Ручни́ця (від ; також ручна бомбарда, вогнева трубка, скопітус) — дульнозарядна рушниця, рання європейська ручна гладкоствольна вогнепальна зброя. З'явилася в другій половині XIV століття. Ствол виготовляли з кованих залізних смуг або відливали з бронзи. Калібр — від 12,5 до 25 мм. Пізніше прикріплювався до дерев'яної ложіІснували різні системи лож: скріплені металевими болтами зі стволом; ложа-списи та інші.. У XV столітті ручниці були витіснені аркебузами, на початку XVI століття — мушкетами.
Слово ručnice утворене від ruka — так називали малокаліберну зброю, яку можна було тримати в руках, на відміну від великокаліберних гармат. Від ručnice походить і сучасне «рушниця».
Така зброя називалася по-різному в різних країнах — пищаль і ручниця у ВКЛ і на Московії (також гаківниця, з гаком для гасіння віддачі), ручна бомбарда () або кулеврина () у Французькому королівстві, петриналь () в Італії, ручна гармата () в Королівстві Англія. На території України існували назви «кий залізний» або «старосвітський кий».
Вага до 8 кг, прицільна дальність стрільби до 150 мВЭС-83, С.647,648.. Французькі кулеврини 14—16 століть мали довжину 1,2—2,4 м, важили 5—28 кгВЭС-83, С.382.. Ручниці гуситів XV століття мали короткий залізний кований восьмигранний ствол калібру 26—33 мм на примітивному ложі; таборицькі ручниці мали калібр 15 мм, а їх ствол і ложе були вже припасовані один до одногоKobielski..
На відміну від справжніх рушниць цей ранній вид ручної вогнепальної зброї ще не мав замка, а запалення заряду здійснювалося розжареним дротом або ґнотом. Нерідко з однією ручницею управлялися два стрільці: один тримав її обома руками, другий підносив запал. При стрільбі одним стрільцем він мусив встановлювати ствол на якусь опору, тримаючи в одній руці ложе, в другій дріт (ґніт) для запалення .
Поява «ручних бомбард» у другій половині XIV століття, зазначена, наприклад, в міській хроніці Перуджі, де міська влада замовили «50 бомбард довжиною з руку (22 — 24 см), які пробивають всякий обладунок». У хроніках ранні випадки бойового використання такої зброї зафіксовано, наприклад, Жаном Фруассаром у повідомленні про битву при Роозбеке 1382. Відома фреска 1343 року в монастирі Паола дзі Нери в Лечета близько Сієни, на якій обложники обстрілюють місто з примітивних ручниць.
З плином часу ручниці стали важливим бойовим фактором, наприклад, в гуситських війнах і Столітній війні; відомо, що в 1450 році французькі кулевриністи були реальною загрозою для англійських лучників. У 1430 року П'єроні Беллі описав дію куль, які «валять двох і навіть трьох людей, які не захищених обладунками». З'явилися і професіонали в стрільбі, такі, як якийсь метр Жан з Лотарингії, який підстрелив багато англійців під час облоги Руана (1428)Функен, С.72..
Серед ранніх уцілілих моделей — бронзовий ствол довжиною 281 мм з руїн замку Таненберг в Гессені (зруйнованого в 1399), гаківниця з чеського замка Ведельспанг (1400), яка, можливо, була зроблена в Данії або Німеччині і зберігалася в Копенгагені.
Ручниці були відносно дешевою й простою у виготовленні зброєю (зброярі нерідко застосовували для стволів бронзу або латунь). Виробництво ручниць було неуніфікованим, що приводило до складнощів при заряджанні . Винахід зерненого пороху, покращення якості куль й поява полички привели до створення наприкінці XV ст. зручнішої порівняно з ручницею аркебузи .
Див. також Петриналь Ручна мортирка Пищаль
Примітки
Література
Военный энциклопедический словарь, 1983. — 863 с : 30 л. ил. Stanisław Kobielski. Polska broń palna, 1975. — 201 с.: іл. Эварт Окшотт. Рыцарь и его оружие [A knight and his weapons]; Рыцарь и его доспехи. Латное облачение и вооружение. — М. : ЗАО Центрполиграф, 2007. — 187 с ISBN 978-5-9524-2636-8. Средние века. VIII—XV века: Доспехи и вооружение / Функен Ф., Функен Л. — М., 2002.
Додаткова література