Eagle (Ігл) — з 1988 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Оберн-Гіллс, штат Мічиган. У 1998 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Заснування компанії На початку серпня 1987 року Chrysler Corporation за 1.2 млрд доларів викуповує фірму AMC у компанії Renault S.A. Через місяць компанія АМС перейменовується в Jeep-Eagle Division. 22500 працівників компанії не втрачають свої робочі місця, а вливаються в колектив Chrysler Co, колишні боси АМС також знаходять собі робочі місця в нового роботодавця, так головний інженер Jeep Франсуа Кастен стає головним інженером всього Chrysler Corporation. Та й інші інженери і боси АМС (Каппі — президент АМС, Френсон — відповідальний за якість продукції, Міллер — дизайнер і т. д.) непогано розбавили собою нерухомий бюрократичний штат співробітників «Крайслера», який з їх приходом сильно поміняв стиль роботи. Після покупки підприємства Якокка оголошує про закриття найстарішого автомобільного заводу в США, завод, де виготовляли автомобілі Rambler-Nash-AMC, безперервно працював з 1897 року, хоча на ділі в Кеноші ще рік тривало виготовлення двигунів.
Початок виробництва автомобілів Усі легкові автомобілі, які раніше випускалися компанією АМС в США, перейменовуються в Eagle, позашляховики Jeep продовжили своє існування під колишнім ім'ям. А ось ім'я новому бренду дала однойменна повнопривідна модель АМС. В історії автомобілебудування назва Eagle використовувалася тричі. Для Chrysler це був перший новий бренд, починаючи з 1929 року, коли був введений в дію Plymouth. Тепер американські моделі нової марки Eagle стали виготовлятися на новому заводі в Брамалі, що неподалік від Онтаріо.
У спадок фірмі дістаються моделі Alliance/GTA, Eagle і Medallion. З моделями Alliance і GTA було відразу ж покінчено, щойно фірма була викуплена, їх навіть не стали виробляти під новим ім'ям, оскільки це був прямий конкурент Dodge Omni, який теж мав європейське коріння. Однак заміна цієї моделі все-таки знайшлася в особі моделі Vista, який по суті був Mitsubishi Colt/ Lancer другого покоління. Вибір цього партнера був не випадковий, Chrysler працював разом з Mitsubishi з 1971 року, японці допомогли утриматися на ногах під час паливного ембарго, коли їх «Галанти» продавалися під маркою Dodge. Тепер у компаньйонів мався спільний новенький завод (відкритий в жовтні 1985 року) Diamond-Star Motors, який і випускав спільну продукцію. Дана модель випускалася не в Іллінойсі, а надходила з Японії, з заводу в Курасікі, і пропонувалася тільки в Канаді. Компанія Mitsubishi не була представлена в цій північноамериканській країні, і щоб клієнти, які хотіли придбати японську техніку, могли її придбати, американці і пішли на такий бедж-інжиніринг. Eagle Vista пропонувався або з 3-дверним кузовом типу хетчбек, або з 4-дверним кузовом типу седан, 5-дверний хетчбек не пропонувався, щоб не відбирати клієнтів у Dodge Omni. 3-дверна версія пропонувалася у версіях E, DL і GT, а седан пропонувався в комплектаціях DL і LX (з турбо-мотором). Як силові агрегати пропонувалися або 1.5 л 69-сильний двигун, або турбо-мотор, об'ємом 1.6 л і потужністю 106 к.с., перший варіант пропонувався на вибір з 4- або 5-ступінчастою ручною КПП, а топовий мотор — з 5-ступінчастою механікою або 3-ступінчастим автоматом.
