Микола Іванович Блінов (6 грудня 1881, Житомир — 24 квітня 1905, Житомир) — російський студент, який намагався зупинити житомирський єврейський погром 1905 року і був вбитий погромниками.
Біографія
Микола Іванович Блінов народився в 1881 році в Житомирі, відомо про існування ще двох братів. Гімназистом їздив «на голод» під Уфу, де брав участь в будівництві столових і організації пекарень. Навчався в Київському університеті, після участі в студентських заворушеннях поїхав у Швейцарію, де продовжив навчання на інженерному факультеті Женевського університету. Вступив в бойову організацію есерів, брав участь у виготовленні бомб.
У Женеві грав в університетському студентському театрі під керівництвом драматурга, публіциста і етнографа С. А. Ан-ського. У 1904 році С. А. Ан-ським ставилася п'єса Є. М. Чирикова «Євреї», в фіналі якої герой Блінова гине, рятуючи від погрому наречену. На цій сцені прем'єра була перервана через глядачів, більшість яких недавно втекли від погромів в Росії і в Україні, і не мали сил дивитися трагічну виставу через нещодавно перенесену наругу і пихологічну травму. За визначенням біографа М. І. Блінова, А. С. Ласкіна, Микола став «заручником цієї п'єси»: «Те, що Блінов не зіграв на сцені, через рік відбулося в житті».
На початку 1905 року повернувся на батьківщину, поїхав відвідати батьків в Житомир. У квітні в місті почався єврейський погром. Микола Блінов вийшов до погромників для переговорів і був убитий натовпом. Розправа була більш жорстокою, ніж з євреями, оскільки Блінов сприймався «зрадником». Били булижниками і багнетом в обличчя зі словами: «Хоч ти і росіянин, але сіціліст і гірше жидів, прийшов на захист їх».
Тіло Миколи Блінова було знайдено його матір'ю у моргу єврейської лікарні в числі жертв вуличних боїв.
У кишені молодика було знайдено прощального листа: Замість віри в чудотворні ікони, в благочестивих попів, в їх звернення до загальної любові я став вірити в людей, в той Божественний початок, який рухає їх на все гарне і наближає до царству Небесному, тобто до такого громадському порядку, який створить загальне щастя…
У Миколи Івановича Блінова залишилися батьки, дружина, двоє дітей, котрих погромники зробили сиротами.
Похований на Вільському кладовищі м. Житомира.
Пам'ять До більшовицького перевороту 1917 року ім'я Миколи Блінова, російського дворянина, було першим в поминальних списках в синагогах. На одній з житомирських синагог було встановлено меморіальну дошку на його честь. (У 1930-х роках синагога знищена радянською владою.)
Увічнення пам'яті У 21 столітті трагічна доля Миколи Івановича Блінова стала основою для документального роману «Будинок горить, годинник йде» А. С. Ласкіна (журнальний варіант оприлюднений в 2010 році).
У 2012 році в місті Аріель в Ізраїлі на честь Миколи Івановича Блінова були встановлені камінь і меморіальна табличка. На території кампусу Аріельского університету в пам'ять про нього посаджено лимонне дерево.
Коментарі
Примітки
Література
Ласкин А. С. Дом горит, часы идут: Документальный роман /
Посилання
Ольга Шервуд. Николай Блинов. Русский. Дворянин. Отдал жизнь, защищая евреев // isralike.org, Posted on Ноябрь 4, 2016