Павло́ Микола́йович Га́лкін ( , місто Кисловодськ, тепер Ставропольського краю, Російська Федерація — , місто Запоріжжя) — український радянський діяч, металург, директор Запорізького титано-магнієвого комбінату. Герой Соціалістичної Праці (19.02.1986). Кандидат у члени ЦК КПУ в 1976—1990 роках. Кандидат технічних наук.
Життєпис У 1955 році закінчив Північнокавказький гірничо-металургійний інститут імені Серго Орджонікідзе зі спеціальності інженер-металург.
У 1955—1972 роках — змінний майстер, начальник зміни, майстер металургійної дільниці (цех № 1), майстер зміни, старший майстер, заступник начальника цеху, начальник гідрометалургійної дільниці, начальник цеху № 8, головний інженер Дніпровського титано-магнієвого заводу (Запорізького титано-магнієвого комбінату).
Член КПРС з 1960 року.
У 1972—1993 роках — директор Запорізького титано-магнієвого комбінату імені 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Запорізької області.
Працював ректором університету технічного прогресу і економіки, який функціонував на комбінаті. Автор наукових праць у галузі теорії та практики виробництва титанових та напівпровідникових матеріалів (38 статей, 50 винаходів).
З 1993 року — радник генерального директора Запорізького титано-магнієвого комбінату. На пенсії в місті Запоріжжі.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (19.02.1986) два ордени Леніна (30.03.1971, 19.02.1986) орден Жовтневої Революції (2.03.1981) два ордени Знак Пошани (1966, 15.02.1974) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР(25.06.1982) заслужений металург Української РСР (1976)
Примітки
Посилання Галкін Павло Миколайович