Бангладеш — південноазійська країна, що знаходиться в дельті Гангу і Брахмапутри. Загальна площа країни 143 998 км² (95-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 130 170 км², а на поверхню внутрішніх вод — 18 290 км². Площа країни у 4 рази менша ніж площа України. Дельтова рівнина річок Ганг, Брахмапутра і Меґхна займає 79% території країни, гори Читтагонг висотою приблизно до 1000 метрів, розташовані на південному сході країни, та займають 12% її території. Бангладеш має тропічний мусонний клімат, який характеризується рясними сезонними опадами, високими температурами та високою вологістю. Стихійні лиха, такі як повені та циклони, що супроводжуються штормовими хвилями, періодично вражають країну. У Бангладеш переважає культурний ландшафт, природна рослинність збереглася лише в декількох районах, це вічнозелені субекваторіальні ліси, мангрові ліси і савана на височинах.
Назва Офіційна назва — Народна Республіка Бангладеш, Бангладеш ( — Гана Праджтантрі Бангладеш). Назва країни перекладається з бенгальської як «бангла» — бенгальський народ і «деш» — країна, тобто країна бенгальців. Після Другої світової війни Індія була розділена за релігійною ознакою, таким чином індуїсти західної частини Бенгалії залишились в Індії, а мусульманські території увійшли до новоствореної держави Пакистан як провінція Східний Пакистан. 1971 року було проголошено незалежність Східного Пакистану від Західного.
Історія дослідження території
Географічне положення Бангладеш — південноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на сході — з М'янмою (спільний кордон — 271 км), на півночі і заході — з Індією (4142 км). Загальна довжина державного кордону — 4413 км. Країна простягнулася з півночі на південь на 820 км і зі сходу на захід на 600 км. Бангладеш на півдні омивається водами Бенгальської затоки Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 580 км.
Донедавній Бангладеш мав безліч анклавів й ексклавів на північному кордоні з Індією в регіоні Куч-Бехар, навіть третього порядку. Питання було вирішене внесенням поправок до конституції Індії і 31 липня 2015 року держави обмінялись територіями, у наслідок чого Бангладеш додатково отримав 40 км².
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 18 морських миль (33,3 км). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до визначених меж підводної окраїни материка.
Крайні пункти
Час
Час у Бангладеша: UTC+6 (+4 години різниці часу з Києвом).
Геологія
За геологією територію Бангладеша можна розділити на три основні категорії: третинні пагорби, плейстоценові тераси та неолітичні заплави. Четвертинні відкладення відкладалися приблизно на трьох чвертях території Бангладеш. Більша частина території — це алювіальні відклади східної частини Індо-Гангського прогину. На південному сході невисокі гори складені вапняком і сланцями.
Сейсмічність
Рельєф
Середні висоти — 85 м; точка суходолу, яка має висоту нижче рівня океану відсутня. Найвища точка країни — гора Тазінг Донг (1230 м), але сучасні дослідження показали, що гора Сака Хафонг є найвищою вершиною в Бангладеші. Рельєф країни сформувався під впливом діяльності вод великих річок, їхніх рукавів та приток. Більша частина території країни лежить у східній частині алювіальної Індо-Гангської рівнини, в дельті Гангу, Брахмапутри і Мегхни (Ямуна), яка майже щороку затоплюється.
Низовина в прибережних районах має середні висоти від 1-3 до 20-40 м над рівнем моря та розчленована численними рукавами й протоками, що створює велику дельтову територію Гангу. Частина суходолу межиріччя («доаби»), що розчленована заболоченими старицями («бхілі»), має заболочену територію. На південному заході країни, в регіоні спільної дельті річок Ганг, Брахмапутра і Меґхна, знаходяться мангрові болота Сундарбан площею 27 тис. км2.
Хоча північно-західні райони Бангладеша (межиріччя Гангу і Брахмапутри) займають дещо вище положення, максимальні позначки поверхні не перевищують 90 м. Тут в умовах пологого схилу місцевості на півдні переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу. Уздовж північного кордону з Індією лежать невисокі пагорби Мадхпур, відносна висота яких не перевищує 30 м.
На південному сході Бангладеші з північного заходу на південний схід простяглися глибоко розчленовані західні хребти Лушайських гір (60—300 м) і Читтагонгські пагорби, що займають менше десятої частини площі країни. Найвища точка країни — гора Тазінг Донг має офіційну висоту 1230 м, хоча дійсно виміряна висота має 986 м Keokradong, Banglatrek. — Banglatrek.org; розташована у Читтагонгських пагорбах. За іншими даними найвищою вершиною країни є Сака-Хафонг, що розташована на кордоні з М'янмою — 1052 м, але це не визнається ще владою.
Узбережжя Бангладеш омивається на півдні водами Бенгальської затоки Індійського океану. Загальна протяжність узбережжя складає 580 км. У західній частині узбережжя розташовано Сундарбан — найбільший регіон галофітних мангрових лісів у світі, що сформований у дельті річок Ганг, Брахмапутра і Меґхна, він має численні рукави, мілини, намивні острови («чарами»). Центральна частина узбережжя — це гирло головного русла дельти Гангу, що простягнулася уздовж узбережжя на 350 км, та має великі алювіальні острови на узбережжі. У південно-східній частині узбережжя країни знаходиться один з найдовших пляжів у світі та найдовший у світі природний піщаний пляж (125 км) —Кокс-Базар що закінчується півостровом Наф (Текнаф).
