Багри́нова гора́ — історична місцевість у Голосіївському районі міста Києва. Простягається вздовж проспекту Науки і Лисогірської вулиці. Є узгір'ям-перемичкою між Деміївкою, Лисою горою, Китаєвим і Мишоловкою. Відділена від Лисої гори яром струмка Лукрець. Під її східними хилами виникли хутора Багринів та Ксаєвь, що дали початок Корчуватому.

Археологія

Південно-східні схили Багринової гори відомі дуже важливими археологічними знахідками. Зокрема на розі вул. Пирогівський шлях та проспекту Науки знайдені залишки поселення трипільської культури.

1937 р. на Багриновій горі відкрито могильник Зарубинецької культури. Час існування могильника на підставі фібул визначається 2 ст. до н. е. – I ст. н. е. Детальні розкопки тут були проведені 1940-1941 рр. І. М. Самойловським, який відкрив тут 100 поховань. При цьому тут виявлено лише кілька трупопокладень (всього виявлено 82 кремації, 13 тіло-покладань та 5 кенотафів – могил без залишків померлого). Рештки кремацій містились у ґрунтових ямах або глиняних урнах, а інколи одночасно на дні могили і в урні (ямково-урні). У похованнях знайдено глиняний посуд, насамперед, різноманітні горщики і чорно-лисковані миски, та бронзові прикраси (бронзові і залізні фібули середньо-латенской епохи, бронзові кільця, підвіски, уламки сережок), залізні ножі, скляні та пастові намистини, кістки тварин (рештки жертовної їжі), близько 270 чорнолощених горщиків, мисок, глечиків, кухлів, простих корчаг і горщиків, ліпна амфора. Треба зазначити, що цей могильник був першою настільки ґрунтовно і широко дослідженою пам'яткою зарубинецького типу.

Історія Вперше згадується у грамоті київського митрополита Йосипа Салтана у 1504 р. як давнє володіння Видубицького монастиряКиев. Энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого. Издание третье (дополненное). – К.: Укр. Сов. энциклопедия, 1986. – С. 366-367.. Станом на 16 ст. згадується в документах як Маєток Багринів Видубицького монастиря, до складу якого входила уся сучасна гора. Цей маєток межував з землею Орининською-Дівич горою (сучасною Лисою горою) по струмку ЛукрецьКозюба В. Церковне і монастирське землеволодіння навколо Києва наприкінці XV – у XVI ст. Болховітіновський Щорічник 2017/2018 – Познань-Київ 2019. С. 35-186.. Землі Багринової гори та хутора Корчувате перебували у віданні Видубицького монастиря до 19 ст.Голованов О. Лисогірський форт – невивчена сторінка військового минулого Києва // Київська старовина. – 2002. – № 5 (347). – С. 21-27.

Зазначається що Багринова гора згадується у грамотах та універсалах від 1541, 1590, 1719 рр. В різні роки Багринова гора згадувалася як с. Багринове (1580 рік), ґрунти Багринівські (кінець XVI — початок XVIII століття), хутір Либідський Багринівський (1752 рік), слобідка Багрин (1756 р.), хутір Багринова Гора (1926 р.) тощо. У 1931 р. Багринова Гора фігурувала у списку селищ, не поділених на вулиціПономаренко Л., Різник О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. — К.: Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с..

На мапі 1799 р. під схилами не підписаної Багринової гори позначено хутір Багринів ( на південь від струмка Лукрець) та хутір Ксаєв (ні південь від цього струмка) - початки майбутнього Корчуватого.

1872 р. у зв'язку з будівництвом Лисогірського форту Видубицький монастир продав Інженерному управлінню земельні ділянки, дубовий гай та лісову дачу на хуторі Корчуватому. На мапі 1871-73 рр. помітно, що Багринова гора на той час була вже вирубана, і використовувалась, імовірно, як сільско-господарські землі.

На австрійській мапі 1891 р. під схилом Багринової гори розміщувалися цегельні Корчуватого. По закінченню будівництва Нової Печерської фортеці цегельні заводи Корчуватого викупив в 1862 р. у казни купець Адам Сніжко. На схилах Багринової гори над територією колишніх цегельних заводів він збудував свою садибу. Її можна побачити на тогочасних мапах в вигляді окремих прямокутників на краю схилів Багринової гори. Це був типовий садибний будинок з величезною залою та колонами. Певний час у 1970-х рр. там містився дитсадок "Ластівчине гніздо", але згодом його зруйнували..

