Тиндали

Тинда́ли, або тинди́нці (власна назва ідарі, ідері, , ) — народ у Росії, один із корінних і відносно малих за чисельністю народів північно-західної частини Дагестану. Належать до числа андійських народів.

Як і інші андо-цезькі народи, тиндали історично консолідувалися з аварцями, з якими їх пов'язує спільне генетичне коріння, подібність мови, подібність матеріальної й духовної культури, менталітету, сімейного й громадського побуту, спільна історична доля. Процес цієї консолідації розпочався ще в середньовіччя, але не завершився й понині.

Антропологічно належать до кавказького типу балкано-кавказької раси, з деякими рисами, характерними каспійському типові, відзначаються високим зростом, світлою пігментацією шкіри, витягнутою формою голови та вузьким обличчям.

Розселення Живуть на північному заході Дагестану, займають схід Цумадинського району. Компактно розселені у селищах, розташованих у високогірних долинах на північно-західних схилах Богоського хребта, переважно по правих притоках середньої течії Андійського Койсу, але частково займають і територію по інший бік цієї річки. Це район високих гірських хребтів, що сягають 2000—2700 метрів над рівнем моря. Хребти розділені глибокими долинами й улоговинами, якими протікають невеликі, але бурхливі гірські річки. Субальпійські та альпійські луки місцями перемежовуються з невеликими ділянками сосново-березових лісів.

Місцевий клімат відзначається холодною і довгою зимою та коротким літом. Середньорічна температура становить 5-7 градусів, температура у січні (найхолодніший місяць) падає до 10 і більше градусів морозу, у серпні (найтепліший місяць) наближається до 20 градусів тепла. Річна кількість опадів становить 600—800 мм, більшість їх припадає на осінньо-зимовий період.

Адміністративно належать до Тиндинської (села Тинди, Акнада, Ангіда, Аща, Бехвалутчи, Гадайчи, Гвіначи, Гундучи, Мухарх, Санух, Тенла, Тисси-Ахітлі, Халіх) та Ечединськой (село Ечеда) сільрад, окремо стоїть село Тисси. Тинди (Тинді, тиндинською Ідарі,  — історично є головним селищем (аулом) тиндалів, більшість інших населених пунктів сформувалися як тиндинські хутори або висілки. Ечеда (тиндинською Ечеї) — єдиний тиндальський аул, розташований на лівобережжі Андійського Койсу. Село було засноване вихідцями із Тинди на землях аварського товариства Ункратль.

Північними сусідами тиндалів є багулали, північно-західними — чамалали, північно-східними — ахвахці, західними та східними — аварці, південними і західними — хваршини.

Не всі тиндали живуть у гірських районах, частина в результаті насильного, а частково й стихійного, переселення опинилася в рівнинній частині Дагестану. Вони живуть у Кизилюртівському (села Акнада, Ангіда, Комсомольське, Чонтаул), Хасав'юртівському (село Пятілєтка та ін.), Бабаюртівському та Кізлярському районах, а також у містах Махачкала та Кізляр. В межах Бабаюртівського району розташоване також тиндинське село Шугурі, але адміністративно воно належить до Шавинської сільради Цумадинського району. Те саме стосується кутану Ново-Тинди Тиндинської сільради. Хоча, за деякими оцінками, за межами історичного етнічного масиву живе приблизно половина тиндалів, в аварському або російському оточенні вони значною мірою втратили національні особливості й асимілюються сусідами.

За межами Дагестану тиндали є в Москві, Ростовській області, Ставропольському краї, в Сибіру. В Азербайджані частина їх осіла в Закаталах. Серед дагестанської діаспори живуть у Йорданії, Сирії, Туреччині (переважно вихідці із селища Акнада).

Назва Власної, спільної для усього народу етнічної назви, тиндали не мають. Вони називають себе за назвами аулів, в яких проживають, наприклад, жителі Тинди звуть себе ідарі.

Сусідні народи називають тиндалів за назвою їх головного селища: чамалали — іді, багулали — ідері, аварці — т'индідірал.

Чисельність За оцінкою 1995 р., чисельність народу становить від 8,5 до 10 тис. осіб. Точне їх число встановити неможливо через те, що офіційна статистика зараховує тиндалів до числа аварців. Згубно на їх чисельності позначилось переселення на землі чеченців у 1944 році, а тоді повернення в рідні гори, а також в райони рівнинного Дагестану в 1957 році.

