З початку громадянської війни в Сирії 2011 року Росія підтримує сирійський уряд під керівництвом Башара Асада, забезпечуючи його зброєю, навчанням та військовими радниками. У жовтні 2011 року і в лютому 2012 року, Росія блокувала західні важливі резолюції в Раді Безпеки ООН, оскільки вони створювали передумови для запровадження санкцій, або навіть військової інтервенції проти сирійського уряду Асада«Russia says U.N. Syria draft unacceptable: Itar-Tass» . .

Росія заявила, що громадянська війна у Сирії «викликана США», що прагнуть до так званої демократичної революції в Сирії, а також звинуватила уряд США в озброєнні та навчанні так званої помірної сирійської опозиції.

У вересні 2015 року російська Рада Федерації затвердила використання російських військових у Сирії на прохання президента Сирії Башара Асада,«Russian parliament unanimously approves use of troops in Syria». 30 September 2015. . Західні країни заявили, що російські удари спрямовані не тільки на ІДІЛ, але й на інші повстанські групи, що входять до коаліції Армії завоювання.Hubbard, Ben (1 October 2015). «Syrian crisis: Russia air strikes 'strengthen IS'». bbc.com. bbc.

Станом на 2015 рік Росія хотіла створити єдиний фронт проти ІДІЛ, до якого входитиме й уряд Асада. Західні держави, проте, заявили, що уряд Асада не повинен отримати місце в коаліції проти ІДІЛ.

Історія зв'язків між Сирією і Росією Консульська установа Російської імперії в Дамаску була заснована 1893 року.Kreutz, Andrej (2007). Жовтневий переворот 1917 поклав край російській присутності в Сирії протягом короткого періоду, але сприяв створенню першої Сирійської комуністичної партії 1925 року. Відносини були відновлені 1944-го, незадовго до того як Сирія була офіційно визнана незалежною державою 17 квітня 1946-го. З того часу Сирія впродовж багатьох років отримувала істотну військову та економічну допомогу від СРСР та Росії (з 1991 року).

Під час Холодної війни (1947—1991) Сирія була союзником СРСР, тим самим перебуваючи в опозиції до західних держав, політичні зв'язки між ними зміцніли.Trenin, Dmitri (5 February 2012). Між 1955 і 1958 роками Сирія отримала близько $294 млн у формі військової та економічної допомоги від СРСР. Протягом Суецької війни 1956 року зв'язки між Сирією та СРСР посилились водночас з підвищенням сили та впливу партії Баас у Сирії.A History of the Middle East, Peter Mansfield, Penguin 2010, 3rd edition, p.293 ISBN 978-0-718-19231-0

Сирійська революція з лютого 1966 дозволила СРСР і надалі підтримувати Сирію. 1971 року в рамках угоди з Баасистським урядом президента Хафеза аль-Асада Радянському Союзові дозволили відкрити військово-морську базу в Тартусі, тим самим забезпечуючи СРСР стабільну присутність на Близькому СходіInternational New York Times, 3 October 2015.Breslauer, George W. (1990). . Тисячі сирійських офіцерів вчилися у Росії протягом майже тридцятирічного (1971—2000) правління Хафеза аль-Асада, а наслідком цих зв'язків стала велика кількість шлюбів і змішаних сімейPeel, Michael; Clover, Charles (9 July 2012). .

У квітні 1977 року президент Х. Асад відвідав Москву, де зустрівся з радянськими керівниками Леонідом Брежнєвим і Олексієм Косигіним. У жовтні 1980 року країни підписали договір про дружбу та співпрацюLea, David (2001). .

Таки чином, на початку Громадянської війни (2011), Сирія була однією з найближчих близькосхідних союзників Росії.

Початок громадянської війни

У березні 2011 р. в Дамаску і Алеппо почалися . Мирні демонстрації були розігнані силами безпеки із застосуванням вогнепальної зброї і танків. Жертвами насильства стали сотні вбитих і тисячі поранених. З тих пір сили опозиції звернулися до зброї і боротьба з режимом Асада прийняла форму збройного конфлікту.

