Маміашвілі Михайло Геразійович ( , Конотоп, Сумська область, Українська РСР, СРСР) — радянський борець греко-римського стилю, Олімпійський чемпіон, Заслужений майстер спорту СРСР (1988), Заслужений тренер СРСР (1992).

Початок виступів

Народився 21 листопада 1963 р. в м. Конотоп Сумської області. З 13 років почав заняття боротьбою. Перший тренер — Єфремов Анатолій Семенович. З 1970 року по 1978 М.Маміашвілі навчався в Конотопській загальноосвітній школі № 7. У 1974 році почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШІгнатенко, Г. П. Ними пишається наше місто [Текст] / Г. П. Ігнатенко; кер. Л. М. Ткаченко // Краєзнавчий збірник / Уклад.: Н. О. Леміш, В. Б. Звагельський; Ред.кол.: Н. В. Барбара, В. О. Борошнєв, О. М. Волкова та ін. — Суми-Конотоп: СумДУ, 2013. — Вип.1. — С. 239—240..

У 1978 році з батьками переїхав до Москви, де продовжив заняття боротьбою в борцівському центрі олімпійської підготовки «Трудові резерви» під керуванням тренера Е. К. Задиханова. Виступав за спортивне товариство «Трудові резерви».

Перші перемоги

У 1982 році виграв Всесоюзні гри молоді. У 20-річному віці у 1983 році М.Маміашвілі виграв багато змагань: Спартакіаду народів СРСР, чемпіонат світу серед юніорів, чемпіонат СРСР, а також чемпіон світу з боротьби. Як наймолодший учасник чемпіонату в Києві був визнаний найбільш технічним борцем чемпіонату.

Олімпійські ігри 1988 року

На Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі виступав у категорії до 82 кілограмів.

Змагання: В першому колі на 5-й хвилині за явною перевагою з рахунком 15:0 виграв у Убальдо Родрігеса (Пуерто-Рико); У другому колі на 5-й хвилині виграв у Ернесто Рацціно (Італія) з огляду на пасивне ведення боротьби противником; В третьому колі на 6-й хвилині програв Богдану Дарашу (Польща) з огляду на пасивне ведення боротьби; В четвертому колі за балами з рахунком 11:0 виграв у Майка Буллмана (Німеччина); В п'ятому колі за балами з рахунком 6:3 виграв у Горана Касума (Югославія); В шостому колі за балами з рахунком 8:0 виграв у Кім Сон Гу (Південна Корея) і вийшов у фінал;

У фіналі за балами з рахунком 10:1 виграв у Тібора Комаромі (Угорщина) і став олімпійським чемпіономMikhail Mamiashvili Biography and Olympic Results|Olympics at Sports-Reference.com .

Манеру боротьби Михайла Маміашвілі відомий тренер Геннадій Сапунов охарактеризував так: .

Тренерська кар'єра

У 1986 році М.Маміашвілі закінчив Омський державний інститут фізичної культури, отримавши спеціальність тренера-викладача.

В 1990 році закінчив курси інструкторів по спорту вищої кваліфікації при Військовому інституті фізичної культури Омського державного інституту фізичної культури.

В 1991 році був призначений головним тренером збірної Росії з греко-римської боротьби. Очолював Об'єднану команду СНД на Олімпіаді 1992 року У 1998—2002 роках — начальник Центрального спортивного клубу армії. З 1995 року — віце-президент Федерації спортивної боротьби Росії, з 2001 року — Президент Федерації спортивної боротьби Росії. Член бюро Міжнародної федерації аматорської боротьби (FILA). Член виконавчого комітету національного олімпійського комітету Росії, а з 2001 року віце-президент олімпійського комітету Росії.

Визнання 28 квітня 2022 року Михайла Маміашвілі позбавлено звання «Почесний громадянин Конотопа».

З 2007 по 2022 роки Конотопська ДЮСШ мала почесне ім'я Михайла Маміашвілі.

Родина Одружений з Маміашвілі Маргаритою Володимирівною (1962 р. н.). У них народилось троє дітей:

Тамара (1984 р.н.); Татіана (1989 р.н.) — випускниця МГІМО, одружена з сином Федора Бондарчука Сергієм. В грудні 2012 р. у них народилася дочка Маргарита, а в травні 2014 року — дочка Віра. Єлизавета (2000 р.н.)

Живе в Москві.

Звання

Володар Золотого поясу кращого борця світу (1986, 1988) Кандидат педагогічних наук (1998) Військове звання — полковник.

Нагороди Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2014 року) Орден Пошани (2011) — за заслуги в розвитку фізичної культури і спорту Орден «Знак Пошани» (1985) Орден Дружби народів (1989) Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (2001) Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (1997)Указ Президента Російської Федерації від 6 січня 1997 року № 1 Орден «За заслуги» III ступеня (Україна, 2012)Указ Президента України № 755/2012 від 25 грудня 2012 року «Про відзначення державн Нагороди України» . Почесна грамота Президента Російської Федерації (2013)

Бібліографія

Є автором і співавтором багатьох науково-методичних робіт, в тому числі: «Цільова комплексна програма підготовки збірної команди Росії з греко-римської боротьби до Олімпійських ігор 2000 року» (1996) «Функціональна схема управління процесом вдосконалення в видах єдиноборств» (1998) «Методика швидкісно-силової підготовки борців» (1998) «Система комплексного контролю в видах єдиноборств» (1998).

Примітки