Рід Оуті (, о:уті-сі) — самурайський рід у Японії періоду середньовіччя. Нащадок корейських переселенців 7 століття, бічної гілки королівського роду держави Пекче (японською Кудара). Походить від роду Татара (多々良氏), володарів селища Оуті (суч. префектура Ямаґуті). 15 −16 століття було апогеєм могутності роду Оуті, який контролював 8 провінцій і монополізував міжнародну торгівлю з Китаєм.

Короткі відомості 611 року третій син вана Пекче – принц Рінсьо — приплив у провінцію Суо, висадившись у Татарахама (теперішне місто Хофу), і отримав від принца Сьотоку землями Оуті-но агата та прізвище Татарахама.

У 9 −10 століттяхбули невеликими землевласниками у провінції Суо, на заході Японії. На 11 століття вони зосередили виробництво заліза у своєму регіоні і поступово накопичували сили. З середини 12 століття змінюють прізвище на Оуті. Під час війни родів Мінамото і Тайра наприкінці 12 століття, Оуті примкнули до переможців, чим укріпили свої позиції у регіоні, де на той час обіймали посади в губернаській управі.

У період Камакура (1185—1333) Оуті були володарями усієї території Суо. Рід було зараховано до прямих васалів сьогуна (гокенін). З падінням Камакурського сьоґунату вони захопили сусідню провінцію Наґато (суч. префектура Ямаґуті) і заснували свою резиденцію у місті Ямаґуті. У часи війни північної і південної династій, Оуті Хірое виступив союзником північників і дому сьоґунів Асікаґа. Від імені центральної влади голови війська роду захопили обширні землі на заході острова Хонсю і півночі острова Кюсю. Могутність Оуті особливо зросла при Оуті Йосіхіро, який відіграв важливу роль у переговорах про відновлення єдності імператорського будинку і відзначився при утихомиренні клану Ямана в 1391 року. Оуті Йосіхіро зосередив у руках пости сюґо 6 провінцій. У 1399 році він підняв заколот проти сьогуна, але зазнав поразки і загинув. Головою клану став його молодший брат Оуті Хіромоті, якому були залишені посади лише у 2 провінціях - Суо і Нагато.

У 1441 році голову клану Оуті Мотійо (1431-1441), син Йосіхіро, було смертельно поранено внаслідок вдалої змови Акамацу Міцусуке проти сьогуна Асікага Йосінорі. Новому піднесенню рід завдячує Оуті Норіхіро, що здійснював походи на Кюсю проти роду Сьоні, оволодівши провінцією Тікудзэн з найважливішим торговим портом Хаката, завдяки чому встановлюються торгівельні відкониси з державо. Рюкю і імперією Мін. Оуті Норіхіро в 1465 році наважився піти проти могутнього канрея Хосокава Кацумото і підняв заколот проти бакуфу. Приводом для конфлікту стала підтримка Норихіро Коно Мітіхару, сюго провінції Ійо проти канрея. Його спадкоємець Масахіро завдав поразки силам сьогуната в Ійо і вдерся у володіння васалів бакуфу в Акі. У 1466 році Оуті Масахіро було прощено сьогуном, чому сприяли противники Хосокава Кацумото в Кіото.

Після війни років Онін (1467—1477) і децентралізації країни, Оуті перетворилися на фактичних незалежних правителів Західної Японії. Їхнім головним опонентом був рід Хосокава, володарі Центральної Японії. Ці два роди постійно воювали у Кіото, поперемінно саджаючи у столиці своїх маріонеткових сьоґунів. 1481 року Оуті отримують в керування провінції Івамі і Акі.

