Гай Каніній Ребіл (; ? — 57) — державний діяч та правник часів ранньої Римської імперії, консул-суффект 37 року.
Життєпис Походив із заможного плебейського роду Канініїв. Син Гая Канінія Ребіла, консула-суффекта 12 року до н. е. Від батька отримав значні статки, що дозволило здобути гарну освіту і зробити кар'єру. У 37 році став консулом-суффектом разом з Авлом Цециною Петом.
Відповідно до Тацита був значним правником часів Тиберія, Калігули і Клавдія, яких консультував. Також уславився своїми статками. Водночас мав славу людини невисоких моральних якостей. Його згадує Луцій Анней Сенека у трактаті «Про благодіяння». У 57 році здійснив самогубство.
Джерела Бартошек М. Римское право (Понятие, термины, определения): Пер. с чешск. — М.:Юрид. лит., 1989 — С. 332 Тацит, Аннали, XIII 30