Солодкість — один з чотирьох (або п'яти) «основних смаків», що традиційно розрізнювались людьми в різних країнах та культурах.
Наявність солодкого смаку зазвичай асоціюють із присутністю цукру, але відчуття солодкого виникає також від гліцерину, деяких білкових сполук, амінокислот (аспартам). Одним з хімічних носіїв «солодкого» є гідроксигрупи в великих органічних молекулах — розчинні вуглеводи, а також поліоли: сорбіт, ксиліт.
Рецептори солодкого Рецептори солодкого — G-білокспряжені рецептори — особливо щільно розміщені на язиці в певних зонах. Використовується система «вторинних посередників» цАМФ, пов'язана з H+-каналами, рецепцією «кислого смаку».
Солодкі речовини різної природи можуть мати різні додаткові тони смаку, наприклад сахарин тільки в найменших концентраціях сприймається, як солодке, а при більших — має чіткий «металевий присмак». + Середньостатистичні пороги виявлення деяких солодких речовин для людини (у мілімолях)МолекулаПорігСахароза10 mMЛактоза30 mM1-пропіл-2-аміно-4-нітробензол2×10−3 mM
Див. також Підсолоджувачі
Посилання Cohn, Georg (1914). Die Organischen Geschmackstoffe. Berlin: F. Siemenroth.
Tinti, Jean-Marie & Nofre, Claude (1991). Why does a sweetener taste sweet? A new model. In D.E. Walters, F.T Orthoefer & G.E. DuBois (Eds.), Sweeteners: Discovery, Molecular Design, and Chemoreception, ACS Symposium Series 450, pp. 209—213. Washington, DC: American Chemical Society.