За різними оцінними даними, у 1866 р. нараховувалось 2515 тиндалів, у 1886 р. — 3262, у 1916 р. — 3864 (Ібрагімов, 1981), у 1939 р. — 5800, у 1958 р. — 5000 (Ю. Дешерієв), у 1967 р. — 5000 (Т. Гудава) осіб.

Перші статистичні дані стосовно чисельності тиндалів датуються 1895 роком і належать дослідникові Дагестану Євгену Івановичу Козубському. За його даними, до складу Тиндальського сільського товариства входило тоді 5 селищ. Тинді (Тинди, Іді, Богос), головне селище товариства, мало ще 15 хуторів, і разом вони нараховували 473 двори, 2050 жителів, 1021 чоловік і 1029 жінок. Іншими селищами цього товариства були Акнада (Акнода, Ашанаж) з 8 хуторами (разом 110 дворів, 503 жителі, 234 чоловіки і 260 жінок) та Ангіда (111 дворів, 426 жителів, 217 чоловіків і 209 жінок). Ще 2 селища вважалися висілками із селища Тинди: Ашша (Аша, 54 двори, 190 жителів, 104 чоловіки і 86 жінок) та Тисси (Ісиміхижи, 58 дворів, 225 жителів, 110 чоловіків і 115 жінок). Ще одне тиндальське селище Ечеда (Ічади, 54 двори, 227 жителів, 111 чоловіків і 116 жінок) перебувало в складі Саситлінського товариства Ункратль-Чамаляльського наїбства. Загальна кількість населення тиндальських селищ 1895 року, таким чином, становила 3621 особу. Автор називає тиндалів аварцями.

В радянські часи у переписах населення тиндали (під назвою тиндії) фігурували лише 1926 р. За даними цього перепису, в СРСР нараховувалось 3812 тиндіїв, 1881 чоловік і 1931 жінка; всі вони були мешканцями села і жили на території Дагестану. 3408 тиндалів проживало на території Андійського округу, це становило 7,4 % всього населення округу і 89,4 % загальної чисельності народу. Вони складали все населення в селах Акнода — 519 осіб (Акнодинська сільрада), Ангіда — 517 осіб і Ашша — 261 особа (Ангідинська сільрада), Тинди — 386 осіб і хуторах Тисси — 331 особа, Гуначи — 141 особа, Мулла — 116 осіб, Ондочи — 102 особи, Бічичи — 98 осіб, Тенала — 82 особи, Мусаря — 76 осіб, Гадачи — 73 особи, Тисси-Ахітлі — 56 осіб, Емімігич — 53 особи, Косачи — 52 особи, Цератлі — 50 осіб, Обатль — 48 осіб, Санух — 47 осіб, Бехоркучи — 45 осіб, Елла — 41 особа, Ачилобачи — 37 осіб, Ганга — 36 осіб, Халік — 32 особи, Хоносі — 32 особи, Гачитль — 31 особа, Анхі — 29 осіб, Халакі — 27 осіб, Анцуда — 19 осіб, Койни — 18 осіб, Хилачи — 11 осіб, Гагічи — 10 осіб, Анісучи — 8 осіб, Ічидари — 8 осіб, Качак — 8 осіб, Італт — 7 осіб (Тиндинська сільрада), а також у селі Тлисса — 149 осіб Тлибишинської сільради. Ще 6 тиндалів жило в селі Ботліх, адміністративному центрі округу, а також у Хуштаді — 1 особа.

Надалі тиндалів зараховували до складу аварців. Лише у переписі населення в Росії 2002 р. народ знову з'явився окремим рядком, хоча й, знову ж таки, у складі аварців. Тоді офіційно було зареєстровано лише 44 тиндали, 33 з них жило в Дагестані. 616 осіб, за даними цього перепису, розмовляло тиндальською мовою, з них 579 — у Дагестані, 16 — в Республіці Тива, 6 — у Москві. Таким чином, більшість етнічних тиндалів традиційно зараховувалась до аварців.

Перепис 2010 року зафіксував вже більше число тиндалів — 635 осіб (318 чоловіків і 317 жінок, 634 — жителі сільської місцевості), з них 634 осіб у Дагестані.

