Історія першого автомобіля почалася з XVIII століття, а саме з появою перших парових машин, які використовували для військових потреб. Зацікавленість у машинах призвела до винайдення нових технологій та їх швидкого розвитку на початку XIX та впродовж всього XX століття. У цей час було винайдено двигун внутрішнього згоряння, повний привод, систему впорскування палива, ручні гальма, коробку передач та навіть електромобіль, який через замалу популярність повністю зник з поля зору до початку XXI століття, коли знову виникла зацікавленість в екологічно чистому транспорті. Самі ж автомобілі стали використовувати для перевезення пасажирів та набули великої популярності у всьому світі, особливо завдяки виробникам «Великої трійки» (GM, Ford і Chrysler).
Перший автомобіль в Україні з'явився в 1891 році в Одесі, його власником був видавець і редактор «Одеського листка» Василь Васильович Навроцький.
Хронологія історії автомобілів
Першопрохідці
Прообразом першого автомобіля стала самохідна іграшка для китайського імператора, створена членом єзуїтської громади в Китаї Фердинандом Вербістом близько 1672 року.
Німецький інженер Карл Бенц, винахідник безлічі автомобільних технологій, вважається винахідником сучасного автомобіля. Чотиритактний бензиновий двигун внутрішнього згоряння, який представляє найпоширенішу форму сучасного самохідного руху, був розроблений німецьким винахідником Ніколаусом Отто. Подібний чотиритактний дизельний двигун був також винайдений німцем Рудольфом Дизелем. Також однією з технологій є водневий паливний елемент, як заміна для бензину, був винайдений німцем Крістіан Фрідріх Шенбейн у 1838 році. Автомобіль на електричній батареї завдячує своєю появою одному з винахідників електродвигуна угорцю Єдлик Аньошу та створеному у 1859 році свинцево-кислотному акумулятору Гастона Планте.
Першим українським автомобілем став автобус, створений у механічній майстерні інженера В. Н. Стасюлевича у 1909 році.
Перші автомобілі
Парові автомобілі
Вважається, що перші парові самохідні машини були розроблені ще наприкінці XVIII століття. У 1770 і 1771 роках Ніколя-Жозеф Кюньо продемонстрував свій експериментальний артилерійський тягач на паровій тязі (). Конструкція Кюньо виявилася непрактичною і не розвивалася в його рідній Франції, а центр інновацій перейшов до Великої Британії. 1784 року Вільям Мердок у Редруті побудував робочу модель парової карети, а в 1801 році Річард Тревітік уже їздив на повнорозмірній машині по дорогах Кемборна. Такі машини в той час були у моді, і протягом наступних десятиліть були розроблені такі нововведення, як ручне гальмо, багатоступенева трансмісія і поліпшене кермове управління. Деякі були комерційно успішні в забезпеченні громадського транспорту, поки громадський спротив не виступив проти цих занадто швидких машин та спричинив прийняття в 1865 році закону «Locomotive Act», який вимагав, щоб на громадських дорогах Великої Британії перед самохідними машинами йшов чоловік, розмахуючи червоним прапором і дуючи у сигнальну дудку. Цей закон придушив розвиток дорожнього автотранспорту практично на всю решту XIX століття. Усі результати зусиль інженерів і винахідників були кинуті на залізничні локомотиви. Закон не скасовувався аж до 1896 року, хоча необхідність у червоному прапорі була усунена в 1878 році.
Перший патент на автомобіль у Сполучених Штатах було видано Оліверу Евансу в 1789 році. Еванс продемонстрував свою першу успішну самохідну машину, яка була не тільки першим автомобілем у США, але також і першою машиною-амфібією (оскільки була здатна пересуватися на колесах по землі і за допомогою лопатей на воді).
У 1815 році професором Празької політехнічної школи Юзефом Божеком була зібрана парова машина на рідкому паливі, а в 1838 році Волтером Хенкоком чотиримісний паровий фаетон. У 1867 році канадець Генрі Сет Тейлор на ярмарку в Станстед продемонстрував свій паровий баггі. У 1873 році французький винахідник Амадей Болле зібрав чотириколісний пасажирський автомобіль.
