Доне́цький метрополіте́н — запланований метрополітен, повільними темпами до 2010 року споруджувався у Донецьку, після велось лише незначне виділення коштів на відкачування води. Передбачалось, що першою гілкою метро буде Пролетарсько-Київська лінія, що складалась би з 10 км залізничного полотна й комунікацій (4 км із яких на поверхні, 6 км — під землею), шести станцій, депо й інженерного корпусу — ділянка зв'язала би центр міста з великим житловим масивом «Східний». Станом на 2012 рік об'єкт знаходився в занедбаному стані та частково затопленим. За деякими версіями, продовження будівництва на понівеченому застарілому обладнанні неможливе.
Історія Питання будівництва метрополітену в Донецьку порушувалося ще з 1970х років. За спогадами Олексія Кубишкіна, тодішній Перший секретар Донецького обкому Компартії України Володимир Дегтярьов висловлював упевненість у можливості будівництва метрополітену в Донецьку.
1976 року Аркадій Бабенков, який на той момент був завідувачем відділу будівництва міськкому партії в Донецьку, разом із директором "ПромбудНДІпроєкту" Є.В.Кюне та іншими фахівцями робив спроби переконати Держбуд СРСР у необхідності будівництва метро в Донецьку. Вони зверталися до вищих інстанцій із листами, наголошуючи на наявності відповідних фахівців і проєктних інститутів.
Проте спочатку їм відмовляли, посилаючись на відсутність аналогів у світовій практиці, де метрополітени будували на підроблюваних та схильних до виходу газу територіях. Держплан СРСР також заявив про нестачу коштів для реалізації проєкту, з огляду на паралельні будівництва метро в інших українських містах, таких як Київ, Харків і плани на будівництво в Дніпропетровську.
У вересні 1984 року в Інституті "Ленметрогипротранс" завершено техніко-економічне обгрунтування будівництва метро в Донецьку. В першу чергу планувалося будівництво лінії довжиною 12 кілометрів, з північної частини міста до Пролетарського району, яка мало проходити через аеропорт, залізничний вокзал, центр міста. Умовні назви станцій - "Совєтська", "Площа Леніна", "Краснооктябрьська", "Мушкетово"Газета "Ізвестія", 27.09.1984 р., № 271.
Наприкінці вересня 1985 року Донецька філія "УкрвостокГІІНТІЗ" спільно з аналогічними інститутами Харкова, Дніпропетровська та інших міст закінчили попередні інженерно-геодезичні та гідрогеологічні вишукування траси першої черги метрополітену в Донецьку. У процесі вишукувань виявилося, що умови для будівництва метрополітену досить складні. Вони зумовлені насамперед тим, що траса буде проходити по виробках як діючих шахт, так і занедбаних, де є порожнечі, викликані провалами поверхні.
Крім того, по трасі зустрічаються пласти крутого залягання, ґрунтові води, агресивні щодо бетону тощо. Тому низку перегонів, а також станції планувалося виконати в чавунній обшивці. Ділянку річки Кальміус передбачалося прокласти насипом в огороджувальних конструкціях, причому річку під насипом укласти в спеціальний залізобетонний водовід великого перерізу.
Протягом 1988-1992 років інститутом "Київметропроєкт" Мінтрансбуду СРСР розроблявся проєкт Пролетарсько-Київської лінії метрополітену в Донецьку.
15 серпня 1991 року почалася проходка першого ствола Донецького метрополітену. Фінансує будівництво український уряд. Вперше в СРСР генеральним підрядником виступило не Міністерство транспортного будівництва СРСР, а комбінат "Донецькшахтобуд", який побудував шахти "Октябрська", імені О. О. Скочинського, "Південнодонбаська" № 1 і № 3, проводив реконструкцію багатьох інших шахт, будував будинки, школи, дошкільні заклади та багато інших об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури.
1992 рік - початок спорудження вертикального ствола № 19 в заплаві річки Кальміус.
