Антипатр з Тарса (; бл. 200 — бл. 129 до н. е.) — філософ-стоїк, учень і послідовник Діогена Вавилонського, вчитель Панетія Родоського, Діонісія Кіренського та Гая Блоссія. Він писав книги про богів і ворожіння, в основі етики — вища мораль, ніж у його вчителя Діогена.
Він вчив вірі в Бога як «благословенного, вічного та прихильного до людей», що частково суперечило концепції Хрісіппа. Plutarch, de Stoic. Rep.
Наклав на себе руки, прийнявши отруту.
Серед іншого, його робота відома тим, що вона є першоджерелом слова мізогінія (μισογυνία, misogunia). У своєму моральному трактаті, відомому як «Про шлюб» (бл. 150 р. до н. е.).The editio princeps is on page 255 of volume three of Stoicorum Veterum Fragmenta (SVF, Old Stoic Fragments) Антипатр стверджує, що шлюб є основою держави, і вважає, що він заснований на божественному (політеїстичному) постанові. Він використовує слово мізогунія, щоб описати тип письма, якого трагік Евріпід уникає, заявляючи, що він «відкидає ненависть до жінок у своїх творах» (ἀποθέμενος τὴν ἐν τῷ γράφειν μισογυνίαν). Потім він наводить приклад цього, цитуючи втрачену п’єсу Евріпіда, в якій вихваляються заслуги сумлінної дружини.38-43, fr. 63, in von Arnim, J. (ed.). Stoicorum Veterum Fragmenta. Vol. 3. Leipzig: Teubner, 1903
Примітки
Посилання Smith, William, ed. (1870). «Antipater, of Tarsus». Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. pp. 203—204.