Міжнародні відносини Росії — двосторонні або багатосторонні відносини Росії та держав, які керівництво країни вважає за своїх історичних попередників (Великого князівства Московського, Московського царства, Російської імперії та СРСР) із народами, державами, міжнародними організаціям тощо. Зовнішня політика Росії визначається її президентом і здійснюється МЗС РФ.
РФ є одним із п'яти членів Ради безпеки ООН, входить до Великої двадцятки, раніше входила до Великої вісімки (з 2014 року членство зупинено через численні порушення РФ норм міжнародного права, зокрема, тимчасову окупацію Криму, вторгнення на Схід України та війну в Україні), є членом Ради Європи і ОБСЄ. З країнами, що раніше були окупованими СРСР, створила та керує такими оргенізаціями: СНД, ЄАЕС, ОДКБ, ШОС. Росія з Білоруссю формально складають Союзну державу.
РФ встановила дипломатичні відносини з 190 державами-членами ООН, підтримує дипломатичні стосунки зі 189 державами-членами ООН, а також зі спостерігачами при ООН: Святий Престол — суб'єкт, у статусі persona sui generis, що володіє власною допоміжної суверенною територією Ватикан
І окупованими військами РФ утвореннями та терористичними організаціями:
Південна Осетія «ДНР» «ЛНР» Із держав-членів ООН РФ не має дипломатичних відносин із державами:
З держав-членів ООН РФ припинила дипломатичні відносини з державами: (припинені 2 вересня 2008 року після російсько-грузинської війни) (припинені 24 лютого 2022 року у час російського вторгнення в Україну) (припинені 25 лютого 2022 року у зв'язку з російським вторгненням в Україну)
США
Поправка Джексона–Вейніка 6—8 липня 2009 року Медведєв із Бараком Обамою підписали двосторонні угоди, у тому числі про транзит американських військових вантажів і персоналу до Афганістану через повітряний простір РосіїСоглашение между Россией и США о военном транзите. Достигнута договоренность о транспортировке военного персонала и техники США через воздушное пространство России , 07 июля 2009 года // Бюро международных информационных программ Государственного департамента СШАПодписан закон о ратификации соглашения между Россией и США о транзите военных грузов в Афганистан через территорию России // kremlin.ru, 9 марта 2011 года «ратифицируется Соглашение <…> подписанное в г. Москве 6 июля 2009 года. <…> возможности транзита через свою территорию воздушных судов»; см также ФЗ от 09.03.2011 N 36-ФЗ.
8 квітня 2010 року президент Росії Медведєв і президент США Барак Обама в Празі підписали Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь строком на 10 років.
Європа
Британія Британія стала першою європейською країною, відносини з якою пройшли шлях від мирних на початку першого президентського терміну Путіна до протистояння 2006—2007 року.
У червні 2004 Федеральна служба з економічних і податкових злочинів МВС РФ пред'явила претензії до Британської ради, але згодом їх було знято. 2006 року їх були відновлено, прокуратура Санкт-Петербургу відновила розслідування припиненої кримінальної справи про можливе незаконне підприємництво місцевого відділення Британської ради (платні курси англійської мови).
У грудні 2006 року діяльність Британської ради в Росії була припинена на кілька тижнів, згодом російським чиновникам було рекомендовано утриматися від участі в Лондонському економічному форумі. У березні 2007 року в Огляді зовнішньої політики МЗС РФ Британія була охарактеризована як «непростий партнер». 2 липня 2008 року спецслужби Британії визнали Росію третьою за небезпеки загрозою для країни після терористичної організації Аль-Каїда та Ірану.
Словаччина У квітні 2021 року РФ вислала дипломатів Словаччини.
Скандинавія
Норвегія Росія і Норвегія оскаржують право на господарську діяльність у так званій «сірій зоні» Баренцевого моря. За заявою міністра МЗС Норвегії Йонаса Гар Стьоре у лютому 2006 року, питання було вирішене, за винятком південної частини, де зосереджено запаси вуглеводневої сировини.
