Архедем з Тарса () Strabo, Geography, xiv; Diogenes Laërtius, Lives of Philosophers, vii. — давньогрецький філософ-стоїк, був у розквіті близько 140 до н. е.
В етиці він намагався уточнити ідеї Діогена Вавилонського й Антіпатра з Тарса, запропонувавши свою формулу «кінцевої мети» («жити, виконуючи все належне» — Diog. L. VII 88).
Автор двох праць: Про голос () і Про елементи (), згадуються Діогеном Лаертським. Diogenes Laërtius, Lives of Philosophers , vii.
Ймовірно, він той Архедем, якого Плутарх називає Афінським, і який, за його твердженням, відправився в Парфію та заснував школу філософів-стоїків у Вавилоні . Plutarch, de Exilio, 14.
Архедем також згаданий в творах Цицерона Cicero, Acad. Quaest., Ii. 47. , Сенеки Seneca, Epistles, 121. та інших стародавніх авторів.
Примітки