Шидловські (Шилови) — походять з давнього польського шляхетського роду, що ведеться від Козьми Васильовича Шилова, який у 1535 році виїхав із Польщі на службу до великого князя московського Василія ІІІ Івановича, за що отримав маєтності у Суздальському повіті. Нащадки Козьми Васильовича служили московським государям на різних службах дворянами, стряпчими, жильцями, стольниками та т. п.Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине в 1696 – 1727 гг. – Спб.: 1896 г. С. 1-2
Стали широко відомими з кінця 17 ст. як слобожанський козацький шляхетський старшинський і дворянський рід Російської імперії. Були старшинами Харківського та Ізюмського слобідських козацьких полків. Займали полковницький уряд. Після скасування полкового устрою Слобожанщини злилися з загальноімперською аристократією.
За проханням Григорія Романовича Шидловського «Шидловські», були внесені в 1786 році до VI-ї частини родовідної книги Харківської губернії. Майже в той же час (1790 рік) за проханням його п’ятиюрідного брата Євдокима Степановича Шидловського «Шидловські», були внесені до VI-ї частини родовідної книги Воронізької губернії.
Походження прізвища Шидловські вважається польським прізвищем, яке походить від польського слова «Шило» (). Також перші представники роду на Слобожанщині (Федір Володимирович та Лаврентій Іванович) інколи іменуються Шиловими.
Приблизно з 1705 року Федір Володимирович почав називати себе Шидловським, його прикладу наслідували численні родичі, що переходили на службу до Слобідської України у міру укріплення службового становища Федора Володимировича. Найімовірнішою причиною такої зміни прізвища, на думку самих нащадків Шидловських, була тодішня мода на "полонізацію" прізвищ, що додавало певної "аристократизації".Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине в 1696 – 1727 гг. – Спб.: 1896 г. С. 2
Крім слобідсько-українського шляхетського роду Шидловських також є польський шляхетський рід Шидловських ().
Поява Шидловських на Слобожанщині
В описах шляхетської родини Шидловських зазначається, що вони походять з Польщі. Першим відомим в роду був Козьма Васильович Шилов який в 7043 (1535) році прибув служити до князя Московщини Василя Івановича В 1535 році в Московській державі при владі був син Василя Івановича, Іван Васильович. , за що був одарений ним маєтками.
Першим задокументованим Шидловським (Шиловим) на Слобожанщині був Федір Володимирович, сина сотника московських стрільців Володимира Васильовича Шилова. В зв’язку з тим, що полковник Харківського та Ізюмського полків Григорій Єрофійович Донець-Захаржевський був тестем Федора Володимировича, то після смерті полковника (1693) харківсько-ізюмське козацтво благало царя Петра І за малолітством «Донцівських дітей» поставити Ізюмським полковником родича вмерлого Григорія Єрофійовича. Через деякий час Федір Володимирович стає також Харківським полковником, в цей же час з’являються згадки про його небожа Лаврентія Івановича, який був при дядькові наказним полковником (1708). Чугуївським воєводою був ще один небіж Федора Володимировича - Григорій Іванович.
Представники роду
Рід ведеться від Козьми Васильовича Шилова, який у 1535 році виїхав із Польщі на службу до великого князя московського Василія ІІІ Івановича, за що отримав маєтності у Суздальському повіті. Нащадки Козьми Васильовича служили московським государям на різних службах дворянами, стряпчими, жильцями, стольниками та т. п.
В зв’язку з тим, що рід був доволі розгалуженим, а також внаслідок того, що крім слобідських Шидловських були в Російській імперії ще шляхетські роди з таким же прізвищем, остаточно скласти всіх відомих представників роду складно. Тому розпис роду складається з двох частин: перша – відома спорідненість, та друга – перелік представників Шидловських, спорідненість яких гіпотетична або не вписана в поколінний розпис.
