Джордж Вашингтон Кармак  — американський старатель. Вважається одним з першовідкривачів золота у районі річки Клондайк у 1896 році. 1999 року разом зі , та Робертом Хендерсоном занесений до Канадскої зали слави гірничої справи.

Біографія

Ранні роки життя

Джордж Кармак рано став сиротою — його мати померла, коли йому було 3 роки, а через вісім років помер і тато. До повноліття Джордж виховувався сестрою Роузі, яка була лише на п'ять років старша за нього і працював на ранчо пастухом. Вісім років на пасовищах за $15 в місяць, які він віддавав чоловікові своєї сестри, назавжди відбили Джорджу будь-яке бажання стати фермером. Як тільки йому виповнився 21 рік, він відразу покинув фермерство й записався до корпусу морської піхоти США. У документах зберіглася його рекрутська анкета, у якій записано, що Джордж мав зріст п'ять футів і дев'ять дюймів (175 см), важив 160 фунтів (72,5 кг), мав голубі очі й каштанове волосся, був худорлявої статури.

З лютого по вересень корабель USS Wachusetts, де проходив службу Кармак, стояв у порту Сітка (Аляска), і Джордж мав змогу побродити між місцевими старателями та індіанцями. Маючи здібності до мов, він швидко вивчив на побутовому рівні , яким розмовляли місцеві індіанці. Там же він познайомився з багатьма старателями, і лише зобов'язання перед військовим відомством не дали йому змоги вирушити на пошуки багатства.

Осінню 1882 року корабель повернувся до Сан-Франциско. Дізнавшись, що його сестра хвора, Джордж попросив відпустку, але отримав відмову. Тоді Джордж дезертирував з флоту (разом з 15 іншими моряками) і поїхав до сестри. Наступні три роки він знову працював пастухом, відкладаючи гроші на подорож до Аляски.

Восени 1885 року, маючи $500 в кишені, Джордж попрощався із сестрою Розі та її чоловіком Джеймсоном і у квітні вже опинився в Джуно (Аляска), де на той час старателі розробляли золоті жили.

Прибуття на Аляску

У Джуно золотодобування вже йшло на спад і для Джорджа там не було вільного місця. Він пробував пристати до групи братів Дей, що вже мали досвід блукання по Юкону, але натомість брати́ порадили Джорджу зібрати свою групу й слідувати разом з ними через Чілкутський перевал до . Джордж взяв до компанії кількох новоприбулих шукачів, що внесли по $200 до спільної каси, зробив запаси старательського реманенту і продуктів, і група старателів з малим досвідом, але великими сподіваннями добралася до Даї. Там вісім місцевих індіанців-носіїв доправили багаж через до озера Ліндман. Знання мови індіанців допомогли Джорджу скинути ціну з $15  до $8  за сотню фунтів вантажу (приблизно 45 кг). На всьому шляху до озера брати Дей постійно допомагали порадами недосвідченим старателям, показували, як правильно пакувати і нести вантажі, розкладати намети, будувати човен. Надалі їх шляхи розійшлися.

На початку серпня 1885 року, проблукавши разом з компаньйонами місяць уздовж Юкону, Джордж повернувся до Джуно. Весь його золотий здобуток становив лише дві унції (57 г). Проте це не розчарувало Джорджа, і в листі до сестри він писав: «На Юконі є велике золоте поле і я хочу мати там свою долю…».

Грошей для проживання в готелі бракувало і Кармак перебрався жити до тенту. Їжу добував полюванням та рибальством. В одному з листів до сестри Джордж написав короткого вірша жаргоном Чінук і добавив його переклад англійською. Коли в кишенях залишилося тільки $75, Джордж переселився до Даї, де легше було піймати рибу і вполювати здобич. Готівку він використовував лише, щоб купити чай і тютюн у факторії Хілі. Житлом Джорджу слугував намет, оскільки в Даї на той час був лише один дерев'яний будинок-факторія.

Життя серед індіанців У Даї він заприятелював з двома індіанцями-тагішами — Джимом Скукум і його племінником Чарлі Тагіш, з якими підрядився переносити вантажі через Чилкутський перевал. Він був єдиною білою людиною серед носильників. Після закінчення сезону 1886 року компаньйони-тагіші запросили Джорджа перезимувати в їх індіанському поселенні. Він відразу погодився. Протягом зими Джордж жив в одному великому приміщенні з багатьма родичами Джима. Там не було жодної приватності — всі спали на підлозі, роздягалися і перевдягалися не приховуючись від інших, а посудина у кутку слугувала нічним або зимовим туалетом для всіх.

