Про занепад мистецтва брехні () — коротке есе, написане Марком Твеном у 1880 році для зборів Клубу любителів історії та антикваріату в Гартфорді (Коннектикут). Твен опублікував текст у «Вкраденому Білому Слоні і т. д.» () в 1882 році.Twain, Mark. Collected Tales, Sketches, Speeches, & Essays, 1852—1890. Ed. by Louis J. Budd. New York: Library of America, 1992. 1020.
В есе, Марк Твен скаржиться на 4 аспекти, за яких люди Золоченого століття піднесення економіки США застосовують «найвірнішого друга» людини. Він закінчує таким твердженням: ми маємо старанно тренуватися, щоби брехати уважно та продумано — ось чого треба нам усім прагнути. Брехати не з поганою, а з доброю метою. Брехати не на свою користь, а заради вигоди інших. Брехати гуманно, благодійно та життєствердно, а не жорстоко, болісно та зловісно. Брехати елегантно та граціозно, а не грубо й недолуго. Брехати впевнено, відверто, прямо, з високо піднятою головою, а не затинаючись, викручуючись із боягузливою міною на обличчі, ніби соромлячись свого високого покликання.Переклад з англійської Олега Шинкаренка
Це есе було «висунуто на здобуття премії в 30 доларів», але воно «не здобуло цієї премії».
Див. також «Занепад брехні» (1891) Оскара Вайлда
Примітки
Посилання
http://www.metaphora.in.ua/?p=1454 — Переклад