова версія з 1,9 л мотором, потужністю 15 к. с., ця машина отримала назву Standard 12/15HP Victoria, незабаром з'являється 3-циліндрова 3,7 л модель. Аналогічні мотори були відразу на декількох автомобілях різних фірм, на яких він працював.
За 1904 рік було побудовано і реалізовано 9 машин, тим часом Модслі і Крейг не сидять, склавши руки, і постійно щось вигадують, так в 1905 році з'являються 4-циліндрові 3,1 л мотори, які стали встановлюватися на автомобілі моделі 16HP, фірма стала пропонувати ці двигуни і покупцям, які вже мають автомобілі інших марок, і які хотіли б мати під капотом потужніший мотор замість свого старого і слабкого. Крім 4-циліндрового мотора, був готовий перший 6-циліндровий мотор, об'ємом в 4,7 л, в парі з 4-ступінчастою коробкою передач його встановили на шасі більшого розміру, база була на 30 см більшою, ніж у 4-циліндрового авто, індекс топової на той момент моделі був 18/20НР. Ці машини поставлялися клієнтам тільки як готові шасі, а кузови покупці могли замовити у сторонніх фірм. Зовнішній вигляд машин був уже сучасним, з переднім розташуванням мотора, а не з підпільним.
Наявність живих машин на складах фірми сподвигло до покупки авто одного канадця, який зайшов до контори і висловив бажання придбати машину з тією умовою, що її відразу відправлять до Канади. Це була молодша 4-циліндрова модель, що щойно з'явилася, — 12/14HP, оскільки тільки їх комплектували кузовами типу Landaulette і Open Tourer з заводу. До речі, цей начебто малозначний факт був зафіксований в пресі, яка написала, що маленька фірма з Ковентрі робить ставку на експортні ринки.
1905 рік був дуже багатий на різні події, так, крім нових моделей, продажу авто на експорт і т. д., Standard встиг засвітитися і на спортивних заходах. Турист Трофі, що проходили у вересні місяці на острові Мен, за кермом нової машини, яку планувалося представити як машину 1906 модельного ряду, сидів сам Модслі. Model 8 16/20НР мав під капотом 3,5 л мотор, потужність якого дорівнювала потужності 6-циліндрового мотора.
Але, виступаючи за кермом нової машини, Модслі не зміг зайняти місце вище 11, але в гонках брало участь 54 членів екіпажу, до гонок допустили 42. Наприклад, Чарльз Роллс стартував перший на своєму Rolls-Royce 20HP, але вже через кілька кілометрів стояв біля узбіччя зі зламаною трансмісією, до кінця першого кола (з 6) з траси зійшло ще три машини, через 2 кола поменшало 5 машин, ще 4 зійшло на 3 колі, і ще 5 — на останніх двох.
У листопаді 1905 року «Standard» виставляється на автошоу в залах «Олімпія» в Лондоні. На цій виставці на продукцію фірми звертає увагу найбільший автодилер Англії — Чарльз Ернест Фрісвелл, у нього був 5-поверховий дилершип, в якому одночасно могло перебувати кілька сотень автомобілів, виставлених на продаж. Також були у нього в цій будові відділ продажів запчастин, аксесуарів до автомобілів, ремонтна майстерня, малярка і зона відпочинку для клієнтів. До речі, через 4 роки його посвятили в лицарі, так що він став просто Сером Чарльзом. Майбутній Сер Чарльз зробив фірмі пропозицію, що він стане єдиним представником фірми у Великій Британії, Модслі погодився.
У березні 1906 року з'являється нова 6-циліндрова машина, яка приходить на зміну 18/20НР — Model 9 24/30HP, під капотом якої був 5,2 л мотор, крім неї, з'являється здоровенний автомобіль вищого класу Model 11 50НР/Model 12 50НР (вони відрізнялися базою коліс), яка оснащується 11,7 л мотором. Намагаючись охопити всі ніші ринку, з'являється Model 10 10НР, яка була оснащена 630-кубовим 2-циліндровим мотором, ця машина змінила найперші моделі: 6НР і 12/15НР, вона також мала старотипну конструкцію, коли мотор знаходився під водієм.
Оскільки попит на машини зростає, то компанія купує приміщення фірми Pridmore and Cо в Кеш Лейні, в них починають виготовляти шасі і технічну начинку автомобілів, свій перший завод в Бішопсгейт Грін, що спеціалізувався тільки на виготовленні кузовів, також купується завод Widdrington, в якому машини обслуговувались і ремонтувались.
У 1907 році Чарльз Фрівелл стає головою фірми, він був дуже активним і займався активно просуванням цієї марки автомобілів. З новим босом з'являються і нові моделі, а автомобілі серій Model 8 16/20HP, Model 9 24/30HP і Model 10 10HP знімаються з виробництва. Замість них з'являються 6-циліндрові Model A 15HP з 1,9 л двигуном, і Model B 30HP з 5,3 л мотором.
Через рік і ці моделі пропадають з каталогів фірми, на шасі моделі В з'являються дві нові моделі: Model C 40НР і Model D 30НР, перша машина мала під капотом 6,2 л мотором, друга — 4 л. Крім цих машин, у виробництві залишалася стара 18/20НР з 4,7 л мотором, яка тепер називалася просто 20НР, також випускалася 50-сильна модель з 11,7 л мотором, таким чином, в період з 1907 по 1909 роки фірма випускала суто 6-циліндрові автомобілі. Наприкінці 1908 року машини отримують як логотип британський прапор — Union Jack, який протримався на радіаторах цієї машини до кінця Другої світової війни.
