Михайло Йосипович Литвин (, Забайкальська область, тепер Російська Федерація — , місто Ленінград) — радянський діяч, співробітник НКВС СРСР, начальник секретно-політичного відділу ГУДБ НКВС СРСР, начальник УНКВС по Ленінградській області, комісар державної безпеки 3-го рангу (20.01.1938). Активний учасник Великого терору. Член ЦК КП(б)У в червні 1933 — травні 1937 р. Кандидат у члени Організаційного бюро ЦК КП(б)У в червні 1933 — січні 1934 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
Біографія Народився в єврейській родині візника. У 1905 році закінчив початкову школу в місті Іркутську.
У червні 1905 — березні 1906 року — учень складача Іркутської типографії. У квітні 1906 — лютому 1907 року — робітник рибного промислу Селенгінського повіту Забайкальської області. У березні 1907 — липні 1915 року — складач типографій у Верхньоудинську та Красноярську.
У серпні 1915 — липні 1916 року — рядовий 15-го піхотного полку російської царської армії.
У серпні 1916 — липні 1917 року — складач типографії, голова заводського комітету Спілки друкарів у Красноярську.
Член РСДРП(б) з березня 1917 року.
У серпні 1917 — травні 1918 року — голова Красноярської Спілки друкарів, співробітник Єнісейського губернського раднаргоспу, комісар типографії (друкарні) Красноярської міської ради, червоногвардієць. У червні 1918 року був заарештований білими військами адмірала Колчака.
У червні 1918 — листопаді 1919 року — в'язень тюрм і таборів військовополонених у містах Маріїнську, Томську, Красноярську та селищі Імані. У грудні 1919 — лютому 1920 року — на підпільній роботі в типографії, партизан партизанського загону в Хабаровську. У березні — жовтні 1920 року — військовий комісар партизанського полку на Далекому Сході. У жовтні — грудні 1920 року — слідчий військового контролю Амурського фронту. У грудні 1920 — лютому 1921 року — військовий комісар оперативного управління штабу Далекосхідного фронту.
У лютому — червні 1921 року — заступник завідувача відділу управління Єнісейського губернського виконавчого комітету у місті Красноярську.
У червні 1921 — жовтні 1922 року — начальник агентури Особливого відділу ДПУ при головнокомандувачі Далекосхідного фронту в місті Читі.
У жовтні 1922 — грудні 1923 року — відповідальний секретар Далекосхідного бюро ВЦРПС.
У грудні 1923 — квітні 1926 року — голова Орловської губернської ради профспілок.
У квітні 1926 — березні 1929 року — голова Казахстанської крайової ради профспілок у місті Кзил-Орді.
У березні 1929 — 1930 року — голова Середньоазійського бюро ВЦРПС у Ташкенті.
У 1930 — квітні 1931 року — завідувач відділу кадрів, завідувач розподільного бюро Середньоазійського бюро ВКП(б) у Ташкенті.
У квітні 1931 — серпні 1932 року — заступник завідувача і завідувач сектору кадрів адміністративних органів відділу розподілу адміністративно-господарських і профспілкових кадрів ЦК ВКП(б) у Москві. У серпні 1932 — лютому 1933 року — заступник завідувача відділу розподілу адміністративно-господарських і профспілкових кадрів ЦК ВКП(б).
У лютому 1933 — лютому 1934 року — завідувач відділу кадрів ЦК КП(б)У в Харкові. У березні 1934 — серпні 1935 року — завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КП(б)У в Києві. У вересні 1935 — вересні 1936 року — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КП(б)У.
У вересні — жовтні 1936 року — 2-й секретар Харківського обласного комітету КП(б)У.
Великий терор З жовтня 1936 по червень 1937 рр. — начальник відділу кадрів ГУДБ НКВС СРСР у Москві, у травні-червні 1937 року підписував сталінські розстрільні списки. У червні 1937 — січні 1938 року — начальник IV (Секретно-політичного) відділу ГУДБ НКВС СРСР.
З 20 січня по листопад 1938 року — начальник Управління НКВС по Ленінградській області. За 1938 рік у Ленінграді було розстріляно 20 769 осіб. У ленінградських чекістів з'явився похмурий жарт: «При Заковському були квіточки, а при Литвині — ягідки». Восени 1938, як найближчий ставленик Єжова, Литвин потрапив під удар. У доносі начальника УНКВД Івановської області В. П. Журавльова, адресованому особисто Сталіну, Литвин називався в числі співробітників НКВС, що покривали «ворогів народу», зокрема, П. П. Постишева. Після денної телефонної розмови з Єжовим Литвин ввечері мав виїхати у Москву. 12 листопада 1938 за годину до відходу поїзда він застрелився у себе на квартирі. Цей факт в НКВД намагалися приховати: Литвин був похований таємно. Офіційний наказ про зняття з посади виданий 14 листопада. Постановою Президії Верховної ради СРСР від 29 березня 1941 року позбавлений всіх звань і нагород. Не реабілітований.
Звання старший майор держбезпеки (22.12.1936) комісар держбезпеки 3-го рангу (20.01.1938)
Нагороди орден Леніна (22.07.1937). медаль «ХХ років РСЧА» (22.02.1938) знак «Почесний працівник ВЧК—ГПУ (XV)» (9.05.1938)
Посилання Литвин на сайті «Хронос» Литвин на сайті «Меморіал» Литвин на сайті «protivpytok.org» Довідник з історії КПРС