Микола Горобців (*1892, Нова Ушиця — † після 1936) — військовий, громадський діяч, просвітянин, інтендант 12-ї селянської дивізії, начальник інтендантської служби 3-ї Залізної дивізії; поручник Армії УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Біографія Закінчив вищепочаткову школу (1907), 5-й клас Новоолександрівської приватної гімназії професора Шейміна, яку залишив через матеріальні нестатки. У 1911 готувався до здачі матурального іспиту в Петрограді, але через скруту довелося два роки пропрацювати на приватному підприємстві.
Вступив на Вищі торговельні курси професора Іванова-Чистякова (Петроград, 1913).
Мобілізований до російської армії (1915).
Після закінчення військової школи (1916) призначений в один із полків Кавказького військового округу, звідки спрямований до офіцерської стрілецької школи.
Під час боїв на австро-угорському фронті потрапив у полон, де пробув до грудня 1918 року.
Повернувшись додому, «приступив до громадської праці (земство, земельна управа кооперативів і „Просвіта“)».
У січні 1919 року обраний «від новоушицької інтелігенції» на Всеукраїнський трудовий конгрес, але через хворобу не зміг виїхати.
Захворівши на тиф, лікувався вдома (жовтень 1919).
У 1920 добровільно приєднався до Армії УНР, ставши начальником інтендантської частини 3-ї Залізної дивізії.
У листопаді 1920 перейшов Збруч.
Зрештою, покинув табори та влаштувався помічником адміністратора «в одному великому маєтку» в Польщі (1923).
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Примітки
Джерела ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 932. — Арк. З — 3 зв.