Іва́н Лятише́вський (17 жовтня 1879, Богородчани — 27 листопада 1957, Станіслав) — український церковний діяч, педагог, дійсний член Українського богословського наукового товариства (УБНТ), єпископ-помічник Станиславівської єпархії УГКЦ, в'язень радянських таборів, ісповідник віри.

Життєпис Народився в Богородчанах у сім'ї Юліяна Лятишевського й Анни, до шлюбу Галавай.

Закінчивши цісарсько-королівську гімназію в Станиславові, поступив на навчання на богословський факультет Львівського університету, звідки після другого року богослов'я перевівся на факультет богослов'я Віденського університету. 24 листопада 1905 року у Відні отримав ступінь доктора богослов'я на основі праці про Флорентійську унію: «Die Union zu Florenz und ihre Bedeutung für die Entwicklung der kirchlichen Verhältnisse bei den Ruthenen»Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students… — P. 315.. Продовжив студії в Інсбруку та Відні (біблістика)Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students… — P. 98, 290. . 20 жовтня 1907 року рукоположений Владикою Григорієм Хомишиним на священника.

Душпастирська і науково-педагогічна діяльність Декілька років був зайнятий душпастирською працею. У 1911 році став професором церковної історії в Духовній семінарії та ліцеї імені святого Івана Золотоустого в Станиславові, а згодом отримав посаду катехита при реальній школі та польськомовних гімназіях у Станиславові. Крім того, довгий час був радником, а пізніше — заступником голови Церковного суду в справах подруж. Займався науковою працею: в богословських часописах неодноразово друкували його статті на різні теми.

Після кількох років праці в єпархії виїхав на студії до Мюнхену, потім до Фрібуру (Швейцарія). У 1911—1912 роках готував габілітаційну працю на катедру церковної історії у Львівському університеті. Працював над монографією про Константинопольського патріарха Івана XI Веккоса ( 1297). У Фрайбурзі вивчав допоміжні історичні дисципліни, але габілітації не довершив, бо був відкликаний до Станиславова. У цьому місті в 1913 році видав працю «Іпатій Потій і єго значіння для унії»Українське Богословське Наукове Товариство. Члени ісповідники (Лятишевський Іван)… — С. 201..

У часі Визвольних змагань українського народу був керівником відділу для церковно-релігійних справ при уряді Західно-Української Народної Республіки в Станиславові. У Земельному банку у Львові був довгі роки головою Надзірної ради.

У 1923 р. став дійсним членом-засновником історично-правничої секції Наукового Богословського Товариства у Львові. У «Богословії» (1926) надрукував статтю «Митрополит Андрій Шептицький як Епископ Станиславівський (від 24 вересня 1899 — 13 січня 1901)», а опісля працював над підготовкою до друку неопублікованого полемічного твору Йова Язьби з XIII століття, пов'язаного з Ліонською унією 1274 року. Також дописував до журналу «Добрий Пастир».

4 липня 1927 року владика Григорій Хомишин надав о. Лятишевському гідність крилошанина.

Єпископське служіння 24 листопада 1929 року іменований титулярним єпископом Адади і єпископом-помічником Станиславівським. Хіротонія відбулася в катедральному соборі Станиславова 26 січня 1930 року. Головним святителем був митрополит Андрей Шептицький, а співсвятителями — єпископ Станиславівський Григорій Хомишин та Перемишльський — Йосафат Коциловський. Першу архієрейську Святу Літургію Преосвященний Іван Лятишевський відправив у своєму родинному містечку Богородчанах. 19 січня 1930 року іменований архіпресвітером і генеральним вікарієм. Допомагав єпископові Хомишину в адміністративній праці єпархії, в канонічних візитаціях та інших єпископських обов'язках, очолив започатковану в 1930-х роках у Галичині Католицьку Акцію.

В'язень радянських таборів

Під час першої більшовицької окупації Західної України (1939—1941) НКВД-исти неодноразово викликали єпископа Лятишевського на довгі нічні допити. Під час другої окупації, 11 квітня 1945 року єпископ Лятишевський був ув'язнений разом з іншими греко-католицькими владиками. Звинувачений в антирадянській діяльності. Після півторарічних допитів і побоїв у Лук'янівській тюрмі в Києві, де він мав нагоду зустрітися з єпископом Хомишиним, засуджений на п'ять років примусової праці в Казахстані, до карного табору в Мерке (1946—1949), а потім в Чулактау (нині Каратау, Таласького району Жамбильської області Казахстану)Українське Богословське Наукове Товариство. Члени ісповідники (Лятишевський Іван)… — С. 202.. За кілька днів до звільнення отримав повторне звинувачення і ув'язнення на поселенні в Чулактау. З архівно-слідчої справи випливало, що: «Агентурним та офіційним шляхом встановлено, що Лятишевський відбуваючи заслання в Талаському районі Джамбульської області, має великі зв'язки і листується з духовенством греко-католицької орієнтації, з антирадянським елементом, який проживає на території України і за кордоном, від яких отримує матеріальну допомогу…» і його «за приналежність до контрреволюційної діяльності і пропаганду антирадянських католицьких ідей, вислати на поселення в Джамбульську область Казахської РСР під нагляд органів МДБ».

Після десяти років каторжного життя в 1955 році повернувся до Станиславова. Останні два з половиною роки він проживав у своїх родичів у цьому місті. Приватно служив Служби Божі.

Помер 27 листопада 1957 року в Станіславі й там похований.

Вшанування пам'яті На честь єпископа Івана Лятишевського у 2012 році в Івано-Франківську названо вулицю (перейменовано колишню вул. Гімназійну IV).

Беатифікаційний процес Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення єпископа Івана Лятишевського до лику блаженних.

Примітки

Джерела Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів : Каменяр, 1996. ― 567 c. — ISBN 5-7745-0687-8. Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Львів : Місіонер, 2002. — Т. 51. — 450 c. — ISBN 966-658-228-4. Лятишевський Іван // Українське Богословське Наукове Товариство. Члени ісповідники // Богословія. — Т. 45. — Кн. 1-4. — Рим, 1981. — С. 195—203. о. Пелехатий І. «Нічого більше не бажаю, як лише, щоби моя молитва була вислухана…» // Нова зоря. — 2014. — 18 квіт. — (novazorya.if.ua). Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — Analecta OSBM, Sectio I. — Rome, 1984. — Vol. 43. — 366 р.

Посилання Bishop Ivan Latyševskyj † // The Hierarchy of the Catholic Church.