Дипломатична підтримка Росією режиму Башара Асада

2011 Наприкінці травня 2011 року міністр МЗС РФ Лавров заявив, що Росія виступає проти втручання ООН в Сирії, тому що «ситуація не становить загрози для міжнародного миру та безпеки. Сирія є дуже важливою країною на Близькому Сході і дестабілізація Сирії матиме наслідки далеко за її межами», і стверджував, що Асад зробив спроби серйозної реформи.Meyer, Henry; Cook, Brad; Arkhipov, Ilya (2 June 2011).

У червні США та інші західні уряди,«US seeks Russia's cooperation over Syria resolution» . а також сирійські демонстрантиAl Jazeera Syria Live Blog: Saturday, 11 June 2011 — 10:33. http://blogs.aljazeera.net/liveblog/syria-jun-11-2011-1133. натиснули на Росію, аби вона змінила свою позицію, і, нарешті, делегація сирійської антиурядової опозиції відвідала Москву і зустрілась з послом Росії , який після зустрічі зазначив, що «лідери приходять і йдуть», і закликав до «припинення будь-яких форм насильства», що дехто розцінив як відступ від колишньої підтримки режиму Асада у міжнародній політиці.«Russian envoy calls for end to violence in Syria» . . «Жорстка лінія Росії буде ударом по Сирії, яка в значній мірі спирається на постачання російської військової техніки і має давні зв'язки з Москвою», писав того дня американський сайт новин nbcnews.com.

19 липня Президент Медведєв сказав, що він працював з канцлером Німеччини Ангелою Меркель над знаходженням консенсусу в стратегії, яка б дала змогу переконати сирійський уряд відмовитися від насильства і почати конструктивний діалог з протестувальниками. Він не погрожував застосуванням Росією свого права вето у Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Медведєв також сказав, що така позиція Росії необхідна для того, аби Сирія не ковзнула в громадянську війну як ЛівіяBaetz, Juergen (19 July 2011). .

3 серпня російський посол в ООН Віталій Чуркін заявив, що Росія не буде заперечувати проти резолюції ООН, яка засуджує насильство в Сирії, поки вона не включає санкції чи інший «тиск»«Russia hardens stance on Syria» . . Аль-Джазіра повідомила, що Росія «пом'якшила удар» по уряду Асада, наполягаючи на тому, щоб ООН зробила заяву замість прийняття резолюції з цього питання.Al Jazeera Libya Live Blog. . 23 серпня російська делегація в ООН, наряду з Китаєм та Кубою, виступила за денонсацію розслідування ООН порушень прав людини з боку уряду АсадаKhaled Yacoub Oweis (23 August 2011). Віталій Чуркін заявив, що «Ми сподіваємося бачити прогрес, ми сподіваємося бачити діалог, який встановився в Сирії. Ми вважаємо, що ми повинні продовжувати працювати в рамках цієї єдиної позиції»Louis Charbonneau (23 August 2011). .

26 серпня прес-агенція Reuters повідомила, що, за інформацією послів до ООН, зусилля США, Франції, Великої Британії, Німеччини та Португалії ввести санкції ООН проти Сирії зустріли «запеклий опір» з боку Росії та Китаю, а Віталій Чуркін погрожував застосувати право вето.Louis Charbonneau (26 August 2011). За Reuters, ембарго на постачання зброї, включене в санкції, завадить російським компаніям поставляти зброю Сирії (а російські компанії були основним джерелом постачання сирійського зброї). Росія запропонувала другу резолюцію, що описується як «беззуба» серед західних дипломатів, та яка не включає в себе санкції чи інші міри покарання, а лише закликає Сирію прискорити процеси реформування.

4 жовтня Росія і Китай застосували подвійне вето проти західних резолюцій Ради Безпеки.‘U.N. Resolution on Syria Blocked by Russia and China’. MacFarquhar, Neil (5 October 2011). «Russia will not allow Libya-style military intervention in Syria» . Нью-Йорк Таймс кваліфікувала цю дію як «слабке посилання на можливість санкцій проти Дамаска», в той час як Росія вже заявила, що не буде приймати резолюцію, яка включатиме хоча б натяк на санкції. Росія та інші країни BRICS (Бразилія, Індія, Китай, Південна Африка) стверджувала, що резолюції РБ ООН щодо Лівії були викривлені таким чином, щоб виправдати 2011 військову інтервенцію НАТО в Лівії, та була сповнена рішучості не повторювати такої ситуації. Після цього вето, аналітик Центру аналізу близькосхідних конфліктів дав такий коментар Російській службі Бі-бі-сі: «Асад має більше шансів протистояти, ніж опозиція виграти, тому Москва тепер ставить на Асада».

