«У серпні 44-го…» (; ) — білоруський військовий фільм-бойовик 2000 року режисера Михайла Пташука, знятий за романом Володимира Богомолова «Момент істини».

Сюжет Влітку 1944-го в лісі на звільненій від нацистів білоруській землі радисти перехопили сигнал ворожого передавача. Перед оперативно-розшуковою групою військової контррозвідки — капітаном СМЕРШу Альохіним, досвідченим оперативником Таманцевим і новачком Бліновим — поставлено завдання: в найкоротші терміни знайти місце останнього виходу в ефір ворожої рації і самих диверсантів.

Завдання ускладнюється тим, що в окрузі продовжують діяти ворожі до радянської влади підрозділи і розрізнені дрібні групи нацистських військ, які не встигли відступити. На додачу, про існування в тилу радянських військ досвідченої розвідувальної групи, яка з допомогою досі нерозгаданого шифру передає ворогам важливі відомості, стало відомо у Ставці. Справу було взято під контроль особисто Сталіним. Він дав всього добу на розшук та викриття німецької агентури…

У ролях

Євген Миронов — капітан Павло Васильович Альохін, офіцер СМЕРШу Владислав Галкін — старший лейтенант Євген Таманцев, офіцер СМЕРШу Юрій Колокольников — лейтенант Андрій Блінов, офіцер СМЕРШу Беата Тишкевич — Гролінська, господарка будинку Олексій Петренко — генерал-лейтенант Єгоров Олександр Феклістов — підполковник Поляков Олександр Балуєв — Іван Григорович Міщенко, старший шпигунської групи Рамаз Чхіквадзе — Сталін, Верховний Головнокомандувач Ярослав Бойко — капітан Анікушин, помічник коменданта Ганна Казючиць — знайома Анікушина Анджей Печиньський — Станіслав Свирид Валентина Петрачкова — дружина Свирида Кароліна Грушка — Юлія Антонюк Радослав Пазура — Казимір Павловський, чоловік Юлії Олександр Лабуш — Васюков, голова сільради Віктор Павлов — начальник продскладу Олексій Панін — єфрейтор Борискін, водій вантажівки Альберт Філозов — Іван Семенович, овочівник Костянтин Соловйов — капітан Ніколаєв Іван Лешук — лейтенант Сєнцов Сергій Кравець — сержант Хижняк, водій групи Альохіна Олександр Тимошкін — Абакумов Микола Кириченко — генерал-майор Мохов Геннадій Давидько — полковник Олександр Молчанов — лейтенант Лужников Юрій Пристром — Микола Чубаров Олександр Єфимов — радист «Михайло Васін»/ Сергій Юрій Цурило — генерал-полковник Володимир Семаго — підполковник Віктор Манаєв — майор Олександр Суцковер — майор Кирилюк Сергій Шарангович — радист Федір Балабайко — танцівник Поліна Ганшина — семафорниця Тетяна Говорова — регулювальниця Андрій Давидов — Меркулов Расмі (Рамзес) Джабраїлов — перукар Анатолій Кот — однополчанин Блінова Олексій Макаров — майор-танкіст у «Віллісі» Сергій Мамаєв — однополчанин Блінова Анжеліка Пташук — регулювальниця

Факти Як і в романі, у фільмі слово «Смерш» жодного разу не зустрічається. Але назву спецслужби можна побачити на посвідченні Альохіна, яке він показує майору, що не поступався дорогою машині контррозвідників на шляху до Ліди. У фільмі є сцена, де перший заступник наркому внутрішніх справ прибуває до штабу Третього Білоруського фронту для зустрічі з начальником Управління військової контррозвідки СМЕРШу. Обом персонажам у фільмі близько 60 років. Насправді першому замнаркома внутрішніх справ, комісару ДБ другого рангу Круглову в зазначений період було 38 років, а начальнику УКР СМЕРШ Третього Білоруського фронту генерал-лейтенанту Зеленіну — 42 роки.

Відмінності від роману Сцена з представником комендатури, капітаном Анікушкіним, яка у книзі подається як драма, що виникла через упередженість бойового капітана до спецслужб, у фільмі представлена як недолугість та впертість тилового штабіста. Один із затриманих агентів під час допиту називає справжнє прізвище командира групи, в романі цього немає.

Нагороди 2005 КФ «Московська прем'єра». Приз «Від покоління до покоління» за найкращий військовий фільм (Михайло Пташук) 2001 МКФ слов'янських і православних народів «Золотий Витязь». Гран-прі (Михайло Пташук) 2001 Національний КФ білоруських фільмів в Бресті. Приз «Великий кришталевий лелека» в номінації «Найкраща чоловіча роль» (Євген Миронов) 2001 ОРКФ «Кінотавр» в Сочі. Приз «За втілення теми любові до Батьківщини» (Михайло Пташук) 2001 Премія «Ніка». У номінації «Відкриття року» (Владислав Галкін) 2001 Премія «Ніка». За найкращу роботу звукорежисера (Ігор Майоров) 2001 РКФ «Література і кіно» в Гатчині. Спеціальний приз Вченої ради Літературного інституту ім. М. Горькова і холдингу «Терра» (Євген Миронов) 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Спеціальний диплом кінопреси — «За другу роль, що стала першою» (Владислав Галкін) 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Приз «Срібло Лістапад» (Михайло Пташук) 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Спеціальний диплом журі кінематографістів — за операторську роботу (Володимир Споришков)

Критика Попри участь відомих акторів, фільм зазнав критики читачів роману, оскільки не передає того фізичного та морального напруження, в умовах якого діяли герої книги, та «поліфонічності» викладення подій, яка дозволила автору роману створити тонку психологічну драму з достовірними та характерними образами героїв.

Примітки

Посилання «У серпні 44-го…» на сайті «Енциклопедія вітчизняного кіно» «У серпні 44-го…» на сайті Наш Фільм