Він швидко вивчив мову тагішів, яка значно різнилася від жаргону Чінук. Нові друзі цінували вміння Джоджа полювати з рушницею. Невдовзі він повністю змінив одяг білої людини на шкіряні мокасини, штани зі шкіри лося, парку. Джордж занурився у повсякденне життя індіанців і навіть брав участь у їх ритуальних танцях. Невдовзі він почав жити у фактичному шлюбі з індіанкою — сестрою Джіма Скукума. Цей неформальний шлюб тривав недовго, оскільки його співмешканка-індіанка померла під час епідемії грипу.

Весною 1887 року Джордж знову повернувся до Даї, щоб заробити грошей на наступний похід за золотом. Там він відразу пристав до експедиції канадського геодезиста Вільяма Огілві — як носильник і перекладач. У цій експедиції було понад 120 пакувальників — всі з племені чілкут і лише в групі Кармака був один білий чоловік і три тагіші. Саме Кармак і врятував експедицію Огілві від невдачі, коли всі чілкути відмовилися йти від перевалу вглиб території Юкону, побоюючись конфліктів з місцевими тагішами. Джордж зміг найняти ще кількох тагішів і експедиція, хоч і повільніше, але продовжила свій шлях. Зароблені гроші дозволили Джорджу і його двом індіанцям-компаньйонам планувати свій похід за золотом на наступний рік. Цю зиму Джордж вирішив провести у Даї й тагіші допомогли побудувати йому зруб. Це був другий будинок у Даї, після факторії капітана Хелі.

До нього зимувати прийшла молодша сестра Джима — Шаау Тлаа (англ.Shaaw Tláa). Раніше вона була одружена зі своїм племінником (сином брата її матері) і мала з ним малолітню дочку, але вони обоє померли в цій же епідемії, що забрала життя першої дружини Джорджа. Родичі Шаау Тхлаа попросили її жити з Джорджем, що було в індіанців за норму — брати в чоловіки чи дружини овдовілих родичів. Джордж дав своїй цивільній дружині ім'я Кейт. Кейт була дочкою вождя племені тагішів . Неформальне одруження Джорджа на Кейт сприяло його добрим стосункам з індіанцями. Кейт всюди супроводжувала чоловіка в його мандруваннях по Юкону. Її навички виживання в суворих умовах Аляски стали у великій пригоді для Джорджа. Крім того, Кейт шила одяг, який добре розкуповувався старателями.

Весною 1888 року Кармак знову зустрів своїх друзів-індіанців, які прийшли до Даї обміняти хутра звірів на товари білих людей. І вони всі знову вирушили шукати золота на річках-притоках Юкону. У багатьох місцях вони знаходили колір (так старателі називали намитий золотий пил), але золоті самородки їм не траплялися. За все літо їм вдалося намити золота лише на $160.

Зиму 1888-89 року Джордж знову провів у селищі індіанців. На той час він уже досконало володів мовою тагішів. Приблизно на початку весни 1889 року він з великим запізненням (майже на три роки) дізнався про золото в районі річки Форті-Майл і відразу запалився спробувати свого щастя й там. Але селище Форті-Майл було надто далеко від поселення тагішів. Його компаньйони не змогли б повернутися до осені назад до свого племені, коли всі роблять запаси на зиму. Тому порішили, що індіанці будуть шукати золото десь поблизу, а Джордж відпливе на північ сам. Кейт відразу наполягла, що вирушить за білим чоловіком.

І знову невдача — на вибраній ділянці золота не знайшлося. Вертатися до індіанського селища вже було запізно і подружжя перебралося у покинутий зруб на березі річки , де до наступної весни займалися рибальством і полюванням. Наступної весни, продавши хутра у факторії Форт-Юкон (Аляска), Кармак знову застовпив ділянку на Форті-Майл. Цього разу вдача повернулася до нього лицем — на ділянці було золото. Захоплений промиванням породи, Джордж надто пізно спохватився, що вже наближається зима, а зруб так і не збудовано. Цієї зими Джорджу і Кейт довелося перебути у наметі, де було так холодно, що Кейт навіть не могла шити мокасини. Цієї ж зими їх стосунки перейшли на інший рівень — Джордж почав знайомити Кейт зі своїми друзями і представляти її як свою дружину. А весною знову розчарування — виявилося, що золото на ділянці було лише в одній невеличкій кишені і далі не було що намивати.

