Lanchester (Ланчестер) — з 1899 року англійський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Бірмінгем. У 1931 році компанію купує фірма The Birmingham Small Arms Company Limited. У 1955 році компанія припинила виробництво автомобілів. Нині бренд належить фірмі Tata Motors.
Фредерік Вільям Ланчестер Фредерік Вільям Ланчестер народився в 1868 році в родині відомого архітектора, він був третьою дитиною в сім'ї, в якій було всього шість дітей. Батьки бажали дати своїм дітям гарну освіту, і вони її отримали, Фред, як його називали, навчався відмінно, оскільки в нього була тяга за знаннями. Він закінчив інститут Хартлі, після чого вступив в Королівський науковий коледж в Південному Кенсінгтоні, після навчання він йде працювати в патентне бюро. 1888 року за сприяння свого дядька Джона Філда Суінберна, який був зброярем, Фреда беруть на роботу в Forward Gas Engine Co, велику фірму (понад 300 працівників), яка займається виготовленням газових двигунів конструкції Евінса і Ньюмана.
Спочатку Фредерік зайняв місце помічника керуючого, через рік Фред Ланчестер вперше виявив здібності інженера, спроєктувавши відцентровий регулятор обертів двигуна, який став використовуватися на двигунах фірми, в якій він працював, отримуючи при цьому пенні в розмірі десяти шилінгів з кожного проданого двигуна. У 1890 він проєктує і патентує реєстратор, що фіксує розгін і гальмування транспортних засобів, незабаром, після смерті менеджера, його місце зайняв 22-річний Фред. Останній відразу взявся за нові проєкти, спроєктувавши двигун більшого розміру, ніж той, що випускала компанія, його компресія була дуже низькою, проте в плюсах мотора була його економічність, незабаром він винайде систему самозапуску газових двигунів, яку продасть за дуже солідну суму фірмі Crossley Brothers Ltd.
У 1892 році Фред орендує маленьку майстерню поруч з фірмою, в якій працює, і починає проводити дослідну роботу, однак скоро відбувається конфлікт інтересів, оскільки керівництво хоче, щоб Фред Ланчестер працював у сфері, яка була цікава компанії, а Фред хотів розширити свою базу знань за рахунок експериментів, і він покидає своє місце, однак його місце зайняв його молодший брат Джордж, якому було всього 19 років, проте Джордж теж не прийшов з вулиці в компанію, а пропрацював у ній з 15 років.
Тим часом Фредерік залишає Англію і вирушає до США, по дорозі туди його зацікавили чайки, їх будова та застосування їх в інтересах аеронавтики, він ловив їх і заміряв крила. У США він продає деякі свої патенти і заодно вивчає американські напрацювання по темі двигунів внутрішнього згоряння. Незабаром він повертається до Англії і починає працювати над двигуном, у якому як паливо використовувався бензол, а для його подачі в циліндр Ланчестер винайшов щітковий карбюратор, який подавав паливну суміш в потрібній пропорції, цей двигун було вирішено встановити на човен-плоскодонку, цей човен допомагав будувати ще один брат Фреда — Френк, в 1894 році її спустили на воду в Оксфорді, цей човен стала першою в Британії човном з ДВЗ. Але Фред Ланчестер мріяв про інший вид транспорту — про літаки, він експериментував з іграшковими аеропланами, в яких як двигун виступала гумка, Фред вирішує побудувати легкий двигун, а для цього потрібен був капітал, він вдається до допомоги Джеймса і Аллана Уайтфілдів, і засновує компанію з розробки ДВЗ, але перші досліди з повномірним аеропланом пройшли невдало, і Фредерік вирішив переключитися на побудову автомобіля, якого у Великій Британії ще не було.
Йти второваною стежкою було в стилі Ланчестера, і він вирішив не копіювати чиїсь напрацювання, а спроєктувати все з білого аркуша, а на допомогу йому приходить Джордж. Разом вони будують 4-колісний автомобіль, рама якого була виготовлена з металевих трубок, на неї встановили кузов, виготовлений з волоського горіха. Посеред рами був встановлений 1.3 л двигун повітряного охолодження, потужністю 5 к.с., його особливістю була наявність двох колінчастих валів, які оберталися в різних напрямках, на обох кінцях валів були встановлені маховики для рівномірної роботи двигуна, а за маховиками були змонтовані пропелери для охолодження єдиного циліндра. Привід коліс був ланцюговим, але момент йшов до них через планетарну коробку передач, яку запатентував Фред, вона була двоступеневою. Колеса автомобіля були велосипедного типу, на які були встановлені пневматичні покришки місцевої фірми Dunlop, кузов був тримісний, і був спроєктований так, щоб центр ваги знаходився так низько, наскільки можливо, при цьому не забувалося і про комфорт пасажирів, тому машина була оснащена потужними ресорами.
Автомобіль будувався протягом 1895 року, але випробувати його вдалося в лютому 1896 року, ще не був скасований закон «червоного прапора», тому спочатку автомобіль задовольняв своїми характеристиками, але незабаром дозволена максимальна швидкість була скасована, та змагання, які пройшли в тому ж році, показали, що хоч машина була і надійна, але потужності їй явно бракувало, щоб успішно конкурувати. Тоді брати беруться за модернізацію авто, і вони будують 3.5 л мотор з двома циліндрами і потужністю в 8 к.с.. Цей мотор також мав два колінчастих вала, які мали в цілому шість шатунів (для кращого балансу), як запалювання виступав механізм, який виробляв струм від обертання маховика, в той час як інші автомобілі оснащувалися трубками розжарювання або системою запалювання високої напруги. Ще однією особливістю мотора була наявність великих грибоподібних клапанів, які одночасно задіювали систему впуску і випуску в обох циліндрах. Окрім нового двигуна старий кузов отримав і новий привід коліс, Фреда не влаштовував ланцюговий привід, тому він встановив кардан і редуктор черв'ячного типу, сама коробка передач отримала гальмівну систему, яка працювала в будь-якому з напрямків, рульова система була також перероблена, рульовий важіль був поміщений збоку, обороти двигуна регулювалися через заслінку, а за допомогою відцентрового регулятора обертів, який він спроєктував колись.
У 1897 році було вирішено побудувати ще один автомобіль, цього разу з іншим кузовом, автомобіль отримав всі ті ж механізми, але підвіска була модернізована, Ланчестер встановив на неї консольну підвіску, яка була запатентована, жоден автомобіль того часу не міг конкурувати з цією машиною по комфортабельності, за що це авто і отримало золоту медаль на автомобільній виставці, що проходила в Річмонді в 1898 році.
Тим часом старший з братів починає замислюватися про виробництво автомобілів, тому він вирішує запровадити контроль якості вузлів, до того ж запчастини повинні бути взаємозамінними, а не індивідуальними для кожного мотора або іншого агрегату, також Фредерік став використовувати в своїх моторах болти і гайки з маркуванням М. В той же час два інших брата теж не сиділи, склавши руки, а модернізували 8-сильний мотор, переробивши його на рідинне охолодження. Мотор встановили на човен для випробувань, і після успішних тестів було вирішено встановити його на ще один автомобіль, в результаті 8-сильних прототипів було побудовано три штуки, цю машину, яку назвали 8НР Mail Phaeton, продали місцевому бізнесмену. Сам Фред працював над модернізацією планетарної трансмісії, в яку хотів запровадити проміжні передачі. У червні 1899 року проходила автомобільна виставка в Річмонді, в рамках якої здійснювалися і змагання на надійність, це були єдині змагання, в яких Фредерік виступав особисто, в підсумку судді вручили йому золоту медаль за конструкцію автомобіля, крім нього «золото» отримали фірми Daimler Motor Co і Delahaye Syndicate.
Заснування компанії Все йшло до того, щоб почати виробляти автомобілі серійно, в результаті в грудні 1899 року за допомогою тих же Уайтфілдів і братів П'ю (Чарльза Вернона і Джона), власників фірми Rudge Whitworth Cycles, ґрунтується фірма Lanchester Engine Co.