У перші дні після відмови від прийняття резолюції Ради Безпеки, Росія і Китай випустили державні застереження сирійському уряду, окремо висловивши цьому урядові пораду якнайшвидше провести реформи і поважати волю сирійського народу. «Якщо сирійське керівництво не в змозі провести такі реформи, воно повинне буде піти, але це рішення має бути прийняте не в НАТО чи в окремих європейських країнах, це повинно бути вирішено народом Сирії та урядом Сирії», сказав Медведєв у Раді безпеки Росії«Syria opposition gains regional backers». .

15 грудня Росія запропонувала резолюцію Ради Безпеки ООН, яка засуджує насильство «всіма сторонами, в тому числі непропорційне застосування сили сирійською владою». У проєкті резолюції також висловлювалася заклопотаність з приводу «незаконного постачання зброї до озброєних груп в Сирії». Пропозиція являла собою оновлений варіант російсько-китайського проєкту резолюції, представленого на розгляд Ради Безпеки кілька місяців тому«Russia proposes U.N. resolution on Syria; U.S. hopes to work with Moscow on draft» . .

2012 До кінця січня 2012 року західними та арабськими країнами була підготовлена пропозиція резолюції, що конкурувала з російською від 15 грудня (див вище). На відміну від російської, ця пропозиція не засуджувала насильство з обох сторін у конфлікті, і не виключала можливість військової інтервенції. Росія вказала, що вона не погодиться на Західно-арабський проєкт в його тодішньому вигляді, і що вона буде й надалі просувати власну резолюцію в Раді Безпеки. 4 лютого 2012 року Росія і Китай наклали вето на резолюцію Ради Безпеки, яка мала закликати Башара аль-Асада дотримуватися мирного плану, підготовленого Лігою арабських держав.

7 лютого 2012 р. Сергій Лавров, Міністр закордонних справ Росії, разом з начальником зовнішньої розвідки Михайлом Фрадковим, зустрілись з президентом Асадом, після чого повідомили, що президент Асад погодився на реформування конституції та виборчого процесу. Крім того, делегація Росії заявила, що тільки уряд Сирії має право змінити долю свого народу, без втручання ззовні. У березні Лавров заявив у телевізійному інтерв'ю, що керівництво Сирії ігнорувало попередження Росії і зробило «дуже багато помилок», які й призвели до втягнення країни на край громадянської війни.

16 квітня заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Богданов та інші російські дипломати зустрілися з членами сирійської опозиції, зокрема — з Хасаном Абдул Азімом — керівником опозиційної групи . Коли спеціальний посланник ООН Кофі Аннан розробив план припинення сирійського насильства, Росія спробувала зіграти роль у цьому плані шляхом зустрічі як з урядовими, так і з опозиційними силами, у той же час накладаючи вето на пропозиції Ради Безпеки, що були висунуті міжнародним консенсусом.

20 квітня Рада Безпеки оголосила про домовленість про розширення кількості спостерігачів ООН з припинення вогню в Сирії з 30 до 300, а також дозволила Генеральному секретарю Пан Гі Муну ухвалити рішення про розгортання миротворців у залежності від умов на місцях. Відповідно до плану, насильство у Сирії мало бути негайно припинене, а уряд Асада мав розпочати реалізацію . Проєкт став результатом двох текстів, запропонованих Росією і Європейським членами Ради. Коли тексти були об'єднані, частина про накладення санкцій на уряд Асада за невиконання плану була видалена за побажанням Росії та Китаю.

(UNSMIS) була створена Радою Безпеки ООН 21 квітня 2012 р., і розгорнута до 300 неозброєних спостерігачів протягом 90 днів. План також закликав прийняти мирний план Аннана, роблячи одноголосне прийняття резолюції значущим. Після того як мирний план був прийнятий, посол Росії в ООН Віталій Чуркін передав інформацію про підтримку Росією угоди до ЗМІ, в той час як інші країни висловили розчарування у зв'язку відсутністю прогресу в справі припинення насильства .