Володимир Васильович (?) Шилов (в чернецтві Василь) (1) (XVII ст.) - перший історично достовірний представник родини Шидловських (Шилових). Відомостей про нього майже немає. Батько першого Шидловського на Слобідській України, та дід засновника слобідських Шидловських. Згадується сотником московських стрільців у 1638 році. Згідно з Уставом (1682), подарованим його сином Федором Володимировичем в Покровський монастир міста Харкова, дружину Володимира Васильовича кликали Марією. В кінці життя став ченцем на ім’я Василь.Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]-Розділ «Харківський покровський монастир» Праправнук першого вихідця з Польщі Козьми Васильовича Шилова, мав сімох синів.
Афанасій Володимирович Шилов - старший син Володимира Шилова, був дворянином московським (1681 рік). Сергій Афанасійович Шилов - стольник цариці Прасков'ї Федорівни (1692 р.) та валуйський комендант (1711 р.). Василій Володимирович Шилов - третій син Володимира Шилова, був стряпчим (1683 р.), потім стольником (1692 р.) та воєводою Шуйським. Тимофій Володимирович Шилов - п'ятий син Володимира Шилова, був стольником (1689 р.). Андрій Володимирович Шилов - чугуївський комендант (1711 р.). Федір Володимирович Шидловський (Шилов) (2) (?-1719) - молодший син Володимира Шилова. Зять Григорія Єрофійовича Донець-Захаржевського. Стольник (1692 р.), наказний полковник харківський, козацький полковник Ізюмський (1694-1711), Харківський (1706-1709). В 1710-1711 роках Бригадир Слобідських козацьких полків. Генерал-майор з 1709 року. Знятий з посади та заарештований за обвинуваченнями в розкраданні грошей та перевищенні влади під час походу в Польщу (мав за необережність нажити собі ворога в особі царського фаворита князя Меншикова). Засуджений до страти, але на прохання харківських та ізюмських козаків її відмінили, здійснивши повну конфіскацію майна. Останні дні жив у родичів в Москві та Харкові. В 1691 заснував та оселив слободу Старий Мерчик. Іван Володимирович Шидловський (2)- син Володимира Шилова, брат Федора Володимировича (2). Мав синів Лаврентія (3) (засновника слобідської родини Шидловських) та Григорія (3). Григорій Іванович Шидловський (3)- син Івана Володимировича (2). Небіж Федора Володимировича Шидловського (2). Воєвода Чугуївський. Лаврентій Іванович Шидловський (3) (1687-1743) - син Івана Володимировича (2). Небіж Федора Володимировича Шидловського (2). Наказний полковник Харківського полку (1708-1710). Полковник Харківського (1710-1712) та Ізюмського (1730-1743) полків. Гербель М. Ізюмський слобідський козацький полк 1651-1765— Санкт-Петербург, тип. Едуарда Праца,1851.—С.150—164с. Великий землевласник на Харківщині. Григорій Лаврентійович Шидловський (4) – син Лаврентія Івановича (3). Микола Лаврентійович Шидловський (4) – син Лаврентія Івановича (3). Харківський полковий осавул. Був одружений з Акулиною (Акилиною) Костянтинівною, донькою Костянтина Григоровича Донець-Захаржевського. Родина мала сина Іларіона Миколайовича. В віно за дружину було дано село Куньє. Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. - Розділ «Куньє» Іларіон Миколайович (5) – син Миколи Лаврентійовича та Акулини Костянтинівни. Роман Лаврентійович Шидловський (4) (коло 1714-1779) - син Лаврентія Івановича (4). Мав чотирьох синів:Григорій (1752-1820), Михайло (1750), Микола (?-1820), Роман (?- не пізніше 1835 року). Григорій Романович Шидловський (5) (1752-1820) – син Романа Лаврентійовича (4). Дійсний статський радник. Заступник Харківського намісника (1784-1796). Слобідсько-Український віце-губернатор (1796-1800). Очолював харківську казенну палату. Маршалок шляхти Харківського намісництва (1783-1789) Пробув ним два терміни. Кожен термін на посаді маршалка шляхти тривав три роки. Григорій Романович був маршалком шляхти Харківського намісництва в 1783-1786 та 1786-1789 роках Валківський повітовий маршалок шляхти (1780-1783). Культурний діяч Слобожанщини, письменник, поет, перекладач. Був членом Попівського гуртка Палицина О.