Перший пам'ятник на згадку про битву 1709 року — монумент, що був зведений у Полтаві 1778 року коштом бургомістра полтавського магістрату Павла Яковича Руденка в пам'ять звільнення його батька із шведського полону під час Північної війни.

Пам'ятник знаходився на площі, що прилягала до Спаської церкви. У 1773—1775 роках поруч, на місці старої дерев'яної, була споруджена нова Воскресенська церква, мурована тепла. Зводилася вона за ініціативи та коштом бунчукового товариша Полтавського полку того ж Павла Руденка.

Опис пам'ятника та його історія

Пам'ятник являв собою поштукатурений кам'яний (цегляний) стовп з верхівкою пірамідальної форми, пофарбований у зелений колір. На верхівці стовпа було закріплене велике позолочене яблуко. За свідченням очевидця, біля підніжжя стояли чотири гіпсові статуї юнаків у римському одязі у людський зрістЯк розповідав священик Воскресенської церкви Микола Колосовський. Див.: Павловскій И. Ф. Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXV.. У п'єдестал пам'ятника була вмонтована мідна дошка з зображенням сцени Полтавського бойовища. Фундамент пам'ятника був мурований з гранітного каменю.

Дошка була виготовлена з товстого листа міді, що мав розміри , і вставлена у дубову раму, вкриту масляним лаком. На ній грубими штрихами було зображено досить ясний вид Полтави, лагерів російського і шведського, редути та й сам бій.На дошці був напис:

Далі йшов напис: «У літо 69-те від перемоги під Полтавою; від створення світу 7286 року; від Різдва Христового 1778 року. У щасливе й славне царювання Катерини Олексіївни Другої, Імператриці й Самодержиці Всеросійської». За ним: «Напис склав пан Рубан, надвірний радник у С.-Петербурзі. Мальована й гравірована під наглядом Імпер. Акад. Н. грав. Патрикія Балабіна». Під різними групами картини на дошці були виставлені великі літери, з виносками на боках картини, що вони означають: «Пояснення літер: A. Місто Полтава; B. Хрестовоздвиженський монастир; C. Село Семенівка; D. Государ Петро Великий; E. Російська армія; F. Російський табір; G. Король шведський Карл XII; H. Шведська армія; I. Шведські батареї; K. Бойовище обох армій, червня 27 дня 1709 року, у день превелебного Сампсона Прочанолюбця, котрого образ забражений тут, молящийся Іісусу Христу про дарування з небес перемоги, що й сталося на щастя Росії». Під всією картиною, у хмарах, зображений був святий угодник Сампсон, що молився Спасителю«Картина ця точна копія із сучасної гравюри Дені молодшого з тією лише різницею, що Балабін на верху картини своєї розмістив св. Сампсона Прочанолюбця, що молиться, якого празнують 27 червня, у день полтавської перемоги.»— вказував Іван Павловський у книзі: Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXVI." Згаданий І. Павловським Дені — (1663—1742), французький художник..

На той час пам'ятник був єдиною прикрасою невеликого міста Полтави. Павло Сумароков 1802 року назвав його «єдиним у тутешніх місцях трофеєм». Князь Долгорукий І. М. після подорожі 1810 року писав: «… оскільки місто є славним (по історичних спогадах), остільки ж зле воно виглядає зовні. Баталії можуть уславити місце, надати йому бучної слави в дієписах, та зробити місто красивим, славнозвісним може одна торгівля, а якій же їй бути тут? Єдиною окрасою Полтави є пам'ятник на честь Полтавського бойовища, споруджений Руденком»Рудинський М. Я. у книзі: Архітектурне обличчя Полтави.— Полтава, 1919.— С. 7. посилається на: Павловскій И. Ф. Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXIII.

Пізніше яблуко на верхівці пам'ятника була замінене короною1804 року, чи раніше. Її згадував у своєму донесенні 1804 року полтавський городничий Михайло Максимович Значко-Яворський.

Пам'ятник був розібраний 1811 року. За однією версією, це сталося, коли два зображення на дошці були пошкоджені одним божевільнимБучневич В. Е. Записки о Полтавѣ и ея памятникахъ. Составил В. Е. Бучневич (Автор книгъ о Кременчугѣ, Ромнахъ и многихъ изследованій о Полтавской губерніи). Изданіе второе, исправленное и дополненное. Съ планомъ Полтавской битвы и достопримѣчательностями г. Полтавы. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1902.— С. 158.. Але Іван Павловський, посилаючись на архівні відомості, вказував, що пам'ятник був зруйнований з дозволу генерал-губернатора князя Якова Лобанова-Ростовського на прохання Л. Марченка, що згідно заповіту свого батька Івана Марченка мав будувати на тому місці дзвіницю Воскресенської церкви.

Гравюра на мідній дошці деякий час зберігалася у поліційній частині, а після 1812 року її перенесли до Воскресенської церкви. Спочатку вона була прибита до стіни біля правого кліроса, 1885 року — до самого кліроса, а 1898 року — над дверима на вході до храму. 1909 року її перенесли до відкритого Музею Полтавської битви. У 1920 роках — до Полтавського краєзнавчого музею. Після 1950 року дошка експонується у Музеї історії Полтавської битвиПолтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького.— Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992.— С. 792..

Примітки

Джерела Бучневич В. Е. Записки о Полтавѣ и ея памятникахъ. Составил В. Е. Бучневич (Автор книгъ о Кременчугѣ, Ромнахъ и многихъ изследованій о Полтавской губерніи). Изданіе второе, исправленное и дополненное. Съ планомъ Полтавской битвы и достопримѣчательностями г. Полтавы. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1902.— С. 158—160. Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького.— Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992.— С. 792. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— 760 с. Павловскій И. Ф. Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXV.