Stellaris — відеогра жанру глобальної стратегії, розроблена Paradox Development Studio і початково видана Paradox Interactive 9 травня 2016 року для Microsoft Windows, OS X і Linux . 26 лютого 2019 випущено версії для PlayStation 4 та Xbox One.
Гравець керує обраною космічною державою, розбудовує її, захищає від ворогів та досліджує галактику з метою привести державу до поставленої мети. Періодично гра оновлюється, додаються нові можливості або видаляються старі, змінюються принципи, завдання, оформлення тощо.
Ігровий процес
Цивілізації та галактика На початку гравцеві пропонують обирати расу істот (з-поміж яких є й людство планети Земля) із наперед визначеними притаманними їм філософією, формою правління, правителем, рідною планетою, технологіями. Також можна почати гру з випадковими параметрами або налаштувати всі особливості цивілізації вручну: вигляд істот, їх назву, рідну планету, геральдику, лідера, спосіб життя, переконання і т. д. Важлива роль надається філософії, яка визначає подальші схильності та обмеження, і суспільним принципам, які поєднують переконання щодо релігії, свободи волі, агресивності та ін. Потім визначаються тип і розмір галактики, складність гри, дати початку криз.
Гра починається в умовному 2200 році з однієї системи, звідки вирушають розвідувальні, будівельні та колонізаційні кораблі до сусідніх зір. Час рахується за роками, місяцями й днями, плинучи в обраному масштабі до реального часу. За нормальної швидкості гри один ігровий день дорівнює одній секунді реального часу.
Міжзоряні подорожі відбуваються спочатку з допомогою технології викривлення простору вздовж ліній, котрі поєднують зорі. Пізніше відкриваються польоти крізь червоточини та міжпросторові брами колишніх цивілізацій, телепортація. Для експедицій, колонізації, оборони й військової експансії на орбітальних портах будують флоти. Кораблі проєктують в особливому редакторі, де до базових моделей додають потрібне озброєння й обладнання.
У космосі будують станції з метою добування ресурсів, досліджень, оборони. Біля кожної зорі можна побудувати одну зоряну базу, яку з часом можна розбудувати для оборони, конструювання, ремонту й переоснащення кораблів чи для впливу на економіку або науку. Кордони визначаються зонами впливу навколо зоряних баз. Коли кордони двох цивілізацій межують, переважає та, що має більше планет.
Із численних планет лише окремі придатні для колонізації, але на багатьох можна виявити цінні ресурси, корисні чи небезпечні аномалії або місцеву цивілізацію. Із часом деякі планети можна терраформувати в більш-менш придатний тип, що дозволяє колонізувати і їх. Наприклад, арктичну планету можна перетворити на океанічну або тундрову.
Перемога в початкових версіях гри досягалася або колонізацією/завоюванням 40 % усіх придатних для життя планет, або асиміляцією/знищенням усіх інших космічних держав, або входженням до федерації, яка володіє 60 % галактики. Із версії 2.2 перемагає незалежна держава, котра до встановленого року (стандартно — до 2500-го) набере найбільше очок. На підрахунок впливають успіхи держави в різних аспектах, таких як розмір, кількість населення, розвиток економіки, технологій і т. ін.
Розвиток цивілізації Цивілізація потребує певних ресурсів для свого розвитку. Енергія необхідна для діяльності машин; Мінерали використовуються для будівництва; Їжа потрібна для підтримання життя та зростання населення; Вплив потрібен для політичних дій; Єдність слугує для відкриття «традицій», що дають загальнодержавні бонуси. Крім них існують стратегічні ресурси, потрібні для створення особливо потужних і складних будівель, космічних кораблів, і дають бонуси в різних сферах життя. До прикладу, темна матерія збільшує видобуток енергії та розвиток науки, а екзотичні гази пришвидшують польоти кораблів. Ресурсами можна торгувати з іншими цивілізаціями та обмінювати одні на інші.
Кожна з колонізованих планет має загальні райони та комірки, де зводяться унікальні споруди. Райони поділяються на міські (збільшують комерційну цінність планети, надають послуги), генераторні (виробляють енергію), гірничодобувні (виробляють мінерали) та агрокультурні (виробляють їжу). Споруди дають особливі переваги: виробляють рідкісні ресурси, просувають науку, зменшують злочинність і т. д. Також кожен район надає житло. Планета може мати унікальні риси, які роблять її більш чи менш вигідною в різних аспектах. Населення поділяється на класи: правителів, спеціалістів (вчені, правоохоронці, медики та ін.) і робітників (фермери, шахтарі тощо). Що більше населення, то більше районів і споруд може звести гравець, однак обмеження накладається як розміром планети, так і її особливостями (частину останніх можна усунути за рахунок витрати ресурсів). Населення зростає, коли має надлишок їжі та не обмежується в правах і потребах. У перших версіях гри поверхня планети поділялася на комірки, діяльність яких потребувала заселення, а населення зростало при надлишку їжі.
Щомісяця держава отримує певну кількість очок науки, що залежить від кількості дослідних станцій і наукових установ. Розвиток технологій поділено на три напрями: Фізика (добування енергії, зброя, сенсори, комп'ютери тощо), Соціологія (колонізація, управління, адаптація), Інженерія (добування ресурсів, космонавтика, робототехніка). Вивчаючи в кожному з них якусь галузь за очки науки, держава отримує одну чи кілька конкретних розробок, які може впровадити. Розробки обмежуються типом цивілізації та даються випадково. Деякі можна отримати шляхом зворотного інженерингу зі знайдених уламків чи решток споруд.
Населення планет має рівень щастя, який визначає продуктивність. Щастя залежить від забезпечення потреб населення, політичної ситуації, слідування обраній філософії. У міру розвитку науки, можна вдосконалювати населення, наділяти його новими рисами, створювати підвиди й надавати їм різні права.