Уряд Норвегії веде діалог із російським урядом щодо підтримки норвезької компанії Statoil в розробці Штокманівського газоконденсатного родовища, Газпром оголосив, що він самостійно буде надрокористувачем родовища. 2006 року Россільгоспнагляд вводив заборону на ввезення норвезької риби.
Швеція 15 лютого 2006 року Служба державної безпеки Швеції (СЕПО) затримала російського вченого-шпигуна Андрія Замятніна, який працював за контрактом в інституті сільського господарства університету Уппсали. 17 квітня Замятніна звільнено з-під варти, він виїхав до Росії, і йому було заборонено повертатися до Швеції.
Балтія Латвія, Литва та Естонія вимагають РФ визнати окупацією діяльність СРСР у балтійських державах в 1940 році (тривала до 1990 року).
28 вересня і 10 жовтня 1939 року — після того, як Німеччина та СРСР напали на Польщу, СРСР запропонував балтійським державам укласти договори про взаємодопомогу, у тому числі про надання військової допомоги, створення військових баз і розміщенні на них радянських військ (по 25 тисяч осіб у Латвії та Естонії і 20 тисяч — у Литві). За заявами балтійських держав, ці договори були їм нав'язані радянським керівництвом, а подальше їх приєднання до СРСР слід розглядати як окупацію. Таким чином, договір про ненапад між Німеччиною і СРСР, підписано 23 серпня 1939 року визначив долю балтійських держав.
Одночасно з укладанням договору про взаємодопомогу СРСР передав Литві Вільнюс і Віленський край, що відійшли після поділу Польщі до СРСР. Менш ніж через рік було оформлено вступ всіх трьох країн до складу СРСР як союзних соціалістичних республік — після введення радянських військ до Балтії в червні 1940 року у всіх трьох країнах були створені прорадянські уряду і проведені вибори 21 липня 1940 року сейм Латвії проголосив, що Латвія стає соціалістичною республікою, того ж дня про встановлення радянської влади проголосили сейм Литви і парламент Естонії, а 3—6 серпня Верховна Рада СРСР задовольнив прохання Латвії, Литви та Естонії про входження в СРСР.
На початку Другої світової війни з окупованих СРСР країн Балтії органами НКВС було депортовано кілька десятків тисяч чоловікКаралюн В. О перемещении противников советской власти, капиталистических и деклассированных элементов 14 июня 1941 года // Латвия на грани эпох. Вып. 2 / Под ред. Зиле Л. и др. Рига: Авотс, 1988. С. 78-94.. Після окупації Литви, Латвії та Естонії РСЧА на території цих країн розгорнулося активний антикомуністичний партизанський рух, придушений карально-репресивними органами СРСР у середині 1950-х.
На Ялтинській конференції в лютому 1945 року були закріплені післявоєнні кордони.
З проблемою анексії та окупації пов'язані питання про укладення прикордонних договорів між Росією, Естонією і Латвією, а також про «утиск» російськомовної меншини в цих країнах, включаючи відсутність прогресу в сфері натуралізації, обмеження на використання російської мови, переслідування колишніх співробітників радянських правоохоронних органі, вшанування пам'яті ветеранів та борців за незалежність від СРСР. Литва прийняла «нульовий варіант», автоматично надавши громадянство всім громадянам СРСР, які проживали на її території на момент проголошення незалежності.
У січні 2023 року Латвія видала вимогу послу РФ покинути країну протягом місяця, так само латвійський посол мав покинути РФ протягом цього ж часу.
Територіальні суперечки З балтійських держав територіальні суперечки у Росії є з Латвією (Питалівський район Псковської області — повіт Абрене) і Естонією (Печорський район Псковської області).
Свого часу, під час підписання в березні 1918 року Брестського мирного договору, Росія втратила близько 1 млн кв. км. У числі інших Росія втратила і ці території, заселені росіянами.
