Бусол Олена Юріївна – українська вчена в галузі юриспруденції і філософії, відома працями з проблем корупційної злочинності та аналітичної розвідки.
Доктор юридичних наук (кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право). Вчене звання – старший науковий співробітник зі спеціальності «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» (2011).
Авторка монографії «Протидія корупційній злочинності в Україні у сучасний період», яка за версією Центру політичних студій та аналітики «ЕЙДОС» увійшла в «Топ-10 видань про боротьбу з корупцією». Книга «Political games, або створення Державного бюро розслідувань в Україні»Бусол Олена. Political games, або створення Державного бюро розслідувань в Україні : монографія . – К. : Самміт-Книга, 2017. 232 с. була номінантом XX Всеукраїнського рейтингу «Книжка року – 2017» у розділі «Обрії».
Бусол Олена двічі визнана кращим автором Загальнонаціональної юридичної газети «Юридичний вісник України» (за 2018 та за 2019Кращі автори «Юридичного вісника України» 2019. рік) у номінаціях «Досконалий професійний аналіз актуальної правової проблеми» та «Творче висвітлення складних питань правознавства».
За навчально-практичний посібник «Система органів державної влади з правоохоронними функціями в Україні» за заг. ред. Бусол О.Ю. у 2019 р. нагороджена дипломом Спілки юристів України.
О. Бусол – одна з ініціаторів введення концепту «аналітична розвідка» у вітчизняний професійний та науковий дискурс.До Міжнародного дня боротьби з корупцією відкрито тематичну експозицію «Боротьба з корупцією – ефективний інструмент українського державотворення»
Біографія Народилася 21 січня 1966 року в м. Санкт-Петербург.
До розпаду СРСР працювала техніком; інженером-електроніком в Науковому обчислювальному центрі Байконуру (в/ч). Під час роботи у Центрі, в 1988 році брала участь у здійсненні комплексу заходів з науково-технічного обслуговування електронно-обчислювальних машин при запуску системи багаторазового використання – ракетоносія «Енергія» з орбітальним космічним кораблем «Буран».
З 1992 по 2004 р. проходила службу в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Сумській області на посадах оперуповноваженого з особливо важливих доручень, начальника відділення, заступника начальника відділу, в.о. начальника відділу, начальника відділу.
Стояла у витоків створення та очолювала підрозділи обробки оперативної інформації Автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Скорпіон», які в 2001 році набули статус Розвідувально-аналітичних підрозділів «Скорпіон» Розвідувально-аналітичного Центру Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.Процес становлення підрозділів «Скорпіон» відображений у науковій статті О.Ю. Бусол «Діяльність розвідувально-аналітичних відділів «Скорпіон» спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю» // Наук. вісн. Київ. нац. унів. внутр. справ. – К., 2006. – № 3, ч. 2. – С. 40–49 (доступна у спеціальній бібліотеці НАВС, М. Київ).
З 2004 по 2006 рр. проходила службу на посаді начальника Розвідувально-аналітичного відділу «Скорпіон» Розвідувально-аналітичного Центру в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Київській області.
З 2006 по 2007 рр. – заступник начальника Аналітичного Центру – начальник відділу аналізу та прогнозування, підпорядкованого Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України.
З 2007 року проходила службу в Міжвідомчому науково-дослідному центрі з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України на посадах старшого наукового співробітника відділу з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки; заступника начальника відділу з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки – керівника групи по боротьбі з корупцією.
У грудні 2012 році звільнилася з органів внутрішніх справ з посади заступника начальника Управління оперативно-аналітичного забезпечення захисту бюджетних коштів – начальника відділу боротьби зі злочинами в бюджетній сфері Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України, у спеціальному званні полковник міліції.
З 2013 р. працювала на посаді старшого наукового співробітника відділу політологічного аналізу Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної академії наук України.
З 2016 р. – провідний науковий співробітник Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України на суспільних засадах.
2017– 2020 р.р.:
Професор кафедри кримінального права, кримінології та господарського права ВНЗ «Національна академія управління»; Професор кафедри спеціально-правових дисциплін Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського; Завідувач кафедри спеціально-правових дисциплін Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського.
Брала участь у конкурсі на посаду Голови національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів. Бусол О. Ю. отримала 3 голоси з 6 членів конкурсної комісії (від представників «Transparency International», Генеральної прокуратури та Кабінету міністрів України), і стала шостою в рейтингу кандидатів на цю посаду (набрали голосів кандидати: Людкевич – 6, Янчук – 5, Нижинська – 5, Сологуб – 4, Усатий – 4, Бусол – 3. Решта кандидатів набрали по 1 та 0 голосів) .
Журналісти у своїх аналітичних статтях зазначили лише двох з 64 кандидатів на посаду голови Державного бюро розслідувань, репутація та фаховисть яких не викликають запитань. Це Олена Бусол - багаторічна дослідниця проблем корупційної злочинності та можливостей аналітичної розвідки та Віталій Титич - відомий, як один з ключових адвокатів родин Небесної сотні.
Причетна до зриву затвердження результатів конкурсу з обрання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відомчі нагороди Медалі «За сумлінну службу» III ступеня; «За сумлінну службу II ступеня»; «За сумлінну службу I ступеня»; «15 років МВС України»; «Почесна відзнака ГУБОЗ України II ступеня»; «Ветеран органів внутрішніх справ України»; нагрудний знак «ГУБОЗ МВС».