Коли космічна держава розростається, об'єднуючи багато колоній, її подальше розширення починає негативно впливати на різні сфери життя. Гравець може впроваджувати поділ на автономні регіони, доручаючи управління ними штучному інтелекту. Можливо задати основні параметри регіону, такі як спеціалізація на чомусь чи розмір податків. Розвиваючи «традиції», гравець отримує бонуси та нові можливості для своєї держави. У кожній гілці існує кілька «традицій», які можна відкривати одна за одною.
Для виконання конкретних завдань наймають лідерів: губернаторів, адміралів, генералів, дослідників. Усі лідери мають певну тривалість життя, можуть помирати від старості або гинути через внутрішні й зовнішні конфлікти. Ці лідери мають як позитивні, так і негативні риси (наприклад, шкідливі звички, що зменшують тривалість їх життя). Гравець здатний підтримати когось із лідерів та привести його до влади. Деякі галузі діють і без лідерів, однак гірше, інші — перебувають у застої. Так, дослідження відбуваються й без керівників у цій галузі, але обстеження планет без них неможливо.
Із часом космічна держава так розростається, що в різних її регіонах формуються різні менталітети. Можуть початися сепаратистські рухи, а нові технології здатні спричиняти лиха. Так, на пізніх етапах ігрової партії можливі повстання штучного інтелекту або вторгнення прибульців із паралельних вимірів, викликані надмірним використанням гіперпросторових двигунів. Кілька держав можуть сформувати альянс і вирішувати якісь проблеми разом.
Військова справа Битви відбуваються в реальному часі, але гравець не має безпосереднього контролю над військами (крім наказу відступати). Подібним чином відбувається завоювання та оборона планет, результат визначається складом армії, її озброєнням і наявністю фортифікацій. При цьому фортифікації вразливі для бомбардування з космосу, інтенсивність якого обирає гравець. Гравець може засилати на інші планети шпигунів і диверсантів, котрі при цьому можуть перейти на бік ворога. Розмір флоту автоматично впливає на ризик появи піратів, які можуть нападати на зоряні бази, шахти й дослідні станції.
Зоряні бази можуть оснащуватися оборонними платформами, що автоматично атакують ворогів. Дизайн оборонних платформ, як і кораблів, задається в спеціальному редакторі і вони можуть переоснащуватися.
Іноді в космосі з'являються вороже налаштовані флоти, які не належать конкретним гравцям (зграї космічних тварин, пірати чи дрони зниклих цивілізацій). Якщо гравець зуміє перемогти їх, то отримає корисну технологію. До прикладу, перемігши космічних амеб, держава отримає технологію регенерації корабельної броні.
Дипломатія Права на планетні системи заявляються будівництвом зоряних баз, які поширюють зону впливу. З часом держава знаходить інші цивілізації різного рівня розвитку, з якими рано чи пізно мусить налаштовувати відносини — дружні або ж ворожі. Ставлення вимірюється в очках та може бути позитивним і негативним. Гравець знаходить як старші держави, зазвичай сильні, але ізольовані, так і бачить зародження молодих. Налаштування стосунків з ними, так само як і внутрішня політика та встановлення баз, вимагає очок впливу, генерованих столицями, успішними діями й суперництвом. У початкових версіях гри існували посольства. Заснувавши посольство, держава отримувала доступ до торгівлі, укладення коаліції, оголошення війни. Із виходом оновлення 1.2 («Asimov») дипломатичні дії перестали потребувати посольств, на відносини стали впливати безпосередньо дії держав і їх переконання. В оновленні 3.0 посольства повернули, але їх функції значно обмежили. Недоброзичливі сусіди можуть відкликати посольство та висловлювати своє презирство до інших держав, особливо якщо їхні філософські погляди чи переконання протилежні. Так, мілітаристи зневажатимуть пацифістів, спіритуалісти — матеріалістів і навпаки.
Давні держави, звані «Полеглими імперіями», вирізняються надзвичайно високим рівнем розвитку. Вони володіють астроінженерними спорудами, а флоти мають технології, доступні гравцям лише на найвищому рівні розвитку. З уламків їхніх кораблів можливо добути певні корисні знання. «Полеглі імперії» не розширюють свого впливу й не будують нових флотів, лише відновлюючи втрачене. Кожна з них має свої обов'язки. Наприклад, існують імперії, що не допускають колонізації священних для них місць, або ж не дозволяють молодшим державам розвивати технології, які вважають небезпечними. Втім, такі держави можуть «пробудитися», відновивши експансію.
На деяких планетах мешкають дикуни або істоти, що тільки еволюціонують у розумні форми чи ще не опанували надсвітлові польоти. Залежно від світогляду, розвиненіша цивілізація може пасивно чи активно досліджувати їх — спостерігаючи на віддалі чи викрадаючи представників. Гравець може допомогти їм у розвитку і цим забезпечити вхід молодої цивілізації до складу своєї держави (зробити васалом), так само як і поневолити, таємно впливаючи на уряд.
Розробка Про розробку гри стало відомо на виставці Gamescom 6 серпня 2015 року, коли Paradox Interactive опублікували тизер-трейлер, присвячений дослідженням планет. Paradox Interactive вирішили, після історичних відеоігор (Crusader Kings, Europa Universalis, Victoria і Hearts of Iron) створити гру про майбутнє. Основна ідея описувалася як «Галактика давня й повна чудес», що передбачало різноманітність у всьому, від вигляду істот, які її населяють, до можливостей гравця. Дизайнер Томас Йоханссон на Gamescom зауважив: «Ми не намагаємося створити якийсь конкретний Всесвіт. Це може бути будь-який науково-фантастичний Всесвіт».