Електромобілі
У 1828 році угорець Єдлик Аньош, який винайшов ранній тип електродвигуна, створив мініатюрну модель автомобіля, що приводиться в рух за допомогою його нового двигуна. У 1834 році винахідник першого електродвигуна постійного струму, коваль штату Вермонт, Томас Девенпорт встановив свій мотор у маленьку модель машини, якою він оперував на кільцевому електрифікованому треку, а у 1837 році отримав патент на перший електромобіль. У 1835 році голландський професор міста Гронінген Сібрандус Стретін і його помічник Крістофер Беккер створили невелику електричну машину, що приводиться в рух неперезарядженими первинними елементами. 1838 року шотландець Роберт Девідсон розробив електричний локомотив, який досягав швидкості 6 км/год (4 милі/год). В Англії в 1840 році було надано патент за використання рейкових шляхів як провідника електричного струму, а подібні американські патенти були також видані в 1847 році Лиллей і Колтен. Приблизно в період між 1832 і 1839 роком громадянин Шотландії Роберт Андерсон винайшов першу грубу електричну карету, що приводиться в рух неперезарядженими первинними електричними елементами.
У 1888 році німецький винахідник Андреас Флокен створив перший електромобіль у світі — Flocken Elektrowagen.Hans Roth: Das erste vierrädrige Elektroauto der Welt, March 2011, S. 2–3.
Перші електромобілі були популярні на початку XIX століття, тому що були зручніші на відміну від бензинових та парових. Але швидкий розвиток двигуна внутрішнього згоряння та введення нових технологій, а також розвиток нафтопереробної промисловості повністю витіснили електромобілі. У XXI столітті, через забруднення навколишнього середовища бензиновими автомобілями, повернулися до цієї технології як до екологічно чистої та перспективної.
Двигун внутрішнього згоряння
Перші спроби виготовлення і використання двигунів внутрішнього згоряння були ускладнені через відсутність відповідного виду палива, особливо рідкого, а ранні двигуни використовували газову суміш.
Перші експерименти з використанням газів були проведені швейцарським інженером Франсуа Ісааком де Рівасом у 1806 році, який зібрав двигун внутрішнього згоряння, що працював на воднево-кисневій суміші, і англійцем Семюелем Брауном у 1826 році, який експериментував з власним двигуном на водневому паливі в ролі транспортного засобу до Шутерс Хілл (), південно-східний Лондон. Гіппомобіль бельгійця Етьєна Ленуара з одноциліндровим двигуном внутрішнього згоряння на водневому паливі зробив тестовий пробіг із Парижа в Жуенвіль-ле-Пон в 1860 році, покриваючи близько дев'яти кілометрів приблизно за три години. Пізня версія працювала на коксовому газі. Автомобіль Деламар-Дебутевіля був запатентований і випробуваний в 1884 році.
Близько 1870 року у Відні, Австрія (тоді Австро-Угорська імперія) винахідник Зігфрід Маркус помістив рідинний двигун внутрішнього згоряння на простий візок, що зробило його першою людиною, яка використала транспортний засіб на бензині. Сьогодні цей автомобіль знаний як «перша машина Маркуса». У 1883 році Маркус отримав німецький патент на низьковольтну систему запалювання типу магнето. Це його перший автомобільний патент. Ця технологія була використана в усіх подальших двигунах, у тому числі в чотиримісній «другій машині Маркуса» в 1888-89 роках. Запалювання в поєднанні з «роторними щітками карбюратора» зробили конструкцію другого автомобіля інноваційною.
Перший автомобіль, який реально використовували, з бензиновим двигуном сконструювали одночасно декілька незалежних німецьких винахідників. Карл Бенц побудував свій перший автомобіль у 1885 році в Мангаймі. Бенц отримав патент на свій автомобіль 29 січня 1886 року і почав перший випуск автомобілів у 1888 році, після того як його дружина Берта Бенц показала за допомогою першої міжміської поїздки від Мангайма до Пфорцгайма і назад у серпні 1888 року, що безкінні екіпажі цілком підходять для повсякденного використання. З 2008 року ця подія відзначена Меморіальною трасою імені Берти Бенц.