Після поразки Німеччини в листопаді 1918 року Радянська Росія денонсувала Брестський мирний договір. Частину земель вдалося повернути, але Печори (Петсере), Івангород і Питалово (Абрене), що дісталися балтійських республік, так і залишилися в їх руках. Більш того, в 1920 році між Радянською Росією і Естонією був укладений Тартуський мирний договір, а між Росією і Латвією — Ризький мирний договір, де кордону визнавалися в існуючих межах.
Після приєднання Естонії та Латвії до СРСР в 1940 році було вироблено територіальне розмежування між ними і РРФСР, так що станом на 1991 рік, коли стався розпад СРСР, спірні території перебували під адміністративним управлінням Росії.
Уже в середині 1990-х прикордонні договори між Росією і балтійськими державами були готові до підписання, проте в певний момент Росія почала затягувати підписання, розраховуючи ускладнити країнам Балтії вступ у НАТО, оскільки одна з вимог до нових членів блоку полягає в наявності незаперечних зовнішніх кордонів, підкріплених міжнародними угодами. Однак неврегульованість кордонів із Росією не завадила балтійським державам стати членами НАТО. Після цього затягування підписання прикордонних договорів втратило для Росії будь-який сенс.
Після того як у 2004 році держави Балтії стали членами ЄС, питання про неврегульовані відносини з Росією придбало для них нову гостроту. Як члени ЄС, балтійські держави повинні включитися в процес полегшення візового режиму, що проводиться Євросоюзом і Росією, і активізувати зусилля по боротьбі з незаконною імміграцією. Однак просуватися у вирішенні цих проблем, не маючи прикордонних договорів із Росією, практично неможливо.
Для Росії укладення договорів із країнами Балтії не менш важливо з точки зору розвитку відносин між Росією і ЄС і як істотний фактор забезпечення безпеки і територіальної цілісності Росії. Маючи вже укладену раніше прикордонну угоду з Литвою, Росія розраховувала в 2005 році підвести риску під дискусією про ключові моменти європейської історії XX століття і укласти аналогічні прикордонні договори з Естонією і Латвією в ході урочистостей із нагоди 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною. Тому ще наприкінці 2004 року Росія запропонувала главам трьох балтійських держав провести 10 травня 2005 саміт «Росія — країни Балтії» та підписати на ньому політичні декларації і прикордонні договори з Латвією та Естонією.
Підписання, однак, було зірвано. Латвійський парламент у кінці квітня 2005 року ухвалив декларацію, що містить посилання на Ризький мирний договір та припускає, на думку російської сторони, територіальні претензії до Росії. Що стосується Естонії, то естонський президент Арнольд Рюйтель відмовився приїхати в Москву. Не приїхав у Москву і литовський президент Валдас Адамкус. На думку спостерігачів, основна причина відмови президентів Литви та Естонії приїхати в Москву полягала в тому, що, згідно з прийнятою в цих країнах державної точки зору, закінчення Другої світової війни для них означало лише початок нової — радянської — окупації.
Лише через два роки — 27 березня 2007 року — Росією був підписаний договір про кордони з Латвією, сейм якої відкликав свою декларацію. З Естонією це питання не вирішене досі.
ПЄГ Балтійські країни різко виступили проти планованого будівництва Північно-Європейського газопроводу — газопровід а між Росією і Німеччиною по дну Балтійського моря, угоду про який було підписано на початку вересня 2005 року.
15 вересня 2005 року прем'єр-міністр Литви Альгірдас Бразаускас заявив, що будівництво ПЄГ обернеться екологічною катастрофою для Балтійського моря в зв'язку з тим, що на дні Балтійського моря знаходяться місця поховання хімічної зброї нацистської Німеччини.
На думку депутата Європарламенту а від Литви Вітаутаса Ландсбергіса, «цей новий альянс німців і росіян був спланований для зміни політичної карти Європи».
Аналогічну реакцію продемонстрували Польща і Латвія. 13 грудня 2005 року, однак, міністр закордонних справ Латвії Артіс Пабрікс заявив, що Латвія може взяти участь у Північно-Європейському газопроводі.