Острови
Усі острови Бангладешу можна умовно розділити на 3 групи: острови західного узбережжя: Ааашар-Чар, Андар-Чар, Чар-Хар, Чар-Лакшмі, Чар-Маніка, Ніджхум-Двіп, Рамнабад, Чар-Мантаз, Рангабалі, Дублар-чар, Бурір-Чар, Паххір-Чар, Дімер-Чар, Чар-Багала; острови головного естуарію Гангу: Бхола () — найбільший острів держави 1441 км², Сандуїп () — другий за розмірами острів держави 762 км², Урірчар, Джахаджерчар, Гатія — 371 км², Південна Гатія, Манпура, Чар-Сакучія, Чар-Нізам, Кукрі-Мукрі, Дал-Чар, Чар-Газі, Чар-Файзуддін; острови східного узбережжя: Сент-Мартінс — найпівденніший острів, Чхера, Джаліадвіп, Кутабдія, Махешхалі, Сонадія.
Більшість островів перших двох груп є алювіальними наносами дельти Гангу та його численних рукавів, тому обриси й площа островів мають мінливий характер.
У 1970 році після проходження циклону Бхола виник спірний острів на кордоні з Індією площею 0,25 га — Південний Талпаті (), або Нью-Мур (), який у березні 2010 року був розмитий водними потоками — суперечка вирішилась Kara Gilmour New Moore Island Sinks From Global Warming. — Newsoxy, 11 вересня 2012 року.. 1861 року внаслідок землетрусу зник острів Бхолар-Двіп, що знаходився у західній групі між півостровом Текнаф і островом Сент-Мартінс Moinul Hoque Chowdhury. St Martin's treasure at risk. — IOSEA Marine Turtle MoU Secretariat, c/o UNEP Regional Office for Asia and the Pacific, United Nations Building, Rajdamnern Nok Avenue, Bangkok, 10200, Thailand..
Клімат
Територія Бангладеша лежить у субекваторіальному кліматичному поясі. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони. Зими м'які, сухі і сонячні (листопад-квітень), літо спекотне, дощове (травень-жовтень). Середні добові температури січня коливаються в діапазоні +15…+25 °C, квітня (найтепліший місяць) — +25…+34°C. Опадів 1500-3000 мм на рік, максимум з травня по жовтень. У сухий сезон (20 % річних опадів), з листопада по лютий або березень, східні райони країни зазвичай отримують менше 180 мм атмосферних опадів, на північному заході їх випадає менше 75 мм. Головна пора сільськогосподарських робіт. З квітня по травень — сезон «малих дощів», дуже необхідних селянам, які готуються до оранки для раннього посіву осіннього рису аусу й головної ринкової культури — джуту. У цей сезон кількість опадів на сході Бангладеш перевищує 380 мм, середньодобові мінімальні температури становлять 21-26 °C, максимальні — 32 °C. Власне дощовий період триває з червня по жовтень, коли мусонний повітряний потік приходить з боку Бенгальської затоки й приносить більше 1270 мм, за добу випадає до 25 мм. Температурний режим досить стабільний: повітря, як правило, не прогрівається вище 31 °C. Вночі можуть бути значні похолодання — до 6 °C.
Прибережні округи Бангладеша, які здебільшого прилягають до естуарію Мегхни, потерпають від тропічних циклонів, що призводять до масової загибелі людей і значних матеріальних збитків. Великих збитків завдають повені улітку під час танення снігів у Гімалаях. Меншої шкоди завдають бурі з градом, які найчастіше трапляються у березні-квітні, та урагани.
Бангладеш є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Річкова сітка дуже густа, річки повноводні. На річках часто бувають поводі, які завдають значних руйнувань. Рельєф країни сформувався під впливом діяльності вод річок, їх рукавів та приток. Уздовж берегів річок, які утворюють багаторукавну дельту Гангу, простяглися прируслові дюни (вали), зовнішні схили яких спускаються до заболочених і насичених вологою заплавних низин. Хоча вода виходить за межі дюн лише в пік повеней, вона може триматися в пониженнях рельєфу протягом всього року. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 53 тис. км² зрошуваних земель.
Річки
Річки країни (понад 700) належать басейну Бенгальської затоки Індійського океану. Більшість з них належать до системи Ганг—Брахмапутра. Загальна протяжність водних шляхів в країні становить понад 24 тис. км River and Drainage System. — Banglapedia: National Encyclopedia of Bangladesh. Banglapedia, 2012.. Живлення річок — мішане, сніжно-дощове. Для рівнинних річок не рідка біфуркація. Під час повені Падма, Джамуна та інші річки часто змінюють русла. Це нерідко призводить до розмиву сільськогосподарських угідь і утворення нових піщаних островів («чарів») у широких руслах мігруючих водотоків.
Головний рукав Гангу, Падма, перетинає країну від західного кордону в південно-східному напрямку. Після злиття з головним рукавом Брахмапутри, Джамуною, їх об'єднаний потік (Падма) також рухається на південний схід, до злиття з Мегхною. Вже під цією назвою річка впадає в Бенгальську затоку, як і протоки Ганга, що течуть від Падми безпосередньо на південь: Сібса, Бхадра, Пусур, Горай-Мадхуматі, Кача, Аріалхан, Бурішвар.
На північному-заході до Джамуни несуть свої води її праві притоки: Атрай, Джамунешварі, Тіста. А на північному сході до Мегхни — Кушіяра, Сурна.
Головні річки південного-сходу, Карнафулі та Гумті, беруть свій початок в горах Індії на сході й течуть на захід.
Озера
Найбільше озеро країни — озеро Каптай, розташовано у долині річки Карнафулі, має штучне походження. На південному сході Бангладешу в регіоні Читтагонг споруджено кілька ГЕС, зокрема перша з них — у середній течії головної річки регіону — Карнафулі.
Болота
Ґрунтові води
Ґрунти