Наукова діяльність Авторка понад 250 наукових праць з тематики організованої злочинності та корупції, аналітичної розвідки.
Учасниця Всеукраїнського проекту «Золотий фонд нації» (файл «Книга Золотий фонд_Бусол»).
Учасниця проекту «Обличчя України. Імена. Портрети. Долі» за вагомий внесок у розвиток суспільства .
Інтерв’ю з Оленою Бусол дивись у журналі «XXI век. Персона», ноябрь–декабрь 2010 год, с. 144 –147.
Є першим і на даний час єдиним вітчизняним фахівцем з проблем аналітичної розвідки в оперативних підрозділах правоохоронних органів України на рівні кандидата юридичних наук.
О.Ю. Бусол вперше введено в науковий обіг поняття «аналітична розвідка» як одного з напрямів оперативно-розшукової діяльності, що полягає у зборі, добуванні та комплексному аналізі оперативно-розшукової інформації, у тому числі з застосуванням інформаційних технологій, з метою отримання нових відомостей про злочинну діяльність осіб та груп.
Тема кандидатської дисертації: «Організація аналітичної розвідки в оперативних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України» за спеціальністю «Оперативно-розшукова діяльність» (2009)https://web.archive.org/web/20160812194631/http://naukaipravoohorona.com/index_html_files/35_Movchan.pdf
Тема докторської дисертації: «Протидія корупційній злочинності в Україні у контексті сучасної антикорупційної стратегії» за спеціальністю «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» (2015).
Докторське дослідження З результатів докторського дослідження: виділено значимі чинники (критерії) протидії корупційній злочинності в окремих зарубіжних країнах, за якими можна порівнювати ефективність їх впливу на загальний рівень корупції. Встановлено, що наявність спеціалізованих антикорупційних органів та етичних стандартів державних службовців не є показовими чинниками запобігання вчиненню корупційних діянь. Існує пряма залежність між економічним рівнем розвитку держави та рівнем корупції в країні – чим вище такий рівень, тим менший рівень корупції. Кримінальна відповідальність за корупційні діяння є обов’язковим чинником протидії явищу для всіх країн. Частково дієвими є заходи профілактики. Залучення населення і громадських організацій до протидії корупційній злочинності та політична воля уряду для проведення відповідних реформ є важливими чинниками, які суттєво мінімізують корупцію; систематизовано відомі в кримінології моделі еволюції та форми проявів корупції та доведено, що Україна характеризується олігархічною моделлю корупційних відносин, що необхідно в першу чергу враховувати при визначенні заходів протидії корупційній злочинності; сформульовано авторські поняття «вимірювання рівня корупції» та «оцінювання корупції». Вимірювання рівня корупції (характеристика) здійснюється при оцінюванні корупційних взаємовідносин: між країнами; в окремо взятій країні; в кожній сфері соціального життя країни (глобальний, державний та локальний виміри). Ключовими критеріями для оцінювання визначено: реальний стан корупції (поширеність); сприйняття корупції населенням; ефективність заходів протидії корупції; виявлено основні риси законодавчої антикорупційної політики України в сучасний період, яка характеризується формальним підходом, декларативністю, непослідовністю, зволіканням з прийняттям законів, заполітизованістю. Аналіз розвитку антикорупційного законодавства в сучасний період свідчить про його неефективність, що дає підстави для висунення гіпотези про недостатність врахування проблеми формування рівня правової культури та правосвідомості громадян при розробці державної антикорупційної політики; запропоновано введення в науковий обіг поняття «організована корупційна злочинність» як різновид економічної злочинності – статистично обумовлена сукупність злочинних діянь осіб і груп, які відповідно до кримінального закону є корупційними злочинами та кваліфікуються за ознаками, притаманними організованій злочинній групі та злочинній організації; визначено корупційні ризики в діяльності прокурорів, слідчих при формуванні Єдиного реєстру досудових розслідувань. Обґрунтовано необхідність встановлення кримінальної відповідальності за умисне невнесення прокурором, слідчим відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, в тому числі, якщо ці протиправні діяння було вчинено з метою отримання неправомірної вигоди; встановлено поширеність і причини корупційної злочинності в ОВС України в сучасний період. Кримінологічно-значущою причиною корупційної злочинності в ОВС України згідно з культурологічною концепцією протидії злочинності є низька соціальна культура працівників міліції; доведено неефективність діяльності антикорупційних підрозділів органів державної влади в Україні у протидії корупційній злочинності в сучасний період, а тому недоцільність включення їх до штатів органів виконавчої влади при формуванні антикорупційної стратегії України; обґрунтовано необхідність криміналізації таких діянь, як поширення завідомо недостовірної інформації на замовлення представником засобу масової інформації та замовлення йому виготовлення інформаційного продукту неправдивого змісту; на основі культурологічно-репресивного підходу запропоновано шляхи підвищення ефективності національної антикорупційної стратегії, які полягають у створенні координуючих і моніторингових органів, а також у забезпеченні реальної, а не формальної участі громадянського суспільства в протидії корупційній злочинності, зокрема за допомогою просвітницьких методів, що сприяють формуванню антикорупційної культури в суспільстві.