Переймаючи досвід сьогуната Асікага, Масахіро завершив розпочате його батьком створення власної васальної системи, перетворюючи на васалів (гокенін) дедалі більше провінційних землевласників, багато з яких раніше вважалися особистими васалами сьогунів Асікага. Було встановлено принципи військової повинності гокенін, розмір якої залежав від прибутковості їх володінь8. Статус васала визначався службою дайме, а також наданням земельних володінь, що оформлявся особливим документом содехан кудасібумі («жалувана грамота з монограмою на полях»). Також він досяг деіфікації свого батька Норіхіро, який був спочатку визнаний за згодою імператора божеством Цукіяма рейдзін, а в 1487 році Цукіяма даймедзін. Підтримку в обожнювання отця Масахіро отримав від Йосіда Канетомо, засновника нового напряму в синто (юїцю синто – «єдине синто»). У 1486 році імператором було зараховано Корюдзі, родовий храм Оуті, до текугандзі (храмів, які підносили молитви про процвітання імператорського дому та країни). Тоді ж було завершено і піднесено імператором Цутімікадо родовід Оуті, згідно з яким вони були нащадками ванів царства Пекче. Ці заходи мали зміцнити легітимність панування Оуті та права лінії Норихіро на владу.

1495 року Оуті Масахіро видає власний кодекс «Оуті-сі оіитеґакі» (законодавство клану Оуті) з 181 статті: 1) кабегаки («настінні записи»); 2) документи типу хосьо; 3) накази (гетідзьо); 4) послання (дзіки-дзьо), що підписано особисто відправником; 5) інші. Ця збірка затверджує верховенство влади даймьо, встановлює порядок роботи чиновників, регулює кримінальні покарання, васальні відносини, опадаткування,

1508 року Оуті Йосіокі зайняв Кіото, але невдовзі повернувся до своїх волоіднь. Суперництво Оуті і Хосокави досягло апогею у 1523 році, коли посольства двох родів до імператора Китаю вчинили різанину у китайському місті Нінпо. Офіційна торгівля між Японією і Китаєм була перервана, але невдовзі відновлена силами Оуті, які монополізували її. Вони навіть домоглися від китайської сторони визнання голів свого роду «королями Японії».

З кінця 15 — початку 16 століття Оуті були на вершині слави. Їм корилися володарі 7-ми сусідніх провінцій і маріонеткові сьоґуни Кіото. Резиденція Оуті в місті Ямагуті була одним із найпишніших міст тогочасної Японії, а скарбниці голів роду містили чимало цінностей не лише з Японії, але й Східної і Південно-Східної Азії. У самому місті творив відомий японський художник Сессю.

Проте починаючи з середини 16 століття розпочався поступовий занепад роду. Сусідні малі володарі зміцніли і почали нападати землі на Оуті. Особливо активними ворогами були роди Отомо і Амаґо. Давали про себе знати і економічні негаразди — торгівлю з Китаєм почали перехоплювати торговці міста Сакаї, а згодом — португальські купці. Намагаючись виправити свої позиції у торгівлі, Оуті дозволили останнім проповідувати християнство.

Але головним ударом по Оуті став заколот васалів на чолі з Суе Харукатою у 1551 році проти безталанного голови роду Оуті Йосітаки. Останнього убили, а на його місце посадили маріонеткового лідера. Цей заколот став причиною розриву стосунків між Оуті і підконтрольними володарями «провінціалами». Один із них, рід Морі переміг війська Суе Харукати і у 1557 році захопив усі західні землі Оуті.

З падінням резиденції роду і самогубством останнього голови у 1558 році. Оуті перестали існувати. Залишки роду намагалися відродити його за підтримки роду Отомо з Кюсю у 1568 році, але були розбиті військами Морі.

Голови роду Оуті Оуті Йосіхіро 大内義弘 Оуті Масахіро 大内政弘 Оуті Йосіокі 大内義興 Оуті Такахіро 大内隆弘 Оуті Йосітака 大内義隆 Оуті Харумоті 大内晴持 Оуті Йосітака 大内義尊 Оуті Йосінаґа 大内義長（大友晴英） Оуті Терухіро 大内輝弘

Посилання Відомості про рід Оуті (японською)