Друга модель, яка і дала ім'я марці, перейменовується в Wagon. Ім'я Wagon було дано цій моделі в зв'язку з тим, що седана у виробничій програмі не залишилося, за 1987 модельний ряд було продано всього 450 повнопривідних седанів, так що для 1988 модельного ряду залишили тільки універсал. Eagle Wagon по-колишньому пропонувався тільки з 4.2 л двигуном, не дивлячись на те, що він пропонувався тільки в одній базовій версії, машину непогано оснастили: кондиціонер, обігрів заднього скла, радіо-система, додаткове освітлення відсіків кузова (під капотом, в бардачку, багажнику т.д.) і регульоване кермо пропонувалися безкоштовно. За додаткові гроші можна було замовити касетний програвач, електроприводи стекол, сидінь і дзеркал, килимки і круїз контроль також перейшли в опційний пакет, плівка на кузові під дерево, що раніше пропонувалася для Limited, також вважалася тепер опцією. Зробивши за три місяці 2306 автомобілів моделі Wagon, компанія Chrysler вирішує припинити виробництво останнього «справжнього» АМС, так що останній екземпляр сходить з конвеєра канадського заводу 14 грудня 1987 року. Тим самим автомобілів 1988 року просто не існує, хоча всі продані машини вважаються автомобілями 1988 модельного ряду. Не дивлячись на те, що Eagle Wagon вважався тепер продуктом фірми Chrysler, на підкапотних бирках значилося ім'я АМС, а ВІН-код (номер кузова) відповідав коду вже неіснуючої фірми.
Модель Medallion, як і колись, поставлялася в США з Франції, коли Якокка підписував договір, то підписав він і пункт, що його компанія зобов'язувалася реалізовувати французькі автомобілі в Північній Америці. Ця машина зовні відрізнялася тільки новою емблемою, на заміну якої погоджуються люди з Бійанкура, технічних змін теж не було привнесено. Як і колись, універсал мав надбавку в базі в 9 см (в Європі версія універсал називалася Nevada), від європейок машини відрізнялися наявністю червоної велюрової обробки сидінь (модної в той час у США) і хромованим декором в салоні, комплектацій по-колишньому пропонувалося дві — DL і LX, причому універсал випускався тільки в базовій версії. Однак навіть зміна марки автомобіля не допомогла підняти рівень продажів, цей європеєць погано продавався на американському ринку.
Однак модельний ряд Eagle цими моделями не обмежився. Ще до продажу АМС її керівництво планувало запустити в серію флагмана фірми, який повинен був продовжити славну лінію Ambassador, знятого з виробництва в 1978 році. Донорами новому автомобілю повинні були стати французькі Renault R25 і R21, перший дав основу кузова і технічну начинку, другий — передню підвіску. Premier, як назвали новинку, був не просто американською версією Renault R25. Спочатку нова машина повинна була бути взагалі 2-дверною, проте американці наполягли на тому, що дебютувати повинна новинка у вигляді 4-дверного седана, в підсумку доводити проєкт взявся Джоржетто Джуджаро з ItalDesign.
Італієць сильно переробив кузов хетчбек R25 в седан, по суті тільки передні двері та їх стекла у автомобілів були взаємозамінні, а також лобове скло, в іншому всі панелі кузова були новими. Так що це була не просто переробка під американські стандарти безпеки, капот і передні крила були також унікальні. Джуджаро зробив чудо, не дивлячись на уявну незграбність кузова, коефіцієнт лобового опору у Premier виявився нижчим, ніж у яскравого прикладу обтічного дизайну північноамериканського дизайну середини 1980-х років — Ford Taurus, співвідношення було відповідно Сх 0,31 проти Сх 0,33.
Дизайн інтер'єру практично взагалі нічого спільного не мав з французькою машиною (крім важеля покажчика повороту), ще в 1984 році він був розроблений Річардом Тігом, незадовго до його відходу з фірми АМС. Тіг створив два нарости біля керма, на які розмістив всі органи управління, що відповідали за світло з одного боку і з іншого за мікроклімат салону, у того ж Renault R25 були полози, що регулювали мікроклімат, розташовані на консолі біля панелі приладів, тут же можна було всім управляти, не відриваючи рук від керма. На топовій версії були кнопки управління стерео-системою і круїз-контролем, розташовані на подушці керма. Салон автомобіля був дуже просторим, враховуючи, що Chrysler New Yorker був більшим в габаритах, він програвав за обсягом вільного простору новій моделі, більше того, навіть W126 від Mercedes програвав за місцем для ніг задніх пасажирів. Седан пропонувався в двох комплектаціях: LX і ES, перша мала механічні склопідйомники, спереду був диван з відкидним підлокітником, таким чином машина була 6-місною, через нероздільний диван у цієї машини важіль КПП був розміщений на рульовій колонці, за «музику» в салоні відповідав радіоприймач, стекла автомобіля були тонованими; друга версія була оснащена куди багатше: роздільні «спортивні» сидіння, важіль КПП розмістили на підлозі, велюрова обробка, тріп-комп'ютер (середня швидкість, витрата середня і моментальна, пройдена відстань, запас палива, секундомір і термометр), панель приладів мала контрольні прилади, що сигналізували про низький рівень рідин, відкриті двері або перегорілі лампочки зовні, висококласна аудіосистема була оснащена касетником і динаміками фірми Jensen.
