Еріх Бранденбергер (; 15 липня 1892, Аугсбург — 21 червня 1955, Бонн) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ (1943) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (1943). За часів Першої світової війни бився на Західному фронті. Після розпаду Німецької імперії в лавах рейхсверу. З приходом нацистів до влади продовжив військову службу, брав активну участь у військових кампаніях Другої світової: у Французькій, в Югославії, у війні проти Радянського Союзу.
Біографія Адольф Роберт Еріх Брандербергер народився 15 липня 1892 в Аугсбурзі в Королівстві Баварія.
1 серпня 1911 року вступив на дійсну військову службу фанен-юнкером у 6-й Баварський полк польової артилерії принца Фердинанда фон Бурбона, герцога фон Калабрійського. Закінчив військове училище в Мюнхені (1913). З 25 жовтня 1913 — лейтенант.
З початку Першої світової війни — на Західному фронті, на штабних посадах рівня батальйон, полк в артилерійських частинах кайзерівської армії. З січня 1917 — оберлейтенант. З грудня 1917 — командир артилерійської батареї, з серпня 1918 — командир артилерійського дивізіону. За час війни нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і ще орденами Німецької імперії.
Після завершення воєнних дій, залишився в лавах збройних сил, у Рейхсвері. У 1919—1920 роках ад'ютант 21-го артилерійського полку сухопутних військ Веймарської республіки. З 1920 по 1936 роки на різних командних, штабних та викладацьких посадах в артилерійських частинах й з'єднаннях. З жовтня 1936 командир 74-го артилерійського полку. Напередодні Другої світової війни — начальник штабу 23-го армійського корпусу (на західному кордоні Німеччини), оберст.
З травня 1940 брав активну участь у Французькій кампанії. З 29 лютого 1941 командир 8-ї танкової дивізії Вермахту, якою командував під час окупації Німеччиною Югославії, а з 22 червня 1941 року брав участь у війні проти Радянського Союзу. У складі групи армій «Північ» танкова дивізія Е. Бранденбергера вела бої в Прибалтиці. 26 червня 1941 у складі 56-го моторизованого корпусу генерала від інфантерії Еріх фон Манштейн у складі 4-ї танкової групи діяла в районі Шауляя, захопила Даугавпілс.
З 10 липня 1941 року 8-ма дивізія стрімко наступала на Новгородському напрямку. У середині липня в результаті контрудару радянських військ потрапила в оточення і проривалася через Сольці на захід. Після прориву з оточення відведена в тил. За грамотні дії в складній ситуації 15 липня 1941 року генерал-майор Еріх Бранденбергер нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.
Восени-взимку 1941 року бої на Ленінградському напрямку. З 1942 року оборонні бої в районі Холма. У серпні 1942 присвоєне військове звання генерал-лейтенант.
У січні — березні 1943 року — командир 59-го армійського корпусу (у районі Великих Лук), потім командир 17-го армійського корпусу, а з листопада 1943 — командир 29-го армійського корпусу (бої в Україні) на Східному фронті. Бої під час Дніпровсько-Карпатської операції в районі Кривого Рогу, потім в Умансько-Ботошанській операції. З серпня 1943 — у званні генерал артилерії. 8 листопада присвоєне звання генерал танкових військ, а 12 листопада 1943 нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста (№ 324).
31 серпня 1944 призначений командувачем 7-ї армії на Західному фронті. Бився в Арденнській операції. Наприкінці березня 1945 року отримав посаду командувача 19-ї армії на чолі якої капітулював 6 травня 1945 року американським військам.
Звільнений з полону в 1948 році. Останні роки мешкав у Західній Німеччині, помер 21 червня 1955 в Бонні.
Нагороди
Медаль принца-регента Луїтпольда Залізний хрест 2-го класу (21 жовтня 1914) 1-го класу (7 вересня 1916) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною (3 вересня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (11 січня 1919) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно. Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Застібка до Залізного хреста 2-го класу (24 грудня 1939) 1-го класу (15 травня 1940) Медаль «За Атлантичний вал» (22 листопада 1940) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям Лицарський хрест (15 липня 1941) Дубове листя (№ 324; 12 листопада 1943) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Відзначені у Вермахтберіхт (18 лютого 1944)
Див. також Ганс-Карл фон Езебек Вальтер Крюгер Вілібальд фон Лангерманн Ганс Реттігер Рудольф Фаєль
Література Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6. Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 978-3-932381-20-1. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Othmar Hackl: Generalstab, Generalstabsdienst und Generalstabsausbildung in der Reichswehr und Wehrmacht 1919—1945. Studien deutscher Generale und Generalstabsoffiziere in der Historical Division der US Army in Europa 1946—1961. Biblio, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2551-0, S. 206 ff. Bernd Wegner: Erschriebene Siege. Franz Halder, die «Historical Division» und die Rekonstruktion des Zweiten Weltkrieges im Geiste des deutschen Generalstabes. In: Ernst Willi Hansen, Gerhard Schreiber, Bernd Wegner (Hrsg.): Politischer Wandel, organisierte Gewalt und nationale Sicherheit. Oldenbourg, München 1995, S. 289.
Посилання
Brandenberger, Erich — нагороди генерала танкових військ Бранденбергера Эрих Бранденбергер (Erich Brandenberger)
! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Примітки