У 1909 році з'являється і доступніша модель з 4 циліндрами під капотом — Model E 16HP з 2,7 л мотором, цей мотор встановлювався на ті ж шасі, які мали 6-циліндрові моделі, плюс була підготовлена укорочена в базі на 25 см версія. У цьому ж році відбувається Імператорська прес-конференція, зі всього світу з'їжджаються журналісти, Фрівелл безкоштовно дає в особисте користування 20 автомобілів моделі 20НР (стара перевірена конструкція), ці двадцять автомобілів в цілому наїздили майже 65 тисяч км, і за цей час без серйозних поломок, так що фірма змогла урвати свій шматок слави і хвалебних відгуків в пресі.
Модельний ряд фірми не змінювався до кінця 1911 року, крім додавання в 1910 році нової моделі, — Model J 12НР, оснащеної 4-циліндровим мотором, об'ємом 1,7 л, машина мала дуже місткий кузов типу ландоле і дивне передавальне відношення головної передачі — 6,5:1, завдяки чому машина не могла розвивати швидкість більше 40 км/год.
У 1911 році всюдисущий Сер Чарльз Фрівелл вирушає в Індію, справа в тому, що восени 1911 року мав бути коронований король Георг V, а в Індії в грудні він же повинен коронуватися як король Індії, цю дію було заведено називати «Коронація Дурбар». Фрівелл домовляється з віце-королем Індії — Графом Мінто — про поставку автомобілів і вантажівок для імператорської свити, призначених для полювання. На коронацію король Індії мав прибути на слоні. Таким чином, 70 автомобілів Standard було відправлено у різні частини країни, зокрема, в Бомбей, Калькутту, Непал і безпосередньо в Делі (де і проходив «Дурбар»).
Тим часом у Британії з'являються нові моделі, оскільки всі, крім 50- і 12-сильних машин, були зняті з виробництва. У каталогах фірми до 50НР і 12НР приєднуються Model K 15HP і Model L 20HP, перший був оснащений 4-циліндровим мотором, об'ємом 2,4 л, другий же був 6-циліндровим авто, з 3,6 літрами під капотом.
У 1912 році Фрівелл хотів уже втрутитися безпосередньо в конструкцію автомобілів, чим керував Модслі. Це не сподобалося Реджинальльду, тоді Фрівелл пропонує викупити контрольний пакет акцій у Модслі, на що останній відповідає відмовою. Фрівелл продає свою частку Бенду і Бертманну (який був засновником Triumph Motor Company). Бенд стає головою фірми. А модельний ряд фірми знову переживає зміни, на заслужений спокій йдуть 50-сильні майже 12-літрові монстри, також не прижилася і 4-циліндрова модель K, зате з'являється Model G 25HP, яка була оснащена 4-літровим мотором від Model D (її зняли з виробництва в 1911 році). 4-літровий мотор був дефорсований до 25 сил і встановлений на нові шасі, які були вкорочені на 10 см в базі порівняно зі старою рамою.
У квітні 1913 року публіці показують нові моделі: Model O 20НР, оснащена новим мотором, об'ємом 3,3 л, вона прийшла на зміну Model L 20HP, крім нового мотора, машина має і нові шасі, але найочікуванішим товаром виявилася Model S 9.5НР, мотор цього автомобіля мав об'єм всього в 1,1 л. Обидві машини, які пропонувалися в цьому році, мали 4-циліндрові мотори, ера 6-циліндрових машин марки Standard підійшла до кінця.
Якщо модель O практично відразу пішла у виробництво, то S довелося чекати до серпня. Фірма рекламувала машину, як «велику машину в мініатюрі», більше того, на неї давали 3-річну гарантію. Спочатку машина пропонувалася всього в одному варіанті кузова — 2-місний родстер, який мав власне ім'я — Rhyl, але в листопаді з'явилися інші типи кузовів: Hurlingham з кузовом типу Victoria (тент над задніми пасажирами), Ranelagh — кузов купе з верхом, що знімається, і Richmond — купе з дахом, що не забирається.
Попри те, що машина і так була популярною і за машиною стояли в черзі, Модслі вирішив закріпити успіх своєї машинки в спортивних заходах, чого раніше він не робив, не рахуючи гонок в 1905 році. Перша гонка «Siddeley Cup», в якій взяло участь «малятко», проходила в Південній Африці, треба було проїхати з Мейтленда в Каледонію, першим до фінішу прийшов Голдберг на S 9.5HP. У травні 1914 року Королівський Автомобільний Клуб проводив гонки «Змагання Легких Автомобілів», в ній взяло участь 32 машини, з яких фінішувало лише 8, і першим серед них був «Стандард». Наприкінці травня фірма виставила три автомобілі на Ірландські автомобільні змагання, де посіла 3 місця на подіумі у своєму класі.
Велику модель випускали до кінця 1914 року, коли вже йшла війна, тоді ж молодша модель отримала як опцію 12 В електричне освітлення. У травні 1915 року припинили випускати і Model S, за цей час 1300 людей стали володарями цієї машини. 1916 року фірма добудовує новий завод в Кенлі, де починають збірку літаків. 1918 року, коли війна підійшла до кінця, фірма випустила 198 автомобілів Model S, оскільки машинокомплекти залишилися не використаними під час військових дій.
У 1919 році з'являється модернізована машина — Model SLS 9.5НР (LS — Long Stroke, тобто великий хід поршня), об'єм мотора був збільшений до 1,3 л, цю машину пропонували тільки з відкритими кузовами, в основній своїй масі з кузовом Турер (фаетон), машина була єдиною у виробничій програмі до липня 1921 року, коли її і зняли з виробництва.