Алжир — найбільша країна Африки за площею, і її геологічна будова надзвичайно різноманітна. Територія держави поєднує давні кристалічні масиви докембрійського віку, великі осадові басейни Сахари та складчасті гірські системи Атласу. Геологічна історія Алжиру охоплює понад два мільярди років і пов'язана з формуванням суперконтиненту Гондвана, розвитком давніх океанів і сучасною тектонікою Середземноморського регіону.

Геологи зазвичай поділяють територію країни на три великі структурні області: північну складчасту область Атлаських гір, центральну й південну частину Сахарської платформи та давній кристалічний масив Ахаггар. Кожна з цих областей має власну геологічну історію та характерні гірські породи.

Геологічна будова На території Алжиру виділяються різні за геологічною будовою і металогенністю області — Сахарська (частина стародавньої Африканської платформи) і Атласька (сектор Середземноморського геосинклінального поясу), розділених Атлаським розломом.

Сахарська геологічна область

На півдні Сахарської області виділяється щит Ахаггар (Хоггар), на південному заході — Ель-Еглаб (Регібат). Вони складені кристалічними породами архею, метаморфізованими вулканогенно-уламковими і карбонатними відкладами ниж. протерозою і рифею-венду; в Ахаггарі широко розвинені також геосинклінально-орогенні вулканогенно-осадові відклади, граніти Таурирт (650–500 млн років). Платформний чохол утворений морськими теригенно-карбонатними відкладами рифею-венду (особливо в Регібатському масиві), лагунно-континентальними і морськими відкладами палеозою (потужність 1,2—3,8 км), пісковиками та евапоритами тріасу, глинами і пісковиками юри-неогену. В чохлі Сахарської плити виділяються синеклізи (Тіндуф, Західно- і Східно-Сахарські), розділені підняттям, і зоною Угарта, що являє собою авлакоген, складчастість якого виявилася в кінці карбону. З вулканітами і гранітами рифею-венду пов'язані родов. руд урану, олова, вольфраму, рідкісних металів і золота в Ахаггарі. У синеклізі Тіндуф серед палеозойських глинисто-піщаних відкладів платформного чохла локалізовані найбільші родовища залізних руд, на півдні Ахаггара — перспективні поклади урану. Антикліналі у відкладах чохла на північному зануренні Ахаггара вміщають унікальні поклади нафти (Хассі-Месауд) і газу (Хассі-Рмель).

Атласька геологічна область

У Атлаських горах розвинені евапорити, гіпсосоленосні глини і червоноколірні уламкові породи тріасу, перекриті морськими теригенно-карбонатними відкладами і карбонатно-теригенним флішем (юра, крейда, палеоген). На півночі неоген представлений морськими вулканогенно-осадовими, глинисто-карбонатними, на півдні — континентальними відкладами. У Тепь-Атласі складчасті породи мезозою-кайнозою (до середнього міоцену включно) утворюють серію переміщених з півночі на південь тектонічних покривал (шар'яжів). На півдні від Тель-Атласу розташований платформний блок Високих плато (Оранська месета), де складчастий герцинський фундамент перекритий малопотужним слабкодеформованим чохлом мезозою-кайнозою. У горстах оголюються теригенні і вулканогенно-сланцеві породи палеозою, зім'яті і прорвані герцинськими гранітоїдами.

На півдні від Високих плато знаходиться помірно складчаста зона Сахарського Атласу, сформована на місці мезозойського прогину. Поздовжні та поперечні розломи зумовлюють розміщення вулканітів, евапоритових діапірів і найважливіших рудоносних зон з родовищами руд чорних і кольорових металів в Атлаській області. У Північному Алжирі з породами мезозою-кайнозою пов'язані родовища руд заліза, цинку, свинцю, міді, стибію, ртуті і різноманітних видів неметалічної сировини.

Сейсмічність Алжиру

Територія Алжиру характеризується високою сейсмічністю, яка пов'язана з глибинними переміщеннями мас по розломах і шар'яжах в різних зонах Північного Алжиру. За даними науковців, у різних районах Алжиру щомісяця реєструють до 60 підземних поштовхів силою від 4 до 5 балів за шкалою Ріхтера. Найбільш сейсмічним є Тель-Атлас (6—7 балів).

Див. також

Корисні копалини Алжиру Історія освоєння мінеральних ресурсів Алжиру Гірнича промисловість Алжиру Економіка Алжиру Печери Алжиру

Примітки

Література

Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8 Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467 Африка : Энциклопедический справочник. В 2-х т. Т. 1. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 672 с. Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.

Гожик П. Ф. Регіональна геологія з основами палеогеографії. — К. : Логос, 2003. — 288 с. Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Bertrand, J. M. L. & Caby, R. (1978): Geodynamic Evolution of the Pan-African Orogenic Belt: A new interpretation of the Hoggar Shield (Algerian Sahara). — Geol. Rundschau 67, 357–383; Stuttgart. Bertrand, J. M. L., Ducrot, J., Lancelot, J., Moussine-Pouchkine, A. & Saadallah, A. (1978): The late Pan-African intracontinental linear foldbelt of the eastern Hoggar (central Sahara, Algeria): geology, structural development, U/Pb geochronology, tectonic implications for the Hoggar Shield. — Precambrian Res. 7, 349–376; Amsterdam. Caby, R. (1987): The Pan-African Belt of West Africa from the Sahara Desert to the Gulf of Benin. — In: J. P. Schaer, & J. Rodgers (eds.), The Anatomy of Mountain Ranges, 129–170; University Press, Princeton. Fabre, J. (1976): Introduction à la géologie du Sahara Algerien et des région voisines. — 1:5,000,000; SNED, 1-421; Alger. Fabre, J., Jonquet, B. & Bronner, G. (1978): Carte géologique du nord-ouest de l᾽Afrique. — SNED, Alger. Piqué, A. (2001): Geology of Northwest Africa. I–XIV, 1-310; Gebrüder Borntraeger, Berlin, Stuttgart. Rocci, G., Bronner, G. & Deschamp, M. (1991): Crystalline basement of the West African Craton. — In: R. L. Dallmeyer & J. P. Lecorche (eds.), The West African orogens and circum-Atlantic correlations, 31-61; Springer, Berlin. </div>

Посилання

Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017