Початок виробництва автомобілів
Фірма поки виготовляла і продавала двигуни власної конструкції, в 1900 році Королівський автоклуб проводив 1000-мильні змагання, «Ланчестер» не зайняв призових місць, але фінішував він тільки з однією-єдиною поломкою за цей час, що говорить про надійність вже не нової машини. Перший серійний автомобіль з'явився в серпні 1901 року, це був 10-сильний 4-літровий автомобіль з двигуном повітряного охолодження. Це був автомобіль, побудований за колишнім принципом: середнє розташування двигуна на металевій рамі, консольна підвіска, бічний важіль керування автомобілем, цікавою особливістю була наявність гудка, який приводився в дію натисканням ноги. Як новинка виступала нова триступінчаста планетарна коробка передач. Один з перших автомобілів Фредерік відправив своєму другові — Редьярду Кіплінгу, і хоча під час тестів машина зламалася, Кіплінг залишився вірний марці до кінця життя, Кіплінг придумував і текст реклами автомобілів цієї марки.
Через рік машина отримує дискові гальма задніх коліс, як гальмівні елементи задіювалися мідні колодки, які швидко зношувалися, до того ж диск швидко забивався брудом і пилом, що робило його менш ефективним, незабаром Фред Ланчестер поділиться своєю інновацією з фірмою AC. 1903 року з'являється версія з водяним охолодженням, яка розвивала 12 к.с., мала велику колію коліс і розвивала майже на 10 км/год більше, ніж попередниця (64 км/год проти 56 км/год). Разом з нею була анонсована і більша модель 16НР з 4.8 л мотором, який мав повітряне охолодження. На початку 1904 року з'являється варіант з водяним охолодженням, який отримує індекс 18НР, в цей період в компанії працював Арчі Міллершіп, який любив витворяти трюки на моделі 18НР — підвішував на два фути над землею відкритий золотий годинник, і під'їжджав на машині так повільно і плавно, що закривав корпус, після чого знімав годинник і показував, що ніяких вм'ятин і саден на корпусі не залишилося, таким чином рекламували насамперед плавну трансмісію автомобілів цієї марки. Бажаючи випускати не тільки дорогі і солідні автомобілі, але й доступніші, Фред розробляє 900-кубову машину, але в березні 1904 року фірма заявляє про самоліквідацію, у листопаді фірма була оголошена банкрутом і реорганізована в Lanchester Motor Company, до цього моменту було виготовлено близько 350 автомобілів.
Після реорганізації фірми з'являються нові моделі, це насамперед 2.5 л 4-циліндрова машина 20НР, машина мала верхнє розташування клапанів, що було в новинку в той час, а оснащена 2-ступінчастою коробкою передач вона могла розвивати швидкість до 80 км/год, причому на другій передачі могла їхати вже починаючи з 5 км/год, але вже в 1905 році її змінили на 3-ступінчасту.
У 1906 році з'являється 2-циліндрова модель 12НР з мотором 4 л, а також перша 6-циліндрова машина — 28НР, з 3.65 л мотором, обидві були з водяним охолодженням, в 1907 році на замовлення стали ставити кермові колеса замість важелів управління, які вже практично ніхто не використовував на той час, плюс на підлозі з'явилася педаль акселератора. Крім цього в 1907 році була побудована 50-сильна 8.1 л модель, яка в серійне виробництво не пішла, в 1908 році припиняється виробництво 2-циліндрових автомобілів, і фірма пропонує своїм покупцям тільки 4-циліндровий 20НР і 6-циліндровий 28НР. Фредерік дедалі більше захоплювався винаходами, він працює над уприскуванням палива, турбонаддувом, підшипниками з постійним змащуванням, демпферами валів в двигуні і багатьма іншими проєктами, в підсумку в 1909 році він залишає фірму, щоб зосередитися на своїх проєктах, місце головного інженера займає Джордж, Френк весь цей час працює фінансовим директором компанії.
Після відходу Фред залишається консультантом з технічних питань, більш того, він починає консультувати і фірму Daimler Motor Co, для якої спроєктує демпфер крутильних коливань колінчастого валу, який і понині використовується в сучасних двигунах. Також його захопила мрія юнацтва — авіація, і крім автомобільних компаній, він став консультувати авіаційну White and Thompson Co, яка за його рекомендаціями стала використовувати алюмінієві крила, розпірки крил та інші інновації.