Єшивас Хахмей Люблін (, ) — єшива, відкрита в Любліні у 1930 році. Ініціатором її повстання був , хасидський рабин родом із Сучави. Діяла до початку Другої світової війни.

Повстання закладу

Ортодоксальні євреї отримували вищу освіту в єшивах — талмудичних навчальних закладах для хлопців у віці від 14 років. До навчальної програми входили Талмуд та рабінічна література. Після успішного закінчення єшиви випускник міг обійняти посаду рабинаJesziwa // Żydowski Instytut Historyczny. .

Студенти, що навчалися в подібних закладах, часто не мали належних умов для проживання та були напівголодні. Маєр Шапіро, відомий рабин та політичний діяч (лідер партії Аґудат Ізраїль), вирішив змінити цю ситуацію та піднести престиж навчання в ортодоксальних закладах, звільнивши студентів від необхідності думати про матеріальні проблеми: Тепер студенти єшив не повинні жити в непевності та харчуватися, як жебраки. Я збудую для них палац.

Люблін був обраний для побудови єшиви нового типу невипадково. Більшість єврейського населення міста була ортодоксальною. Крім того, це місце мало важливе історичне значення — саме в Любліні була заснована одна з перших в Польщі єврейських друкарень, саме тут збирався Сейм Чотирьох Земель, і саме тут у XVI столітті діяла відома на всю середньовічну Європу єшива (серед її викладачів були знані рабини Шломо Лурія та ).

Земельну ділянку під забудову на перехресті вулиць Любартовської та Уніцької подарувало подружжя Айхенбаумів. 22 травня 1924 року було закладено наріжний камінь під нову єшиву. До Любліна з'їхалися кілька тисяч гостей, серед них було близько 60 рабинів. Першими символічні цеглини вмурували цадики з Чорткова, з Ґури-Кальварії та з Соколува-Підляського. Урочистості тривали аж до 28 травня.

Плани будівництва єшиви викликали опір як польських націоналістів, так і частини євреїв. Сіоністи вважали, що кошти, призначені на побудову єшиви, краще витратити на інші справи, а прихильники партій лівого спрямування були проти «поширення єврейської темряви».

Аби назбирати кошти на свій амбітний проєкт, Маєр Шапіра їздив Польщею та країнами Західної Європи, а також більше року провів у США та Канаді. Окрім грошей, меценати дарували майбутньому навчальному закладові книги (переважно на релігійну тематику), серед яких були і стародрукиAndrzej Trzciński. Uczelnia Mędrców Lublina // Żydowski Lublin. . Зрештою, шестиповерхова будівля за проєктом архітектора Аґенора Смолуховського () була закінчена.

Перші роки діяльності єшиви

Урочисте відкриття закладу під назвою Єшивас Хахмей Люблін (Люблінська школа мудреців) відбулося 24–25 червня 1930 року. Серед тисяч гостей були як авторитети ортодоксального юдаїзму, так і польські державні діячі. Подія була висвітлена на сторінках польської та закордонної преси, в тому числі на шпальтах New York Times. Честь прибити до дверей єшиви мезузу дісталась Ізраїлеві Фрідманові з Чорткова.

Рабин Маєр Єгуда Шапіро сам очолив навчальний заклад. Його мрія здійснилася — в новій єшиві, розрахованій на 500 студентів, було все для комфортного навчання. Тут була кухня, їдальня, пекарня, лазня (в тому числі ритуальні басейни), магазини, читальні зали. У спеціальному приміщенні знаходилася величезна модель Храму Соломона. Вся споруда мала опалення за останнім словом техніки. Навчання проходило у просторих залах, одна з яких одночасно виконувала і функції синагоги. Величезна бібліотека складалася з тисяч книг, але до найцінніших із них мав доступ тільки ректор. На верхніх поверхах в окремих кімнатах проживали студенти. Навколо будинку було висаджено парк, прокладено алеї та поставлено лавки.

Перші три роки діяльності єшиви були роками її найбільших успіхів. Студенти навчалися у двох групах: молодшій (14–17 років) і старшій (після 17 років). Навчання велося на івриті, а головним предметом було вивчення Талмуду та коментарів до нього. Загальноосвітні предмети не викладалися. Чіткий графік регулював життя студентів від 5:30 вранці та до вечері (навчання з перервами на молитви, харчування та одну прогулянку парком), а після вечері студенти зазвичай працювали над книгами індивідуально.

Хілель Сейдман так описував постать ректора єшиви:

27 листопада 1933 року Маєр Шапіро помер у віці 46 років внаслідок ускладнень після грипу чи ангіни.

Єшива після смерті Шапіра Наступні ректори єшиви не затримувалися довго на цій посаді. Ці обов'язки виконували: , Абрахам Яков га-Леві Горовіц, Йозеф Зусмановіч, Моше Мордехай Епштейн, Аріе Цві Фромер. Планованої кількості студентів у 500 осіб так ніколи і не вдалося досягти.

Найбільші проблеми виникли під час керівництва єшивою Шломо Ейґером. Значна частина студентів хотіла бачити на цій посаді Шимона Енґела з Желехува й активно виступала на його підтримку. Двічі (16 листопада 1934 та 11 лютого 1935 року) дійшло до заворушень, в результаті яких доводилося викликати поліцію. Зрештою, всіх студентів зобов'язали покинути єшиву до 19 лютого, й було оголошено новий набір до навчального закладу. В результаті цього набору близько 60 прихильників Енґела не змогли продовжити навчання.

Друга світова війна, повоєнні роки та сучасність За кілька тижнів після початку Другої світової війни люблінську єшиву було закрито. Нацисти спершу влаштували в приміщенні відділок жандармерії, а пізніше (у 1942 році) шпиталь. Більшість студентів та викладачів була страчена в таборі смерті в Белжці.

Не до кінця відома доля цінної бібліотеки єшиви. Частина книг була вивезена нацистами у 1944 році в напрямку Німеччини, але чи вони дійшли туди, чи десь залишилися (або й були розбомблені) на шляху перевезення — невідомо. Ще частина книг потрапила, ймовірно, до Центрального комітету польських євреїв .

Після війни будинок використовувався як один із корпусів Люблінського медичного університету. У 2005 році університет звільнив приміщення, а будівлю єшиви перейняв . Більша частина приміщень використовується як чотиризірковий готель Ilan''Hotel Ilan w Lublinie — historia. .

В тій же залі, що й до війни, діє відновлена . На йорцайт (роковини смерті) рабина Шапіра у 2008 році в ній відбулося урочисте відкриття відновленого Арон га-Кодешу. З цього приводу Люблін відвідав, серед інших, всесвітньовідомий газзан Emilia Kalwińska. Jesziwa lubelska — Jeszywas Chachmej Lublin // Teatr NN.

Коментарі

Джерела

Примітки

Посилання Jeszywas Chachmej Lublin // Wirtualny Sztetl.