15 квітня 1992 року Донецька міська рада народних депутатів ухвалила рішення про відведення дирекції Донецького метрополітену земельних ділянок для будівництва об'єктів метро зі знесенням житлових будинків у Будьонівському, Пролетарському та Ворошиловському районах Донецька. Передбачалося не тільки тотальне перекроювання околиці міста - знесення будинків і будівель, будівництво нової школи та оранжерей, - а й істотні зміни в центрі міста.
Розпорядженням представника Президента України в Донецькій області від 18.08.93 № 492 затверджено проєкт будівництва першої черги метрополітену в м. Донецьку (8 станцій, електродепо та інженерний корпус).
В подальшому трест "Донецькшахтобуд" напрацював великі борги, кредитори в судовому порядку вилучали зароблені кошти, і одне таке будівництво, як метрополітен, не могло врятувати трест, а той, своєю чергою, не міг забезпечити необхідні темпи будівництва. Тоді замовник - "Донецька дирекція споруджуваного метрополітену", розірвав контракт із трестом.
В 1997 році на базі ШБУ № 6 (шахтобудівельне управління № 6 - структурний підрозділ тресту "Донецькшахтобуд") було створено ТОВ "Донецькшахтометробуд". Нове підприємство використовувало обладнання ШБУ № 6 і № 13 тресту "Донецькшахтобуд", а також тресту "Донецькшахтопроходка".
12 січня 1998 року Державне підприємство «Донецька дирекція будівництва метрополітену» (замовник) уклало із ТОВ "Донецькшахтометробуд" (підрядник) контракт на будівництво об'єктів метрополітену у м. Донецьк. Визначено, що договірна ціна робіт, отриманих до виконання підрядником, складає 701 млн грн.
Лютий 2001 року - розпочалися роботи на останній зі станцій першого пускового комплексу споруджуваного метрополітену - "Політехнічний інститут". В державному бюджеті на 2001 рік не було передбачено фінансування будівництва донецького метро, Кабміном було направлено пропозицію розглянути питання передачі метро у власність місцевої ради.
Станом на 01.01.2002 р. на будівництво Донецького метрополітену витрачено близько 60 млн доларів США. Кошторисна вартість споруди, що зводиться складала 260-280 млн доларів США. На той момент для проходки міжстанційних тунелів і будівництва станцій метрополітену підготовлено 11 будівельних майданчиків і ще 6 перебували на стадії будівництва. Намічений строк запуску метро перенесено з 2000 на 2007 р. Проект стикнувся зі значним недофінансуванням. За словами Донецького міського голови Олександра Лук'янченка на будівництво необхідно 75 мільйонів гривень на рік, проте Донецький міськвиконком може виділяти лише один мільйон на рік, Київ дає шість мільйонів, а Укрреструктуризація - сім. Роботи велись під власні кредити, взяті в банку. Заборгованість із зарплати становить три місяці. За будівельно-монтажними роботами метробудівники заборгували близько чотирьох мільйонів гривень. Розглядається істотне зниження витрат, що забезпечують зменшення розмірів електродепо з 32 до 16 гектарів, зменшення розмірів інженерного корпусу з виносом трамвайної колії на Міськсаді та інженерних комунікацій, часткова заміна дороговартісної чавунної кріплення залізобетонним, скорочення кількості та здешевлення об'єктів спеціального призначення або додаткового влаштування, та інші заходи.
В березні 2003 року народний депутат України Володимир Рибак перерахував Донецькій дирекції будівництва метрополітену 1 млн гривень із коштів, що за його словами виділяються із держбюджету за статтею капітальне будівництво для вирішення регіональних проблем кожному народному депутату, обраному за мажоритарним округом, і запропонував те ж саме зробити іншим парламентарям, що представляли в Верховній Раді місто Донецьк.
Квітень 2003 року - будівельні роботи практично зупинені через недостатнє фінансування. Повідомлялось, що станція "Червоне містечко" у Будьонівському районі, єдина, де ведуться хоч якісь роботи. Але все робиться вручну. Електровози і прохідницькі машини зламані та іржавіють просто неба. Їх немає за що відремонтувати. Люди звільняються через те, що їм не платять зарплату. В червні будівельники донецького метро оголосили безстроковий страйк, оскільки 7 місяців будівництво не фінансується і люди не отримують зарплату. Призначені у 2002 році для донецького метро гроші з держбюджету так і не надійшли, а в бюджеті 2003 фінансування метробуду взагалі не враховано.