Незабаром, у 1889 році в Штутгарті Готтліб Даймлер і Вільгельм Майбах сконструювали з нуля автомобіль, щоб він не був схожий на карету, оснащену двигуном. Також їм приписують винайдення першого мотоцикла в 1885 році, але в 1882 році Енріко Бернарді з Падуанського університету запатентував одноциліндровий бензиновий мотор об'ємом 122 см³ і встановив його на триколісний велосипед свого сина, що дозволяє розглядати його як мінімум кандидатом на винахід першого мотоцикла. У 1892 році Бернарді збільшив трицикл так, що він був здатний перевозити двох дорослих осіб.
Один з перших чотириколісних автомобілів у Британії, що працює на бензині, був побудований у Бірмінгемі в 1895 році Фредеріком Вільямом Ланчестером, ним же було запатентоване дискове гальмо. Перший електричний стартер був встановлений на Arnold, адаптація Benz Velo, який випускався з 1895 по 1898 роки.
Через всю метушню було забуто багато першопрохідців. Джон Вільям Ламберт з Огайо в 1891 році побудував триколісний автомобіль, який згорів у тому ж році. А Генрі Надінг з Аллентауна, Пенсільванія, сконструював чотириколісний. Досить імовірно, що таких винахідників було більше.
Епоха Ветеранів
Перше виробництво автомобілів було засновано в 1888 році в Німеччині Карлом Бенцом і, за ліцензією Бенца, Емілем Роже у Франції. Також було безліч інших, у тому числі виробники трициклів Рудольф Егг, Едвард Батлер і Леон Болле. Трицикл Болле, із двигуном власної розробки (об'ємом 650 см³), під керуванням водія Жаміна зміг розвинути середню швидкість 45 км/год на ралі «Париж-Турвіль» 1897 року. До 1900 року масове виробництво автомобілів почалося у Франції та США.
Першою компанією, створеною виключно для виробництва автомобілів, у 1889 році стала французька «Panhard & Levassor» (), яка також першою застосувала чотирициліндровий двигун. За нею пішов «Peugeot» двома роками пізніше. До початку XX століття в Західній Європі почався підйом автомобільної промисловості, особливо у Франції, де в 1903 році було зібрано 30 204 автомобілі, що склало 48,8 % всього обсягу виробництва автомобілів у світі . Перший автомобіль, Nesselsdorf Präsident, Центральної Європи був випущений у 1897 році чеською компанією «Nesselsdorfer Wagenbau» (пізніше перейменовано в Tatra).
У 1893 році в США брати Чарльз і Френк Дюре заснували першу американську компанію з виробництва автомобілів «Duryea Motor Wagon Company». Однак на цьому етапі виробництва автомобілів домінував Ренсом Елі Олдс та його компанія «Olds Motor Vehicle Company» (пізніше знана як «Oldsmobile»). Його великомасштабна потокова лінія була запущена в 1902 році. Другою компанією в серійному виробництві стала «Thomas B. Jeffery Company», яка виробила та продала 1 500 Rambler, які склали 1/6 виробництва легкових автомобілів у США. У цьому ж році автомобілі марок Cadillac («Henry Ford Company»), Winton («Winton Motor Carriage Company») та Ford («Ford Motor Company») випускали тисячами. The Autocar Company, заснована в 1897 році, створила ряд інновацій, які використовують до сьогодні, та залишається найстарішим виробником транспортних засобів у США.
Протягом декількох років сотні виробників з усього західного світу стали випускати автомобілі з неймовірною кількістю різних технологій. Парові, електричні та бензинові автомобілі конкурували десятиліття, поки в 1910-х бензинові двигуни внутрішнього згоряння не стали домінантними. Розроблялися автомобілі з двома і навіть чотирма двигунами, а об'єм двигунів досягав дюжини літрів. У цей період було випробувано і відкинуто багато сучасних розробок, у тому числі газові та електричні гібриди, багатоклапанні двигуни, двигуни з розподільними валами, повнопривідний автомобіль.