Сита́ра, сита́р (гінді: सितार्, урду ṣītār, ) — індійський струнний щипковий інструмент з родини лютневих, що має корпус із гарбуза, 7 основних і 13 резонансних струн. На ситарі грають сидячи, наспівний звук видобувають плектром (мізрабом). Застосовують як сольний та ансамблевий інструмент.
З'явилися ситари в Індії в XIII столітті в період посилення мусульманського впливу й виглядав спочатку приблизно так, як його близький родич — таджицький сетор, що, однак триструнний (се означає три). Однак в Індії інструмент зазнав перетворень: середніх розмірів дерев'яний резонатор замінили на величезний гарбузовий, але на цьому не зупинилися й додали ще один гарбузовий резонатор, прикріпивши його до верхівки пустотілого грифа, деку багато прикрасили рожевим деревом і слоновою кісткою, а нав'язані жильні лади замінили металевими дугоподібними.
До появи ситари індуси грали на древньому струнному щипковому інструменті, зображення якого збереглися на давніх барельєфах II–III століття.
Відомі ситаристи Джордж Гаррісон Раві Шанкар
Джерела Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — С. 206.
Посилання