В тому ж 2003 році за завданням голови облдержадміністрації Анатолія Близнюка, Донецького міського голови Олександра Лук'янченка проектний інститут "Київметротунельпроект" розробив варіант здешевлення вартості будівництва метро. Замість шести станцій у першій пусковій черзі з'являться чотири, а в оздобленні станцій передбачено не мармур, а кахель або просту побілку.
2004 рік - за словами Донецького міського голови Олександра Лук'янченка на будівництві метро працюють 800 осіб. Ведуться роботи на станціях "Червона гірка", "Лівобережна", "Технічний університет", а також зводять інженерний корпус, електродепо та низку інших об'єктів. Для того, щоб роботи з будівництва метро проходили на повну силу, необхідно 50-70 мільйонів гривень. А сьогоднішнє (станом на 2004 рік) фінансування становить 12,5 мільйона гривень (11 мільйонів з державного бюджету і 1,5 мільйона гривень - з міського)". Будівельники дійшли до першої вузлової станції "Технічний університет". З цієї розвилки вони можуть вести лінії до залізничного вокзалу, а також у "спальний" район Текстильщик. Виконавчий комітет м. Донецька виділив 1,5 млн гривень на купівлю 87 квартир для відселення мешканців приватного сектора на місці будівництва метро. При цьому стикнулись із проблемою - не всі мешканці були згодні переїзджати із Ворошиловського району на околиці, а деякі - прописали у себе в будинках усіх своїх родичів (для отримання більшого житла).
2005 рік - продовжуються проблеми із фінансуванням проекту. В ухваленому Верховною Радою бюджеті-2005 фінансування будівництва метрополітенів взагалі не передбачено. З кінця 2004 року звільнились 250 досвідчених робітників, інженерів і техніків. На будівництві донецької підземки працює генпідрядне спеціалізоване підприємство "Донецькшахтометробуд" (чисельність працівників - 471 чол., працевлаштовані із закритих шахт і шахтобудівельних організацій); проєктні роботи виконують інститути - Укрметротунельпроєкт, ПромстройНДІпроєкт, Донбасбудовишукування; працює також науково-технічний центр "Метро Донецька" (Метродон) та ін. Постачання матеріалів для будівництва здійснюють заводи Донецька й області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 350-р від 19.08.2005 року затверджено Концепцію Державної програми будівництва та розвитку мережі метрополітенів на 2005-2010 роки. Із державного бюджета виділено 15 млн гривень на фінансування будівництва метро в Донецьку, при цьому тільки на підтримку пройдених уже виробок потрібно 20 млн гривень.
У 2006 році Рахунковою Палатою України проведено аналіз використання коштів державного бюджету на будівництво метрополітену в містах Києві, Харкові, Дніпропетровську та Донецьку, яким зокрема встановлено:
У м. Донецьк у 2003-2005 роках на будівництво метрополітену з державного бюджету виділено та фактично поступило 26,9 млн гривень. Кошти субвенцій з державного бюджету надходили до головних розпорядників із затримками до двох місяців, що призвело до ускладнення процесу освоєння отриманих коштів, несвоєчасного виконання будівельно-монтажних робіт, несвоєчасної виплати заробітної плати та сплати обов'язкових платежів до бюджету. Виділення коштів на будівництво метрополітену проводиться без урахування реальних потреб, оскільки навіть за умови щорічного фінансування будівництва в розмірі 50 млн грн. (визначено потребою за попередні роки), метрополітен в м. Донецьку може бути побудовано лише через 13 років, що переводить будівництво в розряд довгобудів та призводить до його подорожчання. Після уточнення техніко-економічних рішень по проекту, перерахована в цінах 2005 року кошторисна вартість склала 2 млрд. 387,1 млн грн., і, порівняно із 1998 роком, зросла майже втричі.