Владимирська область

Влади́мирська о́бласть () — суб'єкт Російської Федерації. Входить до складу Центрального федерального округу.

Обласний центр — місто Владимир, відстань від Владимира до Москви — 190 км Площа — 29 084 км² Населення — 1 297 936 осіб (2025)

Географія

Географічне положення Владимирська область розташована у центрі Європейської частини Росії на півдні Волзько-Окського межиріччя, за 200 км на схід від Москви. Владимирська область простягнулася на 170 км із півночі на південь і на 280 км — із заходу на схід.

Межує з Московською, Ярославською, Івановською, Рязанською і Нижньогородською областями.

Рельєф Територія розташована у центрі Східноєвропейської рівнини, основна частина території — слабко горбиста рівнина із загальним зниженням від Клинсько-Дмитровської гряди (висоти до 271 м) на півночі, через Владимирське (Юр'єве) Опілля (висота до 236 м), далі на південь до Мещерської низовини (переважна висота 120 м) і на схід через Оксько-Цнинський вал (до 184 м) і Гороховецький відріг (верхня точка — 191 м) до Балахнинської низовини (близько 90 м) і гирло Клязьми (67 м). Через урвисті схили височини регіон має рекреаційні (зимові види спорту) ресурси й гідроакумуляційні можливості.

Мінеральні ресурси Основними мінеральними ресурсами області є вапняки, торф, будівельні піски й камені, вогнетривкі й цегельні глини. Запаси торфу в розмірі 59 млн тонн, основна їхня частина залягає в межах Мещерської низовини. Загальний обсяг покладів вапняків становлять 30 млн тонн, розташовані у районі Оксько-Цнинського валу, де їхні товщі досягають 130 метрів (Ковровський, В'язниківський, Судогодський, Селівановський райони).

Кварцові піски — чисті, дрібні, майже без домішок глинистих часток льодовикового походження. Мають федеральне значення, у більших кількостях залягають у південних районах області (Гусь-Хрустальний і Меленковський райони). Використовуються піски для виробництва скла й кришталю. Також в області є фосфорити, залізна руда, є невеликі поклади гіпсу, флюсових матеріалів і металургійних доломітів місцевого значення. На території області зустрічаються природні джерела мінеральних вод.

Клімат Клімат області помірно континентальний, тривалість періоду із середньодобовою температурою нижче 0 °C — 137 днів, середньорічна температура +5 °C (стандартне відхилення +12 °C), середня температура січня −13° С, липня +19° С, середня товщина сніжного покриву 40 мм (лежить у середньому 144 дні). Середньорічна кількість опадів 420—740 мм, тривалість вегетаційного періоду 160—180 днів.

Гідрографія Загальна площа поверхневих вод становить 32,9 тис. га.

Основні річки області Клязьма й Ока. Територією області протікають сотні середніх і малих річок, загальною довжиною понад 8,6 тис. км (їхня кількість разом зі струмками доходить до 560). Клязьма впадає в Оку на південно-східній окраїні по межі з Нижньогородською областю. Найбільші притоки Клязьми: Шерна (із притокою Молокча), Кіржач (із притоками Великий й Малий Кіржач), Пекша, Колокша, Нерль, Судогда, Уводь, Лух, Суворощь, притоки Оки: Гусь, Унжа й Ушна, біля Александрова бере початок притока Волги — Дубна.

Є близько 300 озер загальною площею в п'ять тисяч гектарів. Більшість із них мілководні, безстічні, деякі мають торф'яний шар. Походження озер різне. Численні озера розкидані долинами річок. Найбільші з них — Урвановське (завдовжки 12 км) і Віша (завдовжки близько 10 км). На Мещерській низовині й на північному заході області є озера давніх алювіальних долин: Ісіхри, Святе тощо. Озера карстового походження, розташовані у низов'ях Клязьми й у центрі округу В'язники (північний схід області), мають сильно мінералізовану воду й пов'язані між собою підземними водотоками. Найбільше й найглибше з них — озеро Кшара. Біля Александрова та Юр'єв-Польському районі є озера льодовикового походження невеликих розмірів.

Основні масиви боліт регіону (загальна їхня площа становить 37,4 тис. га) лежать у Мещерській і Балахнінській низовинах.

