Філі́пп Леота́р (при народженні — Філі́пп Поль Андре́ Леота́р, ; 28 серпня 1940, Ніцца, Франція — †25 серпня 2001, Париж, Франція) — французький театральний та кіноактор, шансоньє. Лауреат премії «Сезар» 1982 року за найкращу чоловічу роль у фільмі «Інформатор» .

Біографія та кар'єра Філіпп Поль Андре Леотар народився 28 серпня 1940 року у Ніцці в багатодітній сім'ї: у нього було чотири старші сестри та два молодших брати, один з яких, , став політиком та очолював Міністерство культури (1986–1988) та міністерство оборони Франції (1993–1995). Освіту здобув у Сорбонні, отримавши ступінь бакалавра мистецтв. Познайомившись під час навчання з , у 1964 році разом з нею став засновником авангардної паризької трупи Театр дю Солей ().

Філіпп Леотар дебютував у кіно у другій половині 1960-х років. За життя Леотар знявся у понад 70-ти фільмах, граючи переважно другорядні ролі. Його знімали такі зірки французької «нової хвилі», як Франсуа Трюффо та Клод Лелуш. У 1982 році за головну роль у стрічці швейцарського режисера Боба Свейма «Інформатор» отримав премію «Сезар» як найкращий актор.

У 1992 видана збірка віршів Філіппа Леотара «Pas un jour sans une ligne». Як автор та виконавець Леотар записав кілька альбомів.

Особисте життя Філіпп Леотар був одружений з акторкою Ліліан Кольє, від шлюбу з якою має двох дітей (сина Фредеріка, театрального художника, та доньку Летицію). У 1972-1981 роках перебував у шлюбі з акторкою Наталі Бай. У 1986 році, під час глибокою депресії, познайомився з Еммануель Гільбо, яка повернула йому смак до життя та народила доньку Фаустіну.

Філіпп Леотар помер 25 серпня 2001 року у Парижі від легеневої недостатності. Був похований 28 серпня, в день свого народження на паризькому цвинтарі Монпарнас.

Фільмографія

Визнання

+ Нагороди і номінації Філіппа ЛеотараПовний перелік нагород на номінацій Філіппа Леотара на сайті IMDb Рік Категорія Фільм Результат Премія «Сезар»Найкращий актор другого плануСлідчий Файяр на прізвисько «Шериф» Найкращий акторІнформатор

Публікації Philippe Léotard, Portrait de l'artiste au nez rouge, éd. Balland-Égée, 1988 Philippe Léotard, Pas un jour sans une ligne, éd. Les Belles Lettres, 1992 Philippe Léotard, Clinique de la raison close, éd. Les Belles Lettres, 1997

Примітки

Посилання