Регетів (, лем. Реґєтів) — лемківське село у сучасній Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — (2011).
Розташування Лежить над потоком Регетівка — правим притоком річки Ждиня, правої притоки Ропи.
Історія Село закріпачене на волоському праві у другій половині XVI століття і включене до складу так званого «мушинського ключа», до якого належало до першого поділу Польщі.
Податковий реєстр 1629 року засвідчує 3 селянські господарства і млин, село у власності Яна Велопольського гербу Старий Кінь.
У 1914 році за москвофільство 16 мешканців Регетова Вижнього заарештовано й вислано до Талергофу.
До 1945 року в селі Регетів Вижній була парохіяльна греко-католицька дерев'яна церква святого архангела Михаїла, споруджена 1865 року і богослужбова дерев'яна каплиця, парохія підлягала Горлицькому деканату, до парохії належали також Регетів Нижній і Сквіртне з дерев'яною церквою святих Безсребреників Кузьми і Дем'яна, споруджена 1837 року, метричні книги велися з 1811 року.Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 27 В ході Тилявської схизми меншість українців з обох Регетовів (112 із 740) перейшли до Польської православної церкви.
До виселення українців у селі було переважно лемківське населення: з 390 мешканців Регетова Нижнього — усі 390 українці; з 470 мешканців Регетова Вижнього — 445 українців, 15 поляків (прикордонна охорона) і 10 євреїв.Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 25, 116.
Після другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба підрозділів УПА проти радянських та польських військ. Ті з українців, хто вижив, 1947 року під час операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість заселено поляків. У 1955 року церква святого архангела Михаїла розібрана і перевезена до Жулкєвки (Красноставський повіт), де використовується під костел.
У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.
Сучасність Після депортації українців обидва Регетови спорожніли, в Регетів Нижній переселено поляків, натомість Регетів Вижній так і залишився практично безлюдним і територія обох сіл об'єднана.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Пам'ятки Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:
Військове кладовище № 48 часів першої світової війни на горі ЯворинаCmentarz nr 48 — Regetów Wyżny. Військове кладовище № 51 часів першої світової війни на горі РотундаCmentarz nr 51 — Rotunda. Дерев'яна прицвинтарна каплиця Перенесеня Мощей св. о. Николая, споруджена 1856 року, з 1947 року використовувалася під кошару, 2001 року передана православній громаді, перебудована, належить до парафії в Гладишеві і використовується для богослужінь. Старий поховальний цвинтар.
Крім того, є дві православні церкви: Стара невживана церква побудови 1930-х років. Філіальна парафії Гладишів православна церква св. apx. Михаїла, побудована в 2008—2012 рр.
Постаті Тима Ярослава Іванівна (1939 — ?) — педагог, літератор, поетеса.
Примітки
Література
Посилання
Apokryf Ruski Regietów Cmentarz nr 51 Rotunda