Ґрунти У регіоні зустрічаються: родючі темнобарвні карбонатні й сірі лісові — займають 417,5 тис. га або 14,3 % загальної площі (Суздальський і Юр'єв-Польський райони, частини Александровського, Кольчугінського й Собінського районів) дернові алювіальні (заплавні) по берегах Оки й Клязьми дерено-підзолисті ґрунти, що сформувалися під хвойними й мішаними лісами середньосуглинистого типу (В'язниківський, Муромський, частково Ковровський, Камешковський, Гороховецький, Селівановський, Собінський, Кіржацький, Александровський райони) супіщаного й піщаного типів (Гусь-Хрустальний, Меленковський, Петушинський, Судогодський райони, південні частини Кіржацького, Собінського, Муромського й Селівановського районів) підзолисто-болотні й болотні в межах Мещерської низовини й Гороховецьких боліт

Відзначається недостатня забезпеченість ґрунтів бором і сіркою, 85—98 % ґрунтів належать до категорії малозабезпечених цинком.

Деградація земель найпоширеніша у вигляді водної ерозії — близько 175 тис. га еродованих земель і близько 700 тис. га — ерозіонебезпечних.

Рослинність Область розташована у субтайговій рослинній зоні. Переважають широколистяно-темнохвойні мішані ліси з вкрапленнями соснового лісу на південному сході, широколистяно-соснових й сосново—сухотравних лісів на Гороховецькому пасмі, заплавна рослинність берегів Оки й Клязьми й рослинність боліт у низинах регіону.

Найважливішим сировинним запасом і природним багатством Владимирської області є ліси, які покривають 1520,9 тис. га (42 % території регіону). Запаси деревини — 209 млн м³, у тому числі хвойних порід — 137,5 млн м³. Розрахункова лісосіка області використовується на 90 %, щорічно вирубується близько 9 тис. га лісу для промислових цілей.

Багата й славиться своєю рослинністю зволожена Мещера, тут збирають малину, суницю, смородину, особливо багато чорниці, брусниці, калини й журавлини, численні гриби й лікарські рослини (багно болотне, хвощ польовий, деревій звичайний, звіробій, м'ята, кропива, конвалія тощо). Різноманітні типи водоростей, мохів, лишайників.

Особливої охорони вимагають 14 видів, серед них — сальвінія плаваюча, рдесник Фриса, ірис сибірський, верба чорнична. Багато болотних співтовариств відносять до рідких і зникаючих.

Тваринний світ У сучасній фауні налічується понад 50 видів ссавців, серед яких: лось, кабан, сарна, благородний олень і лань, рись, вовк, вивірка, заєць, куниця, лисиця, тхір, борсук й інші хутрові звірі (полювання відкрите з жовтня по лютий), 5 видів плазунів і 10 видів земноводних. У Червону книгу РФ внесена хохуля звичайна.

На території області живе 216 видів птахів, серед яких: глухар, тетерук, орябок, сіра куріпка, вальдшнеп, гусак, качка тощо.

Водойми регіону також багаті річковою й озерною рибою численних видів (в'юн, плітка, щука, окунь, карась, краснопірка, у Клязьмі зустрічається стерлядь), риболовля популярна як влітку, так і взимку (підлідна риболовля). Діє декілька мисливських господарств.

Охорона природи Екологічна ситуація в області в цілому сприятлива. На півдні області на території Гусь-Хрустального району виділена територія під Національний парк «Мещора», пам'ятка природи — озеро Ісіхра, частина федерального заказника «Клязьминський» (північний схід Ковровського району), що охороняє хохулю й у цілому природний комплекс заплави Клязьми, федеральний заказник «Муромський» у заплаві Оки, площею 56 200 га, що охороняє хохулю, і мисливських тварин регіону, а також пам'ятка природи озеро Віша. Створена й ведеться червона книга Владимирської області.

Головними осередками забруднення є промислові центри регіону — міста Владимир, Ковров, Муром; періодичні пожежі й порушення екосистем в осушених торф'яних болотах північного заходу й території активного тваринництва.

Історія

Знайдені стоянки людини пізнього палеоліту (близько 25 тис. років до н. е.) «Сунгирь». Археологічні розкопки Мурома й інших поселень розповідають нам про фіно-угорське коріння цих земель.