Розчарований, але не зломлений духом, Джордж, побачивши, як процвітають торгівельні бізнеси у Форті-Майл, влітку 1882-го року вирішує заснувати і свій торгівельний пост — за 380 км від Форті-Майл вверх по Юкону. Він збудував невеликий зруб (6х8 м) і залишив Кейт провадити бізнес. Сам же підрядився будувати церкву у селищі . У січні 1883 року народилася дочка, якій дали ім'я Ah-gay, що мовою тагішів означало «донька води». Не взмозі правильно вимовити це ім'я, Джордж назвав дочку Ґрафі Ґрейс (Graphie Grace), за ім'ям героїні книги, яку він колись читав. Під цим ім'ям її й похрестили, проте жодних церковних чи цивільних записів зроблено не було. Мало того, Джордж приховував від своїх родичів в США, що має цивільну дружину-індіанку і дочку від неї. Лише через кілька років Джордж у листі до сестри згадав, що має дружину, але написав, що вона ірландка.

Серед старателів на Юконі Кармак авторитету не мав. Його прозивали «Чоловік Скво» (бо мав жінку-індіанку) або «Брехунчик Джордж» (за неправдиві розповіді). Втім одне відкриття він таки зробив — знайшов поклади вугілля поблизу свого торгівельного посту. Зараз це містечко названо його іменем — Кармакс.

У своєму зрубі сім'я Кармаків прожила три роки — до 1886-го. Коли торгівля почала занепадати, вони повернулися до Форті-Майл, де Джордж перебивався випадковими роботами — сплавлянням деревини, рибальством, полюванням.

Відкриття золота на Клондайку

У серпні 1896 швагер Джорджа Кармака — разом з двома племінниками поплив на північ вниз за течією ріки Юкон із району Каркросс шукати родичів — сестру Кейт Кармак та її чоловіка Джорджа. Група застала подружжя Кармак (разом з їх дочкою Ґрафі) за ловлею лосося над витоком річки Клондайк.

Незабаром до них підійшов старатель з багаторічним стажем Роберт Гендерсон (), за походженням з Нової Шотландії. Він якраз повертався зі Сорокової Милі до своєї ділянки з поповненими запасами продуктів. Роберт вже два роки намивав золото на річках Індіан і Золоте Дно (Golden Bottom Creek), але ніколи не був задоволений його кількістю. На запитання Кармака, які новини, Гендерсон сказав, що є перспективи на річці Золоте Дно, де він сам намиває. Кармак запитав, чи там вже всі ділянки розібрані, на що Гендерсон відповів, що для нього там ще знайдеться місце. І додав образливу для Джорджа репліку, яка згодом коштувала самому Гендерсону мільйони: «Але я не хочу, щоб там стовпили ділянки ці кляті сиваші» («сиваш» — образливе прозвище місцевих індіанців).

Кармак не вчинив відразу, як радив Гендерсон, а лише через кілька днів вирушив до його стоянки. Причина такого неспіху — Кармак не був професійним старателем, мав невеликий, але стабільний заробіток зі сплавляння деревини до Сорокової Милі і не хотів відразу переривати свого заняття. Коли ж Кармак зі своєю сім'єю та індіанськими родичами вирушив шукати Гендерсона, то він не пішов вздовж річок Клондайк, Ганкер і Золоте Дно, а вибрав шлях навпростець — від місця впадання річки Раббіт в Клондайк — і через гірський хребет до річки Золоте Дно. По дорозі вони зробили кілька намивів по річці Раббіт, але виявили лише трохи золотого пилу, ради якого не вартувало стовпити ділянки. На річці, де промишляв Гендерсон, вони знову зробили пробні намиви, але, як і раніше, результати їх не вразили. Надалі невідомо, як саме відбувалася розмова Кармака і Гендерсона. Кожен пізніше стверджував, що саме він порадив іншому спробувати щастя на річці Раббіт.

Достеменно відомо два факти. Перший — Кармак пообіцяв Гендерсону дати знати, якщо він знайде щось варте уваги на річці Раббіт. Роберт навіть обіцяв винагородити Джорджа за добру новину. Другий — Гендерсон в образливій формі відмовив родичам Кармака продати їм трохи тютюну. Неприязнь до родичів-індіанців Кармака обійшлося Гендерсону дуже дорого.