Базовим мотором став 2.5 л 4-циліндровий двигун АМС, потужністю 111 к.с., цей мотор був відомий за моделями Spirit, Concord і Eagle, тільки тепер на нього встановили електронне уприскування палива. Цей мотор агрегатувався тільки з автоматичною 4-ступінчастою коробкою передач AR-4, розробленою спільно фірмами Renault і Volkswagen, що поставлялася німецькою компанією ZF. Це була єдина машина з автоматичною трансмісією в корпорації Chrysler, яка мала 4 ступені, решта задовольнялися 3 ступенями. Топова версія оснащувалася 2.95-літровим V6, потужністю 150 к.с., цей мотор за контрактом, укладеним при передачі компанії АМС у власність Chrysler, поставлявся з Франції і по суті був аналогічний тим V6 моторам, що можна було зустріти під капотом Renault, Peugeot і Volvo. Порівняємо характеристики Premier з Taurus, 2.5 л і 3-літрові моделі, які були з однієї й іншої сторони супротивників.
2.5 л двигун у Premier розвивав 111 к.с., у Taurus — 90 к.с.. У «Орла» був 4-ступінчастий автомат, у «Форда» — 3-ступінчастий автомат. Максимальна швидкість — 182 км/год проти 171 км/год, розгін до 100 км/год — 11.4 с проти 14.3, витрата місто/траса (заводські дані): 10.7/7.6 л та 11.2/8.9 л.
3-літрові моделі у обох виробників оснащувалися 4-ступінчастими автоматами. Потужність їх була 150 к.с. проти 140 к.с.. Максимальна швидкість: 204 км/год проти 188 км/год, розгін до ста кілометрів на годину: 9.9 с проти 11.2 с, витрата: 13.1 8.7 л та 11.2/8.1 л на сотню. Єдиний параметр, по якому вигравав «Торус», була витрата палива у 3-літрової версії, в іншому бестселер програвав новачкові, але, не дивлячись на всі плюси, Premier за перший рік розійшовся тиражем в 45 500 примірників. Якщо машини почали продаватися вже після того, як компанія АМС перейшла під юрисдикцію Chrysler, то виготовляти їх стали трохи раніше зміни влади, тому в терміновому порядку міняли емблеми на вже готових автомобілях, однак якщо емблеми поміняти не становило проблем, то на стереосистемі, встановленій в автомобілі, було важче прибрати сліди французької фірми, так що партія, вироблена до грудня 1987 року має касетник з логотипами Renault.
Наприкінці 1988 року Medallion, що поставлявся з Франції, припиняють продавати в США. Тим самим ставиться хрест на універсалі з системою повного приводу Quadra, який вже продавався в Європі, таким чином з якоїсь причини керівництво Chrysler відмовляються від ідеологічного наступника AMC Eagle Wagon. Тоді ж модель Premier отримує топову версію Limited, яка фарбувалася в білий колір, мала в базі шкіряну оббивку салону, електропривід стекол, дзеркал, водійського сидіння, клімат-контроль з кондиціонером і 15" литі диски. Базова версія з мотором 2.5 л отримує мізки вприскування від Chrysler замість Renix від Renault, також ця версія штатно отримує тахометр на панелі приладів. Також восени 1988 року з'являються дві нові бедж-інжинірингові моделі: Vista Wagon і Summit, обидві були клонами автомобілів марки Mitsubishi.
Перша була аналогом Mitsubishi Space Wagon першого покоління, в США ця машина продавалася під ім'ям Dodge Colt Vista, вона оснащувалася 2-літровим двигуном, потужністю 98 к.с., по суті це був спадкоємець Eagle Wagon, оскільки у версії з 5-ступінчастою трансмісією ця машина мала повний привід, якщо клієнт замовляв коробку автомат, то йому доводилося задовольнятися тільки переднім приводом.