Населення

Загальні характеристики

Чисельність населення: 1 297 936 осіб (2025) Густота населення: 44,63 осіб/км² (2025) Питома вага міського населення: 80,26 % (2022) Природний рух населення, на 1000 осіб: −10,9 (2020) Народжуваність, на 1000 осіб: 7,5 (2020) Смертність, на 1000 осіб: 18,4 (2020) Середнє число дітей на одну жінку — 1,051 (2025) Середня очікувана тривалість життя, років: 68,11 (чоловіки — 63,18; жінки — 73,00) (2021) Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1207 (2017)

Етнічний склад населення +Етнічний склад населення Владимирської областіЕтнос19591989200220102021Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Росіяни1 367 17697,51 578 82195,81 443 85795,81 288 71695,61 201 69395,8Українці10 7600,821 8441,316 7551,112 5410,94 4610,4Вірмени2650,01 1950,14 9990,36 2470,54 4330,4Таджики2720,05200,01 7860,14 0810,3Татари8 2670,69 2140,68 6700,67 3320,53 5690,3Узбеки1820,01 1300,17980,13 2850,23 1700,3Інші15 6971,136 2682,231 7562,128 3762,133 5522,7Не вказали етнос24–17–16 635–95 410–93 175–

Адміністративно-територіальний устрій

Міські округи Владимир Гусь-Хрустальний Ковров Муром ЗАТУ Радужний

Муніципальні райони Александровський район В'язниківський район Гороховецький район Гусь-Хрустальний район Камєшковський район Кіржацький район Ковровський район Кольчугінський район Меленківський район Муромський район Петушинський район Селівановський район Собінський район Судогодський район Суздальський район Юр'єв-Польський район

Населені пункти +Населені пункти Владимирської області з чисельністю понад 10 тисяч осіб (2025) Владимир 341 579 Юр'єв-Польський 16 388 Ковров 127 831 Собінка 16 246 Муром 104 078 Карабаново 12 765 Александров 54 179 Меленки 12 725 Гусь-Хрустальний 48 649 Лакінськ 12 148 Кольчугіно 37 324 Петушки 12 059 В'язники 33 815 Гороховець 11 892 Кіржач 25 814 Камєшково 11 679 Радужний 17 478Струніно11 039 Покров 17 381

Влада

Економіка

Основне місце в економіці займає промисловість, особливий вплив на розвиток має федеральний транспорт, що представлений декількома найбільшими магістралями. Федеральне фінансування в балансі регіонального бюджету досягає 25 % (2006). Частка сільського господарства у ВРП — 12 %. Регіональним керівництвом підтримується розвиток екскурсійно-історичного й екологічного туризму.

Промисловість У структурі промисловості основну роль відіграє машинобудування, що створює до 40 % промислового продукту. Істотне значення мають харчова промисловість (до 17 % промислового продукту), електроенергетика (10 %), скляна (до 7 %) та легка (близько 5 %) промисловості.

Машинобудування Основні центри машинобудування — Владимир, Ковров, Муром. Значимі підприємства: Владимирський тракторний завод, Владимирський електромоторний завод, Електроприлад Ковровський механічний завод, Екскаваторний завод "Ковровец", Завод ім. Дегтярьова Муромський стрілочний завод, Муромський машинобудівний завод, Муромський тепловозобудівний завод Кольчугинський завод «Електрокабель» Заводи автомобільних комплектуючих: «Автосвет» (Киржач) і ОСВАР (В'язники), «Стакол» (Петушки), «Автоприбор» (Владимир)

Харчова промисловість Найрозвиненіша переробка молочної продукції й кондитерське виробництво Найбільші об'єднання підприємств — «Молоко» і «Ополье» Кондитерська фабрика «Штольверк Рус» концерну Kraft Foods

Енергетика Регіон має істотний електроенергодефіцит, потреба на 3/4 покривається з ОЕС центру через Владимирські електромережі. Найбільші об'єкти — Владимирська ТЕЦ потужністю в 400 МВт, і вузлова Владимирська підстанція 750 кВ потужністю 2500 МВА. Цікаво, що на початку 1940-х було практично почате будівництво двох гідровузлів з ГЕС на Клязьмі, що зупинилося з початком війни. Діяли невеликі мінігес на Нерлі, біля села Фінеєво на Кіржачі, безліч водяних млинів.

Споживання енергоресурсів в 1999 році склало: Природний газ — 2,6 млрд м³ Вугілля — 323 тис. т Нафтопродуктів — 647 тис. т Імпорт електроенергії — 3,9 млрд кВт·год

Скляна промисловість