«Дядько Девід» () — британський художній фільм, знятий в жанрі чорної комедії режисерами Девідом Гойл, Гері Рейха і Майком Ніколсом. Головну роль у стрічці виконав актор гей-порно Ешлі Райдер. Прем'єра відбулася 25 березня 2010 року на Лондонському ЛГБТ-кінофестивалі .

Сюжет Дія стрічки відбувається на британському острові Шеппі біля північних берегів графства Кент. Ешлі, молодий хлопець з дитячим світоглядом, приїжджає до свого дядька Девіда. Юнак розповідає родичеві, що мати принижує його і знущається, показує опіки від сигаретних недопалків. Вони лягають спати разом, Ешлі вступає у сексуальні відносини з дядьком. Наступного ранку вони прокидаються, снідають, Девід миє Ешлі у ванні. Вони йдуть у місцеве кафе, сидять на лавці в парку, постійно розмовляють: Девід викладає свій погляд на світ і природу реальності, тоді як Ешлі говорить, що хоче померти, обоє постійно проявляють свою любов і сильну прихильність один до одного. Девід рекомендує хлопцеві накласти на себе руки, кажучи, що він «занадто хороший для цього світу». Потім вони йдуть до міста і проводять час в розважальних закладах. Увечері чоловіки займаються сексом.

Наступного ранку п'яна мати Ешлі телефонує і вимагає сказати їй, де знаходиться її син. Девід робить вигляд, що не знає, заявляючи, що знаходиться не в Шеппі, а в Манчестері. Відвівши Ешлі до покинутого військового бункеру, Девід упорскує невідому речовину у вену племінника, при цьому вони цілуються. У Ешлі стається помутніння свідомості, він з Девідом розкурює марихуану. Потім Девід робить Ешлі другу ін'єкцію, вони сидять і дивляться на берег. Після настання темряви Ешлі лежить у ліжку, згорнувшись калачиком, Девід робить йому третю і останню ін'єкцію, після якої хлопець втрачає свідомість і помирає. Девід говорить, що він ніколи нікого не кохав так сильно. Наступного ранку він іде на пляж, залишає там труп свого племінника, зі сльозами на очах цілуючи бездиханне тіло.

У ролях Ешлі Райдер ···· Ешлі |-valign="top" |align="right"| Девід Гойл || ···· ||дядько Девід

Виробництво Зйомки фільму проходили впродовж чотирьох днів одним дублем без певного сценарію, з імпровізацією сцен на основі базової структури розповіді.

Критика Деміен Райян на сторінці So So Gay дав фільму 0,5 балу з 5, назвавши його «жахливим» і відмітивши, що головна мета його творців — шокувати глядача табуйованою темою. Він також висловив думку, що «Дядько Девід» схожий на «найгіршу роботу студента-першокурсника», і поставив під сумнів віднесення стрічки до жанру «чорна комедія», стверджуючи, що це зовсім не смішно. Критикуючи акторську роботу, він уїдливо радить Райдеру найближчим часом не кидати роботу гей-порно, а гру Гойла назвав жалюгідною спробою зображувати щось схоже на Голдена Колфілда у вигляді маніяка-педофіла.

Клівер Паттерсон у своїй рецензії на кіно-сайті Cine-Vue так само критично відгукнувся про фільм, давши йому одну з п'яти зірок. Він поставив під сумнів мету творців фільму, підкресливши, що зображення геїв «сумними, збоченими і нескінченно самотніми людьми» приводить лише до того, що населення відвертається від них. В той же час він високо оцінив технічну сторону кінострічки з її «приглушеними кольорами галькових пляжів і пронизливо блакитними небесами».

Визнання Нагороди та номінації фільму «Дядько Девід»Нагороди та номінації фільму «Дядько Девід» на сайті IMDb Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант РезультатПаризький міжнародний ЛГБТ-кінофестиваль Chéries-ChérisГран-пріДядько Девід Приз за акторську груЕшлі Райдер, Девід Гойл

Примітки

Посилання (станом на 16.03.2016)