Теплова інерція — це термін, використовуваний в основному в інженерному і науковому моделюванні теплопередачі, і що означає сукупність властивостей матеріалу, пов'язаних з теплопровідністю і об'ємною теплоємністю.
Наприклад, можна зустріти вирази цей матеріал має велику теплову інерцію, або Теплова інерція відіграє важливу роль в цій системі, які означають те, що ефекти в динаміці є визначальний для цієї моделі, і розрахунки в стаціонарному стані можуть дати неточні результати. Іншими словами теплова інерція характеризує здатність чинити опір зміні температури за певний час.
Цей термін відбиває наукову аналогію і не пов'язаний безпосередньо з терміном інерція, використовуваним в механіці.
Теплова інерція матеріалу може бути визначена за формулою:
де — теплопровідність (), — щільність матеріалу, — питома теплоємність матеріалу.
Множина являє собою об'ємну теплоємність.
У системі SI одиницею вимірювання теплової інерції є Дж м K с, яку інколи називають Кіффер (), або зрідка, т'ю (). Теплова інерція інколи в науковій літературі називається тепловою активністю або термічною активністю.
Для матеріалів на поверхні планети, теплова інерція є ключовою властивістю, що визначає сезонні і добові коливання температур, і зазвичай залежить від фізичних властивостей гірських порід, що знаходяться біля поверхні. У дистанційному зондуванні теплова інерція залежить від складного поєднання гранулометричного складу, багатства гірських порід, виходу на поверхню тих або інших пластів і від міри отвердіння. Грубу оцінку величини теплової інерції іноді можна отримати, виходячи з амплітуди добових коливань температури (тобто, з максимальної температури відняти мінімальну температуру поверхні). Температура поверхонь з низькою тепловою інерцією значно змінюється впродовж дня, тоді як температура поверхонь з високою тепловою інерцією не зазнає радикальних змін. У поєднанні з іншими даними теплова інерція може допомогти охарактеризувати матеріали поверхні і геологічні процеси, відповідальні за формування цих матеріалів.
Теплова інерція океанів є основним чинником, що впливає на зміну клімату у віддаленій перспективі () і на міру глобального потеплінняhttp://www.mig-journal.ru/archive?id=1334 Шерстюков Б. Г. Тепловая инерция океана и парниковый эффект в современных изменениях климата.
За рахунок метану з газових гідратів, сибірських боліт і вуглекислого газу, розчиненого в океанах може статися нагрів на 10-20 градусів. Швидкість цього процесу, що самопідсилюється, обмежена тепловою інерцією океану, і він займе не менше 10 років. Цьому процесу можна протистояти тільки різкими високотехнологічними втручаннями.
Див. також Тепловий баланс Землі Зміна клімату
Ресурси Інтернету Карнаухов А. В. К вопросу об устойчивости химического баланса атмосферы и теплового баланса Земли // Биофизика. — 1994. — Том 39, вып. 1. http://www.science-education.ru/106-7725 http://www.science-education.ru/106-7730 http://www.science-education.ru/108-8621
Примітки