Дубовий гай на Багриновій горі знищено в роки Першої світової війни інтендантськими службами.Станом на 1926 р. на верхівці Багринової гори фігурує хутір Багринова Гора. 1938 р. засновано розплідник треста зеленого господарства (тоді – приміського); в 1940-ві рр. це був єдиний у місті карантинно-інтродукційний розплідник. 1939 та 1944 рр. на Багриновій горі існувало офіційне поле для компостування сміттяВакулишин С. Топонімія Києва XX ст.- Київ: Центр ДЗК, 2014. – 260 с.. На німецькій мапі 1943 р. на верхівці Багринової гори показано шкільні посадки – pflanzschule. На Багриновій горі помітні розплановані прямокутні городи. На радянській мапі 1943 р. на Багриновій горі позначено поля радгоспу фабрики імені Карла Маркса. У 1948-53 рр. за проектом архітектора М.В. Холостенко на верхівці Багринової гори зводилися зразково-показові оселі-котеджі для трудящих, зображення яких тиражувалося на тогочасних листівках, щоб показати в яких умовах мешкають радянські мешканці Києва. Зрозуміло, що у реальності прості мешканці Києва дуже часто мешкали в куди «скромніших» умовах.Офіційну назву Багринів мало селище вздовж вулиць Лисогірської, Ракетної і Панорамної (у 1956–1957 роках — селище імені Хрущова, з 1957 року — Жовтневе, тепер без назви).

Як свідчить мапа 1960 р. на тйо час східні схили Багринової гори було фактично зрито внаслідок інтенсивного видобування глини. Тут був великий кар'єр, куди було прокладено залізничну гілку. На мапі помітно озеро Лукрець, інше кар'єрне озеро та селище імені Хрущова на верхівці гори. 1960 р. споруджено дослідницький атомний реактор Інститут ядерних досліджень, на поч. 1980-х рр. – дослід. завод Інституту електрозварювання.

Нижню частину схилів Багринової гори було знищено внаслідок будівництва житлового комплексу. Неохоронюване, але цінне для збереження біорізноманіття озеро Лукрець частково засипане будівельними відходами.

Природна цінність Схили Багринової гори є фрагментом залишків природної рослинності на схилах Придніпровських гір. Струмок Лукрець брав початок на схилах у районі яру між Лисою та Багриновою горами. Про наявність тут у минулому значного водотоку можуть свідчити старі дерева верби білої (Salix alba) та вільхи чорної (Alnus glutinosa). Джерела, біля яких облаштовано невеликий ставок, важливий для розмноження амфібій, розташовані безпосередньо поруч із новозбудованим житловим комплексом.

На підвищеннях над струмком, які обриваються до Дніпра лесовими кліфами, де збереглися сліди добування глини, трапляються рештки грабових лісів із типовими для них видами: грабом звичайним (Carpinus betulus), кленом татарським (Acer tataricum), кленом польовим (Acer campestre), ясеном звичайним (Fraxinus excelsior), в’язом гладким (Ulmus laevis), бузиною чорною (Sambucus nigra) та бузиною трав’янистою (Sambucus ebulus), маренкою запашною (Galium odoratum) - індикатором старих лісів, і яглицею звичайною (Aegopodium podagraria). Біля вологих підніжжів кліфів формуються зарості хвоща зимуючого (Equisetum hyemale).

В тутешніх деревостанах зустрічається жук-олень (Lucanus cervus (Linnaeus, 1758) — Червона книга України, категорія рідкісний вид; Додаток III до Бернської конвенції.

Далі на захід, над кар’єрним озером Лукрець та кар’єрними озерами Темне (50.378748°, 30.544070°) й Цегляне (50.381904, 30.546923), деревні насадження набувають характеру самосівних лісів, що відновилися після інтенсивного використання схилів. Вздовж схилів Багринової гори проходить фрагмент Дніпровського екологічного коридору, де під час міграцій реєструються хижі птахи.

Необхідність збереження 2020 р. вдалося оголосити схили Багринової гори та частину струмка Лукрець вздовж вулиць Панорамної та Моторної ландшафтним заказником місцевого значення "Багринова гора", 16.8 га. Охорони однак не має озеро Лукрець, а також значна частина схилів Багринової гори та карєрні озера Темне (50.378748, 30.544070) та Цегляне (50.381904, 30.546923) по Моторному провулку .

Біотопи Багринової гори мають велику цінність. Тутешні озера слугують місцем для нересту для амфібій з схилів Багринової гори та прилеглих з півночі схилів Лисої гори, а аткож є вогнищами різноманіття дрібних тварин та вважливими пунктами для мігруючих вздовж Дніпра птахів. Збереження тутешнього природного комплексу необхідне також для підтримання стабільності схилів, збереження біорізноманіття, функціонування дніпровського коридору міграції птахів, та забезпечення повітроочисної функції зелених насаджень уздовж загазованого Столичного шосе. Водночас важливе ландшафтне значення має сама територія, яка формує характерний природний образ Києва. На верхівці Багринової гори на розі вулиць Пирогівський шлях та проспекту Науки пропонується встановлення масштабного пам’ятного знаку прив'язаного до місцерозташування трипільського поселення, стилізованого під форми трипільської кераміки та скульптури, на зразок аналогічних фігур у Ржищеві чи Трипіллі.

Присутність в міській топонімці Іменем місцевості названа Багринова вулиця.

Примітки

Джерела