Проте й ці дані не є об'єктивними. Більшість народу продовжувала зараховувати себе до складу аварців. Про це, зокрема, свідчать дані стосовно володіння тиндальською мовою і чисельності населення тиндальських аулів. Так, тиндальською мовою в 2010 році володіла 2152 особа, а рідною її назвали 2484 особи. Дані стосовно чисельності населення окремих селищ в гірській зоні Цумадинського району є такими: Тинди — 2304 жителя, Ечеда — 1122 жителя, Тисси — 644 жителя, Тисси-Ахітлі — 446 жителів, Гадайчи — 210 жителів, Акнада — 120 жителів, Тенла — 67 жителів, Мухарх — 52 жителя, Халіх — 48 жителів, Гвіначи — 43 жителя, Санух — 25 жителів, Бехвалутчи — 24 жителя, Ангіда — 8 жителів, Аща — 5 жителів, Гундучи — 0. Разом виходить 5118 осіб.

Враховуючи наявність тиндалів за межами гірського Дагестану, а також більшу інтенсивність асиміляційних процесів у цих регіонах, більш-менш вірною виглядає оцінка загальної чисельності приблизно в 7000 осіб.

Мова Тиндинська (тиндальська, ідерійська) мова (тиндинською — ідараб міцці, що означає «мова села Ідарі») функціонує переважно на розмовно-побутовому рівні у спілкуванні між самими тиндалами.

Вона мало вивчена. Належить до андійських мов (аваро-андо-цезька група нахсько-дагестанської гілки північно-кавказьких мов). Є близькою до багвалинської й чамалинської, іноді тиндинську й багвалинську мови розглядають як діалекти однієї мови. У спілкуванні тиндалів і багулалів мовного бар'єру практично не існує. Тиндали також стверджують, що трохи розуміють годоберинську, каратинську та андійську мови.

Тиндинська мова власної писемності поки не має, але 1993 року була розроблена тиндинська абетка на базі кирилиці. Писемною й літературною мовою лишається аварська. До 1950-х років шкільне навчання велося аварською мовою, згодом було переведене на російську.

Більшість тиндалів двомовні, говорять тиндинською та аварською мовами. Значна частина народу володіє також російською мовою, деякі можуть говорити хваршинською. Завдяки поширеній практиці регулярно відправлятися на заробітки, частина чоловіків може спілкуватися також кумицькою, азербайджанською і чеченською мовами. Певною мірою знають також арабську мову, яка є мовою релігійних обрядів. Проте, на відміну від минулих часів, тепер знання цієї мови є доволі обмеженим.

Мовами навчання, масової комунікації, діловодства і міжнаціонального спілкування є аварська та російська мови. Їх вивчення починається зі шкільної парти, тому тиндали володіють цими мовами на високому рівні.

В рівнинних районах тиндинська мова практично не використовується.

Останнім часом на хвилі зростання національної самосвідомості серед тиндалів підвищився інтерес до рідної мови. Багато ентузіастів, переважно вчителі та викладачі, за власною ініціативою, записують місцеві твори фольклору, легенди та перекази, застарілі слова, вирази, звороти тиндинської мови, які вже вийшли або виходять із вживання.

Релігія За віросповіданням тиндали є мусульманами сунітського напрямку. Проте лишилися певні залишки доісламських культів та уявлень. Так тиндали поклоняються сонцю й дощу, зберігають деякі інші анімістичні пережитки.

У V—VI ст. з території Грузії стало поширюватись християнство, але глибокого коріння воно тут не пустило. Іслам прийшов на Кавказ після арабських завоювань VIII ст. У період IX—XIII ст. спостерігалося своєрідне явище одночасної інфільтрації в західні райони Дагестану одночасно двох світових релігій: ісламу з півдня та християнства із заходу. Вирішальним фактором на користь ісламу стало вторгнення в XIV ст. військ Тимура (Тамерлана).

Іслам відіграє важливу роль у житті й побуті народу. Повсякденне життя регламентується законами шаріату. Дотримуються більшості мусульманських свят. Мечеть у Тинди було збудовано ще 1526 року. Тиндалами за походженням було багато відомих у мусульманському світі вчених-богословів.

У 90-ті рр.XX ст. в Тинді з'явилася громада ваххабитів.

Історія

Ранні писемні джерела, що датуються першими століттями після Р. Х., римські, вірменські, арабські, грузинські, сирійські, згадують андо-цезькі племена під спільною назвою дідури. Тоді вони перебували в складі етнополітичного об'єднання Дідо, до складу якого входило багато племен Північно-Східного Кавказу. В XV ст. союз Дідо розпався, а племена, що входили до його складу, серед них і тиндали, утворили цілий ряд незалежних сільських громад (вільних товариств). В арабських і грузинських джерелах доби середньовіччя народи північно-західного Дагестану були відомі під загальною назвою дуданія, дідо, дідоеті.