О., де співпрацював з більшістю просвітницьких та культурних діячів Слобожанщини того часу М.Ф. Алфьоров, І.Ф. Богданович, С.М. Глінка, В.В. Капніст, В.Н. Каразін та Г.С. Сковорода будучи заможним землевласником залишив по собі пам’ять побудованими храмами в Старому (1778) та Новому Мерчиках (1782), в Олександрівці (1795) та в Райському (1780). Також знаковою подією стала побудова в Старому Мерчику (родинному маєтку Шидловських) величного палацу. Мав сина Федора. Федір Григорович Шидловський (6) – син Григорія Романовича (5). Весь спадок передав племінниці Наталі Олексіївні Орловій-Денисовій (7), оскільки його син втік з двоюрідною сестрою за кордон. Володів Старим Мерчиком. Михайло Романович Шидловський (5) (1750 рік народження) – син Романа Лаврентійовича. Майор (1801). Харківський повітовий маршалок шляхти (1801-1804). В 1779 році купив у князя В’яземського селище Троїцьке. Був одружений з Авдотьєю (Євдокією) Миколаївною, дочкою майора Миколи Петровича Дуніна. Шлюб був невдалим, дружина забрала гроші й втекла (1805 рік) від чоловіка та дітей з коханцем. Родина мала двох синів Миколу (6) та Романа (6). Микола Михайлович Шидловський (6) – син Михайла Романовича (5) та Авдотьї Миколаївни. Поручик (1825). Одружений з Євдокією. Родина мала дітей: Михайло, Дмитро та Микола. Михайло Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії. Дмитро Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії. Микола Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії. Роман Михайлович Шидловський (6) – син Михайла Романовича (5). Корнет (1830). А.Парамонов Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007 — С.11 — 350 с. — ISBN 978-966-8246-73-9 Був власником маєтку в слободі Знаменська (Валківський повіт). Олександр Романович Шидловський (7) – син Романа Михайловича (6). Дійсний статський радник. Харківський губернський маршалок шляхти (1876-1885). Пробув ним три терміни. Кожен термін на посаді маршалка шляхти тривав три роки. Олександр Романович був маршалком шляхти Харківської губернії в 1876-1879, 1879-1882, 1882-1885 роках Микола Романович Шидловський (5) (?-1820) – син Романа Лаврентійовича (4). Капітан (1786), після виходу у відставку - колезький асесор (1801). Після розподілу спадку батька (1779) отримав у спадок Куньє та Катеринівку. Побудував в Куньєму палац та винокурню. Був одружений з Марією Іванівною (при народженні Капустянська) (1767-28.03.1855). В придане дружина йому принесла слободу Іванівку. Викупив у Василя Андрійовича Зарудного частину села Букине. В 1758 отримав ярлик на поставку свого вина до Чугуєва, в казенний винний магазин. Ізюмський повітовий маршалок шляхти (1783-1786, 1801). Після його смерті дружина збудувала кам’яну церкву Покрови Богородиці (1822), а зі старої дерев’яної зробила родинну крипту Шидловських. В шлюбі мали доньку Катерину. Катерина Миколаївна Меллер-Закомельська (6) – донька Миколи Романовича (5) та Марії Іванівни. Була єдиною дитиною в родині. Одружена з гвардійським капітаном бароном Георгієм Петровичем Меллер-Закомельським. Роман Романович Шидловський (5) (?- не пізніше 1835) – син Романа Лаврентійовича (4). Лейб-гвардії прапорщик (1786). Після смерті батька (1779 рік), при розподілі спадку між братами йому дістається село Богуславське та хутір Кременецький. За життя постійно скуповував землі на Харківщині. В 1783 році придбав у Бужинського хутір Задонецький та перейменовує його на Романівський. В 1787 придбав у Івана Дмитровича Пашкова маєток в селищі Савиноіванівці. В 1792 придбав у поручика І.Я. Таранухіна землі в Буряківському бурчаці та Сухенському байраці. Був одружений з Варварою (рік смерті 1799-1804). Після смерті дружини жив відлюдькувато. Олексій Романович Шидловський (6) – син Романа Романовича (5).