Злочини югославських партизанів у Другій світовій війні — воєнні злочини, скоєні Народно-визвольною армією і партизанськими загонами Югославії упродовж Другої світової війни. Полягали здебільшого у стратах полонених.

Опис злочинів Від самого початку національно-визвольної війни траплялися «лівацькі перегини», чи то пак ліквідація окремих осіб шляхом позасудових страт на підставі підозри або в силу запеклих ідеологічних протистоянь, що призвело до компрометації всього народно-визвольного руху в окупованій Югославії.Branko Petranović: Srpski narod u ustanku

За час існування недовговічної Ужицької Республіки 1941 року партизани ув'язнили і після жахливих катувань розстріляли шанованого комуніста і журналіста Живоїна Павловича, який писав про сталінські чистки в СРСР. Povodom objavljivanja knjige o Zivojinu Pavlovicu Павловича було розстріляно у Крчагові напередодні падіння Ужицької Республіки вкупі з «чотирма-п'ятьма вантажівками», повними в'язнів ужицької в'язниці, яких комуністи засудили на смерть («ворогів народу», злодіїв, четників та ін.)Beleške jednog dželata

У Чорногорії порахунки між четниками і партизанами були особливо жорстокими. Так, британський офіцер зв'язку Дуейн Гадсон відзначає:

Бранко Петранович твердить, що за партизанські злочини в Чорногорії ніхто ніколи не поніс відповідальності, тому що вони були в контексті загального курсу ЦК КПЮ, а носії цієї лінії вважалися «найпослідовнішими комуністами».

Йован Кокот у своїх споминах згадує розстріли селян, «четницьких агентів і попихачів» у Боснії після того, як партизани винесли їм смертні вироки.http://www.znaci.net/00001/46_117.htm "Ubrzo je od Štaba Brigade otkriveno i uhapšeno 70 seljaka, četničkih agenata i jataka. Poslije detaljnog saslušavanja i istrage, od 70 uhapšenih, 12 je osuđeno na smrt strijeljanjem a ostali su, iz propagandnih razloga i uz političku pouku, pušteni kućama." У своїй книжці спогадів Мірко Тепавац розповідає про розстріли бранців і навіть про спалення з метою відплати одного села в Боснії, але без убивства його мешканців.Mirko Tepavac: MOJ DRUGI SVETSKI RAT I MIR

Під кінець війни, у 1944-1945 роках, партизани на визволених територіях масово ліквідовували спільників окупантів: усташів, четників, домобранів, баллістів, фольксдойчів та ін. Однією з найбільших ліквідацій військ НДХ при відступі, разом із невідомою кількістю цивільних осіб, стала Бляйбурзька різанина 1945 року.

Подеколи злочини тих чи інших партизанських загонів набували рис кровної помсти, як, наприклад, різанина у Барі в Чорногорії навесні 1945 року.

Додаткові чинники У місцях, де партизани не добилися підтримки від цивільного населення, відбувалися такі злочини, як різанина беззбройних хорватів у Зрині.Darko Sagrak: Tužna obljetnica uništena Zrina: Grad koji živi u sjećanjima svojih stanovnika i njihovih potomaka, Vjesnik, 9 вересня 2003.Stjepan Vego: Mučenički Zrin - Počela iskapanja, Hrvatsko slovo, 5 грудня 2014, с. 12

Крім того, у місцях, які партизани займали, для «ліквідації» часто відбирали видатних осіб, щоб показати «ворогам», що проти «народної влади» не варто виступати. Прикладом таких злочинів у районі Дубровника є різанина на острові Дакса, а в Середній Далмації, приміром, убивали мирних жителів Трогіра, скидаючи їх у Кевіну яму біля Лечевиці. На території Загреба існує кілька таких місць страти, з яких відносно найкраще досліджені партизанські злочини у Грачанах.

Югославські комуністи здійснювали конфіскацію (вилучення) приватної власності і проводили розстріли тих людей, які відкрито виступали проти співпраці з ними.

Військовополонених супротивників обидві сторони нерідко розстрілювали."Obračun Titova režima s jugoslavenskim monarhističkim protukomunističkim snagama na kraju Drugog svjetskog rata", Kosta Nikolić, "Časopis za suvremenu povijest", 3/2012

За часів Югославії про партизанські злочини ніхто не смів говорити або писати.

Примітки

Див. також Злочини югославських комуністів після Другої світової війни

Посилання katolicki-tjednik Hrvatski centar za istraživanje zločina komunizma