Андрій Никифорович Зленко (, село Абазівка Абазівської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, тепер Полтавського району Полтавської області — , Київ) — український радянський партійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 2—7-го скликань. Кандидат в члени ЦК КП(б)У в 1940—1946  і 1949—1952 р. Член нелегального ЦК КП(б)У в 1942—1943 роках. Член ЦК КП(б)У в 1946—1949 роках.

Біографія Народився в родині селянина-бідняка. Трудову діяльність розпочав у 1914 році в сільському господарстві. З 1922 року — секретар комсомольської організації села Абазівки; з 1925 року — секретар Абазівської сільської ради Полтавського округу. У 1927—1929 роках — служба в рядах Червоної армії.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1929—1931 роках — студент робітничого факультету.

У 1931—1934 роках — на керівній комсомольській роботі: керівник пропагандистської групи ЦК ЛКСМУ в Одеській, Київській та Вінницькій областях.

З 1934 по 1937 рік навчався в інституті Червоної професури.

У 1937—1938 роках — інструктор, з березня до квітня 1938 року — відповідальний організатор відділу керівних партійних органів ЦК КП(б)У по Миколаївській області.

З квітня 1938 до квітня 1939 року — заступник завідувача відділу керівних партійних органів ЦК КП(б) України. З квітня до грудня 1939 року — заступник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У.

У грудні 1939 — липні 1947 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У.

Брав активну участь в організації радянського партизанського руху в Україні під час німецько-радянської війни. Був членом і заступником начальника оперативної групи Військової ради Південно-Західного фронту.

Освіта вища. У 1947 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка.

У вересні 1947 — березні 1948 року — інспектор ЦК КП(б) України.

У березні (затв.) 1948 — лютому 1951 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КП(б) України.

У лютому 1951 — квітні 1955 року — інспектор ЦК КП України.

31 березня 1955 — 22 грудня 1970 року — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.

З грудня 1970 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Києві.

Помер у 70-річному віці 20 лютого 1976 року. Похований на Байковому кладовищі міста Києва разом з родиною (ділянка № 43, навпроти Вознесенської церкви).

Родина Донька — науковиця (історикиня та економістка), доктор історичних наук Валентина Зленко (1936—2023).

Праці Державний устрій Української РСР. — К. : Держполітвидав УРСР, 1959. — 61 с. Ради — всеохоплююча організація народу / А. Н. Зленко. — К. : Політвидав України, 1966. — 68 с. — Бібліогр. в підрядк. приміт. Державний і суспільний устрій Української РСР. — К. : Політвидав України, 1971. — 100 с. — Бібліогр. в підрядк. приміт.

Нагороди орден Червоного Прапора (1.04.1943) орден Богдана Хмельницького ІІ-го ст. (2.05.1945) орден Трудового Червоного Прапора (26.02.1958) два ордени «Знак Пошани» (23.01.1948, 14.07.1965) медаль «Партизанові Вітчизняної війни» І ст. медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медалі

Примітки

Джерела Зленко Андрій //  — Т. 3. — С. 832.

Посилання Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 .